Способи захисту права власності.

Способи захисту права власності в літературі прийнято поділяти на речові, зобов'язальні та спеціальні.

Речовими вважаються ті, які спрямовані безпосередньо на захист права власності, що існувало в абсолютних правовідносинах, а зобов'язальними - ті, що спрямовані на захист прав власника, який був стороною договору стосовно свого майна, а також прав власника у разі пошкодження його майна.

До зобов'язальних способів захисту права власності зараховують також повернення речі від особи, яка тримає її у себе після закінчення строку договору (оренди, зберігання тощо).

Проте немає щонайменшої підстави для протиставлення цих двох груп способів захисту. Якщо у договірні зобов'язання особа вступає як власник, здійснюючи тим самим своє право на розпорядження річчю, її статус як власника не перекреслюється статусом кредитора, а лише доповнюється ним. Тому, вимагаючи поверненняречі від боржника після закінчення строку договору або у разі незабезпечення ним умов для її схоронності, позивач у судовому процесі діє, насамперед, як власник і, доповнюючи цей статус, діє уже - як кредитор.

Спеціальними способами захисту вважають визнання права власності, визнання недійсними актів органів державної влади, звільнення майна з-під арешту.

Отже, Цивільний кодекс України (ст. 16) передбачає такі способи захисту цивільних прав та інтересів, більшість яких може бути застосована до захисту права власності:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним, законодавець визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

1) Визнання права. Це підтвердження державним органом (наприклад, судом) дійсного існування відповідного права у конкретного суб'єкта. Наприклад, особа, яка втратила документ, що посвідчує право, а також у разі невизнання або оспорювання його права іншими особами, може звернутися до суду для визнання його права.

2) Визнання правочину недійсним. При визнанні правочину недійсним анулюються правові наслідки, які виникли внаслідок його укладення, а кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто відбувається двостороння реституція.

3) Примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту цивільних прав та інтересів частіше застосується при зобов'язальних правовідносинах. У разі невиконання зобов'язаною особою обумовлених у зобов'язанні обов'язків, суд може примусити боржника виконати їх, якщо цього вимагає позивач. Так, відповідно до ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

4) Зміна правовідношення. Зміна правовідношення може відбуватися шляхом зміни предмета або змісту зобов'язання. Наприклад, у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет (ч. 2 ст. 580 ЦК України); за домовленістю сторін можуть бути змінені умови договору — строки поставки товару; може відбутися зміна сторони у зобов'язанні тощо.

5) Припинення правовідношення. Припинення правовідношення застосовується як спосіб захисту суб'єктивних прав у тих випадках, коли одна із сторін договору систематично не виконує своїх обов'язків або порушує умови договору, а її контрагент у зв'язку з цим вимагає розірвання договору. Так, у судовому порядку може бути розірваний договір найму житла на підставі того, що наймач не вносить плату за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі — понад два рази або руйнує чи псує житло особисто чи інші особи, за дії яких він відповідає (ч. 2 ст. 825 ЦК України).

6) Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)',

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі (як реальні збитки, так і упущена вигода), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До інших способів відшкодування майнової шкоди можна віднести стягнення з особи, яка порушила право, неустойки (штрафу, пені). Цей спосіб захисту цивільних прав може застосовуватись виключно у зобов'язальних правовідносинах. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно (рухоме і нерухоме майно), які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пеня і штраф, незважаючи на їх схожість, мають певні відмінності. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання, так і у твердій передбаченій змістом закону або договору сумі і сплачується одноразово. Пеня ж обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і застосовується виключно у разі невиконання грошових зобов'язань.

7) Відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Визначення моральної шкоди вперше було закріплено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з якою моральною шкодою визнається втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Цей спосіб захисту порушеного права передбачається Законами України "Про захист прав споживачів", "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" та ін.

Цивільний кодекс України не закріплює норми-дефініції моральної шкоди, а лише визначає, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).

Універсальне застосування мають такі способи захисту:

1) Припинення дії, яка порушує право. Наприклад, суд може зобов'язати припинити розголошення обставин особистого життя фізичної особи іншими особами або припинити правопорушником здійснення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності або на іншій законній підставі (оренда) особі тощо. Також заборона спорудження будівлі у недозволеній близькості від межі, припинення скидання виробничих відходів у водойму, припинення виробничого чи побутового шуму тощо.

2) Відновлення становища, яке існувало до порушення. При порушенні особистих немайнових або майнових прав особи, суд зобов'язує правопорушника відшкодувати завдані збитки. Окрім цього, суд може постановити рішення про відновлення боржником стану майна, який існував до правопорушення. Виявом відновлення становища як способу захисту стане зобов'язання повернути річ, провести відновлення родючості ґрунту, знести загороду тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Про захист права власності можна вести мову лише за наявності речі, об'єкта цього права. У разі знищення речі колишній власник має право вимагати відшкодування завданих збитків.	\|	Віндикаційний та негаторний позови та інші способи захисту права власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.