ТЕМА 3. БЮДЖЕТНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

Характерним для розвитку ринкової економіки є існування різних форм власності, а відтак і різних форм господарювання. Відповідно до Указу Президента “Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки” передбачається діяльність таких сільськогосподарських підприємств:

· Індивідуальне підприємство створюється на базі особистої власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці. Власник такого підприємства несе повну відповідальність за зобов’язаннями підприємства, згідно зі статутними документами.

· Товариство з обмеженою відповідальністю. Це добровільне об’єднання фізичних та юридичних осіб і майно, яке створене ними є їх власністю. Товариство має статутний фонд поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може поступитись своїм вкладом або його частиною іншим учасникам за їхньою згодою або третім особам, якщо це передбачено статутом. Новий власник вкладу володіє тими ж правами і обов’язками, що належали попередньому учаснику, який поступився своєю часткою.

Учасник товариства при бажанні може вийти з його складу. Згідно статуту йому виплачується частка майна і прибутку товариства пропорційно його частці в статутному фонді.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори його учасників. Виконавчий директор може бути з числа засновників або найнятим на роботу. Його діяльність контролює ревізійна комісія. Учасник товариства може бути виключений з товариства в разі систематичного порушення трудової дисципліни або не виконання ним своїх обов’язків через що товариство не досягло поставлених цілей.

Обов’язковою умовою учасника товариства з обмеженою відповідальністю, є внесення до його статутного фонду своєї частки майнового і земельного паю. З цього випливає, що в товариствах з обмеженою відповідальністю власність паїв є персоніфікованою і кожен його член може вийти в будь-який час з нього зі своєю часткою, як в натуральному так і грошовому виразі. При цьому вартість його частки (паю) залишається незмінною, тобто не залежить від кон’єктури ринку.

Товариство основане на приватній формі власності і одержаний результат є його власністю. Воно має назву, рахунки в банку і печатку.

· Акціонерне товариство. Воно створюється установчим договором і діє відповідно до свого статуту. Найвищим органом управління його є загальні збори, які обирають правління та голову. Особливістю акціонерного товариства є те, що на суму вартості його майна випускаються цінні папери (акції) і кожен власник майнового паю, частки отримає певну кількість акцій еквівалентну вартості його паю. За своєю організаційно-управлінською суттю акціонерне товариство є аналогічним колективному господарству чи кооперативу, проте власник акцій не може вийти з товариства зі своїм майновим або земельним паями в натуральному чи грошовому виразі. Він може лише продати свої акції за ринковою ціною, яка складалася на біржі цінних паперів на той час. При такій організаційній формі, в певній мірі обмежувалась вільне володіння власністю на майновий та земельний паї, але забезпечувалась цілісність майнових комплексів. Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими. У відкритих товариствах акції розповсюджуються серед всіх бажаючих їх придбати. Відкриті акціонерні товариства більш приваблюють інвесторів, тут можна придбати контрольний пакет акцій, стати реальним власником та інвестувати виробництво. В закритих акціонерних товариствах право придбати акції мають лише члени даного товариства. Викупити акції можуть тільки співвласники, зовнішній інвестор доступу сюди не має. Це не перспективна форма господарювання.

· Селянське і правове фермерське господарство. Його дія і економічні засади регулюються Законом України “Про селянське ( фермерське) господарство” від 24 червня 1993 року.

Воно є формою підприємництвагромадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою і реалізацією. Воно є юридичною особою, має назву, розрахунковий рахунок в банку і печатку.

Членами фермерського господарства є батьки, діти та інші родичі, які об’єдналися для роботи. Головою фермерського господарства може бути будь хто із членів, на ім’я якого видано Державний акт на право користування землею. Голова повинен бути не молодше 18 років і мати необхідну сільськогосподарську освіту.

В основі відносин між фермерськими і іншими державними чи кооперативними підприємствами лежить договір. Державні органи і громадські організації не можуть втручатися в їх роботу і господарську діяльність.

