Класифікація конфліктів

Конфлікти можна класифікувати за різними основами. За характером прояву вони бувають: відкритими (найчастіше мають місце у діловій сфері) та прихованими, або такими, що тліють (переважно, базуються на людських взаєминах). Проте багато конфліктів, що здаються “діловими”, відкритими, насправді виникають на ґрунті емоцій та взаємин. За характером прояву вони скоріше належать до прихованих.

Залежно від кількості опонентів конфлікти бувають: міжгруповими, між групою та особистістю, міжособистісними та внутрішньоособистісними. До особливої групи належать міжнаціональні конфлікти.

Внутрішньоособистісний конфлікт найчастіше виникає, коли людина намагається вчинити одночасно протилежно спрямовані дії. Наприклад, начальник цеху отримує одне завдання про те, що треба збільшити випуск продукції, а друге – поліпшити якість, знижуючи кількість продукції. Виникає конфлікт між отриманими завданнями. Причина його – у неправильному управлінні організацією. Як наслідок, у людей, задіяних у конфлікті, падає ступінь задоволеності роботою, знижується самооцінка, і нерідко настає стрес.

У вивчення внутрішньоособистісних конфліктів суттєвий внесок зробили 3.Фрейд та К.Левін. Останній, спираючись на “теорію поля”, визначив три типи внутрішньоособистісних конфліктів:

а) “наближення – наближення”, коли доводиться вибирати між двома однаково привабливими альтернативами, проте такими, що вимагають протилежних дій (наприклад, хочеться відпочити і для цього є можливості, але саме в цей час запропонували роботу, за яку обіцяють добре заплатити);

б) “наближення – віддалення”, коли одна і та ж мета є привабливою і одночасно непривабливою (наприклад, перехід на високооплачувану роботу, але з переїздом в інше місто);

в) “віддалення – віддалення”, коли треба вибирати між двома однаково непривабливими альтернативами (наприклад, запропоноване доручення робити аморально, а якщо його не виконати, то можна залишитися без роботи).

Міжособистісний конфлікт найбільш поширений. Скажімо, два працівники приходять до керівника з протилежними за змістом пропозиціями. Кожний із них вважає, що його ідея краща. Неможливо задовольнити обох, тому будь–яке рішення може призвести до конфлікту.

Конфлікт між особистістю та групою буває, наприклад, коли один член групи хоче, виконуючи додаткову роботу чи перевиконуючи норми, заробити більше грошей, а інші члени групи сприймають це негативно.

Міжгруповий конфлікт виникає, коли внаслідок розбіжності в в меті й завданнях починають конфліктувати між собою функціональні групи в одному виробничому колективі (відділ з відділом або один цех з іншими).

За цільовою спрямованістю виділяють конфлікти конструктивні, стабілізуючі та неконструктивні (деструктивні).

Конструктивний конфлікт позитивно впливає на структуру, динаміку та результативність соціально–психологічних процесів і є джерелом самовдосконалення та саморозвитку особистості. Дослідження психологів показали, що за певних умов конфлікт у групі може виконувати інтегруючу функцію, згуртовувати її членів.

Конструктивний міжособистісний конфлікт буває, коли опоненти не виходять за межі ділових аргументів та взаємин. За такого конфлікту приймається рішення, яке задовольняє всіх, і це сприяє розвитку співробітництва, появі нових альтернатив та критеріїв їх оцінювання.

Неконструктивний конфлікт виникає, коли один з опонентів намагається психологічно натиснути на партнера, дискредитувати та принизити його в очах інших людей, тобто діє аморально. Це, звичайно, викликає протидію, і вирішення проблеми стає неможливим. У цьому випадку з'являється незадоволення, бажання кинути все. Акцент із вирішення проблеми зміщується на здобуття перемоги будь–якою ціною.

Іноді в особистому житті людини намічається конфлікт, і вона страждає. А це виявляється в різних ситуаціях, зокрема в ділових стосунках. Людина починає гірше виконувати виробничі завдання, критичніше ставитися до всіх і до себе, гостріше реагувати на все, що відбувається навколо неї. Вона захищається навіть тоді, коли її ніхто не зачіпає, часто має поганий, навіть агресивний настрій. Керівник організації, якщо він досвідчена і розумна людина, своєчасно помітить, що в особистому житті підлеглого негаразди, і буде намагатися активно й оперативно допомогти йому вийти з конфлікту.

Особливо погано, коли джерелом конфлікту в організації стає її керівник у зв'язку зі своїми особистісним якостями. Це буває, якщо керівник вносить у взаємини між людьми дріб'язковість та злопам'ятність, дозволяє собі випади проти інших та помсту, демонструє свою антипатію, виявляє різкість, грубощі, невитриманість, вседозволеність тощо, тобто порушує загальноприйняті етичні норми. Якщо такий керівник своєчасно не помітить, що саме він стає причиною конфлікту між собою та підлеглими і не зможе розв'язати його, то, мабуть, йому слід подумати про свою відповідність тій посаді, яку він займає.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конфліктні ситуації	\|	Типи соціально–психологічних конфліктів на виробництві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.