• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Темперамент.

Темперамент — це вроджені форми поведінки, які виявляються в динамі­ці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Темперамент та його фізіологічна основа, типи темпераменту.

Серед рис, які визначають нашу індивідуальність, варто зупинитися на природжених і тих, які виявляються в так званих властивостях темпераменту.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони різняться своєю поведінкою: по-різному виявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні вирізняються врівноваженістю поведінки, діють помірковано, не показують зовні свої почуття, інші за тих са­мих обставин нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почут­тів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакт з людьми, життєрадісні, інші, навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується су­то зовнішніх виявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, праце­любна, смілива, які її прагнення та інтереси.

Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються, інші ж будь-які зміни переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці особливос­ті людей виявляються в їх розумовій та практичній діяльності. Наприклад, двоє виконують одну й ту саму справу і виконують її однаково добре, але перший працює з ініціативою, з пристрастю, а другий - не поспішаючи, методично і ді­ловито. Такі індивідуальні особливості дістали назву темпераменту (від лат. - належне співвідношення частин). Темперамент — це вроджені форми поведінки, які виявляються в динамі­ці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Історія розвитку вчення про темперамент. Вчення про темперамент має свою історію. Ще в стародавні часи вчені звернули увагу на відмінності між людьми. Так, грецький лікар Гіппократ (бл.460 - бл.377 до н.е.) зробив першу спробу з'ясувати, чим зумовлюються індивідуальні відмінності в поведінці людей. Він та його послідовник Гален дійшли висновку, що ці відмінності визначає різне спів­відношення основних видів рідини в організмі людини. Якщо переважає кров - людина поводиться як сангвінік, якщо слиз - фле­гматик, якщо жовта жовч - холерик, якщо чорна жовч - меланхолік. Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров'я, тоді як непропорційне є джерелом різних захворювань. Ця теорія дістала назву гуморальної (від лат. рідина) теорії тем­пераменту Гіппократа - Галена і довгий час була провідною.

Головним пропагандистом конституційної типології вважають Е. Кречмера, котрий у 1921 р видав працю „ Будова тіла та характер". Основою думкою цього дослідження є те, що люди з певним типом, будови тіла мають певні психічні особливості та схильність до психічних захворювань. Е. Кречмер виділив чоти­ри конституційні типи:

- лептосоматик (грец. - слабкий тілом) - Тендітна будова тіла, ви­сокий зріст ( видовжене обличчя, довгий ніс. Плечі вузькі, нижні кінцівки до­вгі та худі Е Кречмер назвав їх астеніками (гр. кволий)

- пікнік (грец. - товстий повний) велика кількість жирової тканини, надмірну повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла, голова на короткій шиї;

- атлетик (грец. - боротьба , сутичка) добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла високий або середній зріст, широкі плечі та вузьку стегна випуклі кістки обличчя;

- диспластик (грец. - погано сформований) - будова безформна, неправиль­на індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями будови тіла (наприклад, занадто високий зріст).

Е. Кречмер стверджував, що у здорових людей існує залежність між бу­довою тіла та, психічними якостями, характерними для певних психічних за­хворювань але не яскраво вираженими. Тому він залежно від визначених типів будови тіла вирізнив три типи темпераменту:

1) шизотимік - лептосоматична будова тіла;

2) циклотимік - пікнічна будова тіла

3) іксотимік - атлетична бу­дова тіла.

Типологія Кречмера була і є досить популярною в країнах Західної Європи.

Подібно до того, як у Європі поширювалася конституційна типологія Е. Кречмера, в Америці набула популярності концепція Шелдона, сформульована в 40 - і роки XX ст. Його погляди на типологію близькі до концепції Кречмера. Якості темпераменту У. Шелдон назвав залежно від функцій певних органів ті­ла:

- вісцеротонія.(лат. - нутрощі),

- соматотонія (гр. - тіло)

- церебротонія (лат. - мозок).

Людей, у яких переважає вісцеротонія він на­звав вісцеротоніками, другий тип відповідно - соматотоніками, і третій - церебротоніками. Якщо окремі параметри мають однакову І інтенсивність, то це змішаний тип.

Тип вищої нервової діяльності та темперамент.Наукове розв'язання питання основ темперамент вперше дав І. П. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини, він, доводячи наявність певної закономірності у вияві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу про те, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів - збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Сила нервової системи визначає її працездатність. Вона виявляється на­самперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування, а їх рухливість - швидкість зміни збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від паси­вного стану до активного, чи навпаки. Протилежною рухливості якістю є інерт­ність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи.

І. П. Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа - Галена. Порівнюючи свої типи нервової си­стеми з типологією Гіппократа - Галена, великий російський фізіолог описує їх так:

- сильний, врівноважений, рухливий тип - сангвінік;

- сильний, врівноважений, інертний тип - флегматик;

- сильний, неврівноважений тип - холерик;

Читайте також:

1. Загальне поняття про темперамент.
2. ЛЕКЦІЯ № 7. Класичне вчення про темперамент. Психологічна характеристика типів нервової діяльності та темпераменту
3. Меланхолічний темперамент.
4. Поняття про темперамент.
5. Темперамент. Типи темпераменту.
6. Флегматичний темперамент.

Переглядів: 1150