Селянські (фермерські) господарства працюють на засадах самоокупності і самофінансування. Земля, майно і вироблена продукція належить його членам. Вони можуть розпоряджатися ними на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати іншим підприємствам. Основним доходом підприємства є – виручка від реалізації продукції або оплата наданих послуг. Доход фермер розподіляє самостійно, керуючись власними інтересами.

Селянські (фермерські) господарства зобов’язані ефективно використовувати землю, захищати її від вітрової і водної ерозії, не порушувати права інших землевласників і землекористувачів.

Фермерським господарствам надано право залучати і наймати на роботу інших громадян за договором. Умови праці, її оплати регулюються чинним законодавством України.

Діяльність фермерського підприємства може бути припинена з будь-яких причин. Зокрема, добровільно, порушення законодавства України про економічні і правові засади, банкрутство.

· Приватне (приватно-орендне). Підприємство з орендними відносинами. Власник землі і майна бере в оренду землю і майно інших членів колективних господарств, що реформувалися з обов’язковим укладанням договору, де визначається розмір плати за оренду майна і землі та права і обов’язки сторін.

У фермерських господарствах, приватних підприємствах (агрофірмах), які засновані виключно на приватній власності на землю і майно, правовий статус регулюється законами “Про підприємництво” та “Про підприємства в Україні”. Їх особливістю є те, що засновником підприємства не обов’язково може виступати власник майнового і земельного паю. Тут пріоритетним є застосування орендних відносин.

· Кооператив. Кооператив – це організаційна форма кооперації. Кооператив – організація, створена на добровільних засадах власниками, які мають взаємний інтерес спільного ведення господарської або іншої діяльності, на базі майна, що йому належить на правах власності, самостійності, самоуправління і самофінансування, а також матеріальної зацікавленості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.

Кооператив функціонує на правах юридичної особи, демократично управляється його членами. Членами кооперативу можуть буди будь-хто: індивідуальні підприємці, фермери, підприємства, товариства і інші. Вони утворюють кооператив, який не має статутного фонду. Об'єдання здійснюється на добровільних засадах і мотивом для цього є економічні проблеми, які вони можуть вирішити лише при спільній роботі. Кооперативи поділяються на типи і види.

Типи кооперативів є: виробничий; обслуговуючий; комерційний і змішаний.

Види кооперативів – рослинницький, тваринницький, будівельний, багатогалузевий і інші.

Основними принципами створення і функціонування кооперативів є:

· Добровільність вступу в кооператив і безперешкодний вихід з нього;

· Поєднання особистих, колективних і державних інтересів;

· Господарська самостійність;

· Матеріальна зацікавленість і соціальна справедливість;

· Безпосередня участь членів кооперативу в управлінні його справами на основі кооперативної демократії;

· Дотримання діючого законодавства.

Кооператив створюється, регулює свої відносини з іншими суб’єктами на засадах передбачених Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” та здійснює свою діяльність на основі статуту. Він має назву, розрахунковий рахунок в банку і печатку.

Відповідно до Закону “Про господарські товариства”, в Україні, передбачались такі суб’єкти господарювання: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

· Повне товариство. Має ту особливість що всі його учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім свої майном. Відносини між учасниками регулюються установчим договором, в якому зазначається розмір частки (паю) кожного учасника (засновника), розмір, склад та порядок внесення вкладу у товариства, регламентується участь кожного у справах товариства. Як перевагу даної форми господарювання слід відзначити простоту у створенні та високі можливості для залучення інвестицій.

· Командитне товариство. Воно поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, де один або кілька учасників (засновників) несуть повну відповідальність за результати його господарської діяльності, а решта учасників відповідають лише своєю часткою (паєм).

Ще залишаються і функціонують в аграрному секторі економіки, в даний час, такі форми організації виробництва, як спілки селянських господарств і колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Це колективні сільськогосподарські підприємства, створені добровільним об’єднанням селян для спільного виробництва сільськогосподарської продукції і діють на засадах підприємництва і самоврядування, згідно статуту. Власність колективно-пайова землі і майна. Мають печатку і розрахунковий рахунок в банку.

ТЕМА 3. БЮДЖЕТНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види аграрних підприємстві їх економічна основа	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.