Стиль і мова реферату як частина письмової наукової мови, склалися під впливом так званого академічного етикету, основою якого є інтерпретація власної та запозиченої точок зору з метою обгрунтування наукової істини.
Характерною рисою письмової наукової мови є формально-логічний метод викладення матеріалу, для якого характерні смислова завершеність, цілісність та логічність. Важливим засобом для вираження логічних зв'язків є використання спеціальних функціонально-синтаксичних методів зв'язку, які вказують на послідовність розвитку думки {спочатку, спершу, потім, по-перше, по-друге, в той час як, проте, однак, насамперед, наразі, зокрема, натомість, передусім, окрім того, певна річ, задля), причинно-наслідкових відносин {таким чином, тому що, внаслідок того, крім того, дякуючи цьому, до того ж,отже, відтак, уявляється, що подібне…,), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до.., розглянемо.., повернемося до.., як висновок, як підсумок, підводячи підсумок, слід вказати,доцільно зазначити, водночас необхідно зазначити).
На рівні тексту для наукової мови характерні цілеспрямованість та прагматизм (конкретні факти та відомості, чіткі формулювання, використання наукової термінології).
Стиль письмової наукової мови - це безособовий монолог. Викладення матеріалу, як правило, відбувається від третьої особи ("на думку автора..."), так як увага приділяється змісту та логічній послідовності повідомлення, а не суб'єкту. Досить рідко використовуються форми першої і зовсім не використовуються другої особи займенника однини, перевага надається використанню займенників першої особи множини ("'ми вважаємо... ", "наведені дані вказують на те, що..''). Авторське "я" ніби відступає на другий план.