Функції етики соціальної роботи

Учені неоднозначно виділяють загальні функції моралі. Л.М.Архангельський виокремлює три функції: гносеологічну, регулятивну, гуманістичну (виховну).

Інші вчені до них додають інтегруючу, ціннісну, мотивуючу. Наприклад, А.І.Титаренко наголошує на взаємодії таких основних функцій: регулятивної, виховної, пізнавальної, оціночно–імперативної, орієнтаційної, мотиваційної, комунікативної, прогностичної. Водночас він висловлює слушну думку про взаємозв'язок, взаємопроникнення, взаємодоповнення цих та інших функцій. І все–таки більшість сучасних етиків (А.А.Гусейнов, Р.Г.Апресян, А.Л.Зеленкова, В.А.Малахов) головною функцією моралі вважають регулятивну.

В.І.Писаренко та І.Я.Писаренко до структури регулятивної функції відносять такі складові: нормативно–установчу, моральної регламентації, моральної субординації і моральної координації. У своїй єдності вони забезпечують регуляцію поведінки, відносин людей у всіх сферах суспільного життя. Вступаючи у світ, людина постійно опановує нормами, принципами спілкування й поведінки, набуває певного ставлення до себе, інших людей, колективу суспільства. Засвоєння суспільного досвіду, оволодіння установками, нормами у педагогічній діяльності є не лише основою регулювання соціальних відносин, але й інструментом, засобом діяльності соціального працівника [179].

Мораль соціального працівника специфічно регламентує його взаємовідносини клієнтами, колегами, представниками інших організацій, причетних до соціальних служб. Ця регламентація переростає у відповідну лише соціально-педагогічній сфері притаманну субординацію. Те, що соціальний працівник може дозволити собі у взаємовідносинах із колегами, він не завжди знайде доречним це у взаєминах з клієнтами, їх родичами чи іншими людьми. Причому норми, правила субординації лише частково визначені в тих чи інших офіційних документах, переважно вони тримаються на діючих традиціях. Координація морального досвіду, поведінки соціального працівника також не може бути повністю віддзеркалена в офіційних документах. Сфера соціальної роботи менше, ніж інші, ієрархічна. Тому в ній моральне регулювання з усіма його особливостями є провідним.

Гносеологічна (пізнавальна) функція моралі виявляється в тому, що вона дає людині нові знання про світ і водночас виступає формою суспільної свідомості. Мораль виконує пізнавальну функцію не лише у більш конкретних, ніж загальна, але й у більш активних формах. З одного боку, вона має більш прикладний, практичний характер, а з іншого – є функцією пізнавально–перетворювальною. Моральна діяльність у сфері соціальної роботи ґрунтується передусім, на основі загальних моральних поглядів, норм, оцінок, орієнтацій.

Мораль виконує й ціннісно орієнтовану функцію, утворюючи своєрідну ієрархію цінностей, єдиний вимір, з допомогою якого людина оцінює події, явища, поведінку людей із погляду сенсу людського життя. Ціннісно орієнтована функція в соціальній роботі реалізується по–різному. З одного боку, будь–яка соціальна робота повинна бути морально орієнтованою, адже її результат становить велику соціальну цінність і спрямований на досягнення морального процесу. З іншого боку, мораль забезпечує формування ціннісних орієнтацій на моральну діяльність і вдосконалення моральних відносин.

Виховна функція є однією з найбільш органічних функцій педагогічної моралі. Моральні настанови, норми, оцінки, стимули, моральні орієнтації – все це служить вихованню моральної особистості. Проте педагогічна мораль вимагає і від самого соціального працівника особливого рівня вихованості. Його діяльність, поведінка повинні бути активно впливовими. Але для цього соціальному працівнику необхідно свій внутрішній світ, манеру поведінки, звички підпорядкувати принципам, нормам і правилам, які акумульовані у педагогічному середовищі та здійснюють на самого соціального працівника виховуючий вплив.

Функція вироблення імунітету проти моральних спотворень сьогодні надто актуальна. Нині духовну загрозу несуть різноманітні чинники і явища (багато з них викликають небезпеку для всієї людської цивілізації): інтенсивні модернізаційні процеси, некритичне запозичення ззовні та примусове застосування економічних і політичних моделей; руйнація базових цінностей християнської культури й експансія нетрадиційних релігій; маніпулювання з допомогою ЗМІ суспільною свідомістю (дезінформація, демонстрація натуралістичних сцен жорстокості, вбивств, насильництва, розпусти; цілеспрямоване нав'язування асоціальних і протиправних еталонів поведінки і стилів життя за рахунок подання інформації про форми і способи існування злочинного світу і т. ін.). У гонитві за сенсацією і прибутком газети і телепрограми сіють страх, формують катастрофічний тип свідомості, знецінюють будь–які позитивні зусилля у творенні власної долі. Тому так важливо, щоб педагогічна мораль протистояла аморальним явищам на всіх рівнях: індивідуальному, колективному, національному, загальнолюдському.

