Типи соціально–психологічних конфліктів на виробництві

У будь–якому колективі майже щодня можуть зароджуватися великі й малі конфлікти. Аналізуючи їхню природу, психологи визначили їх соціально–психологічні типи:

Типи конфліктів	Горизонтальні конфлікти	Вертикальні конфлікти знизу догори	Вертикальні конфлікти згори донизу
Бар'єр у досяг-ненні основних цілей спільної трудової діяльності	Дії одного є бар'єром для успішної діяльності іншого	Керівник не забезпечує успішної діяльності підлеглих	Підлеглі гальмують досягнення основної цілі керівника
Бар'єр у досягненні особистих цілей спільної трудової діяльності	Дії одного є бар'єром для досягнення особистих цілей інших	Керівник не забезпечує умов для до-сягнення ос-обистих ціл-ей підлеглих	Підлеглі створюють бар'єр керівникові у досяг-ненні ним осо-бистих цілей
Бар'єр – прийняття норми, очікування	Конфлікт поведінки і норм у групі	Дії керівни-ка, стиль ро-боти не від-повідають очікуванням підлеглих	Дії підлеглого як носія певної соціальної ролі не відповідають очікуванням керівника
Особистісні конфлікти	Особистісна несумісність	Лідери не ви-правдовують очікувань членів організації	Члени організації не виправдовують очікувань його лідерів

Таблиця. Соціально–психологічні типи конфліктів

Конфлікти, зазвичай, у своїй основі мають декілька причин.

Монокаузальні конфлікти, тобто ті, що породжуються лише однією причиною, трапляються дуже рідко.

Дослідження свідчать, що люди рідко реагують на конфліктні ситуації, які призводять до незначних втрат, або на ті, що не є, на їх погляд, для них небезпечними. Але гостро реагують у тих випадках, коли з'являється загроза їхнім інтересам. Справжній конфлікт розгортається, коли є намагання довести, що “я – правий, а він – ні”. Тоді одна сторона блокує позицію іншої, використовуючи різні способи та засоби впливу.

На основі аналізу життєвих ситуацій можна описати дії, які призводять до розвитку конфлікту:

– після першого зіткнення учасники конфлікту швидко починають шукати нові аргументи для підтримки своєї позиції або людей, які б їм допомогли це зробити;

– зростає кількість проблемних ситуацій і поглиблюється первинна причина конфлікту;

– збільшуються кількість учасників та їх активність;

– наростає емоційне напруження;

– змінюється ставлення до проблемної ситуації та конфлікту в цілому.

Враховуючи можливість розгортання конфлікту за такою схемою, слід своєчасно і належним чином зреагувати на ситуацію. Тоді процесом можна буде керувати так, щоб навіть у разі розгортання конфлікту врешті–решт досягти позитивних наслідків. При цьому в учасників конфлікту:

– зростає незадоволеність загальним станом справ;

– зменшується потяг до співробітництва;

– проявляються відданість своїй групі і непродуктивна конкуренція з іншими групами;

– з'являється уявлення про іншу сторону як про ворога, про свої цілі як позитивні, а про цілі іншої сторони як негативні;

– згортаються взаємодія і спілкування між конфліктуючими сторонами;

– надається більше значення “перемозі” над опонентами в конфлікті, аніж вирішенню проблеми, що стала його причиною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація конфліктів	\|	Формування готовності до виходу з конфлікту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.