Г.П.Медведєва виділяє такі найважливіші функції етики соціальної роботи:

оціночна – дає можливість оцінити з точки зору відповідності моральним нормам і принципам поведінку й дії, мету й завдання учасників процесу, їхні прагнення й наміри, вибрані ними засоби досягнення мети й кінцевого результату;

організаційна – слугує покращенню організації соціальної роботи, вимагаючи від учасників процесу діяльності творчого виконання своїх обов’язків і професійності;

регулятивна – випливає з потреби регулювати поведінку й дії соціального працівника в різних формальних і неформальних ситуаціях з тим, щоб вони гармонійно впліталися в діяльність всієї професійної групи і відповідали сутності професії;

управлінська – слугує засобом управління поведінкою і діями соціального працівника в ході процесу в інтересах справи;

мотиваційна – слугує засобом формування соціально і професійно схвалюваних мотивів діяльності;

координуюча – забезпечує співробітництво всіх учасників процесу надання соціальної допомоги клієнту, заснованому на довір’ї і взаємодопомозі;

регламентуюча – спрямовує і обумовлює вибір соціальним працівником або соціальною службою мети, завдань, методів і засобів надання допомоги клієнту;

відтворююча – дозволяє відтворювати дії соціальних працівників і стосунки соціальних працівників між собою і з клієнтами на основі моралі і моральності;

виховна – слугує засобом виховання і удосконалення особистості як соціального працівника, так і його клієнта й соціального оточення клієнта;

комунікативна – слугує засобом комунікації між спеціалістами і їх клієнтами.

оптимізуюча – сприяє підвищенню ефективності і якості соціальної роботи, підвищення статусу професії в суспільстві, рівня його моральності;

стабілізуюча – сприяє стабілізації відносин серед соціальних працівників, між соціальними працівниками і клієнтами та їх близькими, між соціальними працівниками і представниками різноманітних організацій;

раціоналізуюча – полегшує соціальному працівникові вибір мети й завдань, методів і засобів впливу, вибір найбільш ефективного і придатного з позицій професійної моралі рішення;

превентивна – оберігає, застерігає соціального працівника від вчинків і дій, які можуть принести шкоду клієнту і суспільству;

прогностична – дозволяє прогнозувати дії і поведінку окремих соціальних працівників і їх колективів, їхній етичний розвиток;

вирішення суперечностей – сприяє усуненню, вирішенню і зменшенню суперечностей, що виникають у процесі соціальної роботи між її суб’єктами і об’єктами;

інформаційна – залучає соціальних працівників до системи цінностей професійної соціальної роботи і професійної моралі;

соціальна – сприяє створенню умов, сприятливих для здійснення соціальної роботи в суспільстві;

соціалізуюча – слугує справі залучення соціального працівника до пануючих у суспільстві системи цінностей і моралі [143, с. 56 – 57].

Різноманітність функцій професійної моралі соціального працівника обумовлена її високою соціальною значимістю.

До змістовних структурних компонентів етики соціальної роботи вчені слушно відносять моральну свідомість, моральну діяльність, моральні відносини.

Для етики соціальної роботи, яка формує гармонію взаємовідносин між соціальним працівником і клієнтами, найважливішим критерієм є краса. Прекрасне у відносинах – це те, що викликає моральне задоволення у клієнта і соціального працівника в процесі спілкування.

Суб'єктивними критеріями краси взаємовідносин є індивідуальні моральні установки особистості (клієнта, соціального працівника, колег), які залежать від рівня її вихованості.

Об'єктивними критеріями краси взаємовідносин є такі якості особистості соціального працівника, що виявляються ним у спілкуванні з клієнтами, його родичами, колегами, володіння якими передбачає обов'язковий комплекс професійно–значущих якостей: терпіння, доброзичливість, чуйність, рівновага, делікатність, милосердя, загальнолюдськість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об’єкт, предмет, мета і завдання етики соціальної роботи	\|	Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.