Особистість, її характеристика. Поняття про формування особистості, значення цього процесу для суспільного життя.

Тема: Особистість. Психічні якості особистості медичного працівника

З – 17 Зайченко І.В.

Етика соціальної роботи: Навчальний посібник. – Чернігів, 2008. – 304 с.

Поняття про особистість та її характеристика. Типи особистості, структура темпераменту та його фізіологічні основи за І.П. Павловим. Загальні уявлення про типи темпераменту, мотиви дій особистості, властивості темпераменту.

Характер, типи, риси характеру, його значення для медичного працівника. Поняття про формування особистості, значення цього процесу для суспільного життя. Спрямованість особистостей. Патологічні особливості зміни характеру, причини, профілактика їх та засоби усунення. Поняття про професійну діяльність. Аналіз професійної діяльності медичного працівника. Значення самовиховання.

Одним із постулатів медицини є принцип «лікувати не хворобу, а хворого». Хвороба впливає не лише на органи людини, але також на особистість хворого.

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном ''особистість ".

У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість — це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

Особистість — одна з семи іпостасей людини. Інші — це людина як індивід, людина як організм, людина як індивідуальність, людина як "Я", людина-роль, людина як фізичне тіло, підвладне всім законам механіки. Ці характеристики розкривають поняття "людина" з різних боків і не є тотожними. Вони утворюють єдине ціле, і водночас кожна має свої особливості.

Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і від народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Ното Sаріепs (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.

В психології під особистістю розуміють індивід, який має свідомість, самосвідомість і активно впливає на оточуючий світ.

Особистість— це відносно стійка система суспільно значущих рис, що характеризує індивіда як члена певного суспільства. Це особа, яка володіє свідомістю і самосвідомістю, індивідуально-психологічними особливостями та активно пізнає і перетворює навколишній світ відповідно до своїх вимог. Якості особистості включають рівень вольової регуляції поведінки, дотримання моральних установок, використання світогляду, схильностей і суспільних інтересів під час вибору системи вчинків.

Особистістю є соціалізований індивід, який втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, яка має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і кропіткої свідомої праці; їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших, вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, про своє "Я".

Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, яка властива лише їй і характеризує її індивідуальність. Індивідуальність— це поєднання психічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.

Формування особистості починається від народження, є складним і суперечливим процесом, який триває протягом усього життя в міру засвоєннясоціального досвіду:засобів ізнарядь виробництва,духовної культури, засобів чуттєвогопізнання, абстрактногомислення і т. ін.Життєвий шлях особистості поєднує унікальну біографічну і історичну складові її розвитку, спирається на досвід попереднього покоління і здійснюється за певними умовнимиетапами, які складаються з подій, водночас автономних і взаємопов'язаних.

Перерахуємо описані Еріксоном етапи формування особи.

Ранній вік немовляти (від народження до 1 року). На цій стадії виникають передумови майбутньої товариськості або відстороненості від людей. Для цього етапу характерна «криза довіри - недовіри».

Пізній вік немовляти (від 1 року до 3 років). У дитини формується самостійність і впевненість у собі. Це стадія «кризи автономії на противагу сумнівам і сорому».

Раннє дитинство (від 3 до 5 років). Дитині властиве зацікавлене вивчення навколишнього світу, наслідування дорослих, включення до статево-рольової поведінки. Цій стадії відповідає «криза появи ініціативності на противагу почуттю провини».

Середнє дитинство (від 5 до 11 років). Відбувається розвиток пізнавальних і комунікативних умінь, етапу характерна «криза працелюбності на противагу комплексу неповноцінності».

Підлітковий вік і юність (від 11 до 20 років). Відбувається життєве самовизначення, формується тимчасова перспектива - будуються плани на майбутнє, «криза самовизначення особистості на противагу сірості та конформізму».

Рання дорослість (від 20 до 40 років). Характеризується прагненням до контактів з людьми, бажанням і здатністю присвятити себе людям. Цій стадії відповідає «криза інтимності і товариськості на противагу особистісній психологічній ізольованості».

Середня дорослість (від 40 до 60 років). Відбувається продуктивна і творча робота над собою та з іншими людьми. «Криза турботи про нове покоління на противагу зануренню в себе».

Пізня дорослість (понад 60 років). Властиві постійні роздуми про минуле, його зважена оцінка. Це стадія «кризи задоволеності життям на противагу відчаю».

Еріксон вважав, що люди народжуються рівними, але різними. Розвиток особи - це визнання і реалізація унікальних можливостей, які є у кожної людини.

Структура особистості, що була запропонована К.І. Платановим, відображає складність її формування (сполучення біологічних та соціально-психологічних властивостей) у сукупності різних характеристик особистості:

- біологічно зумовлені якості (задатки, темперамент, патологічні зміни особистості);

- соціально зумовлені якості (духовні потреби, спрямованість, моральні якості);

- якості особистості, зумовлені досвідом (знання, навички, вміння, звички);

якості, зумовлені індивідуальними особливостями психічних процесів (тип пам'яті, ступінь емоційно-моторної стійкості).

Окремі риси особистості нестійкі і змінюються залежно від умов життя, виховання, хвороби. Тож структура особистості є динамічною і має 3 головні складові:спрямованість, можливості особистості, темперамент, характер

1. Спрямованість особистості — стійка система мотивів, які орієнтують життєдіяльність особистості.

Мотиви – спонукальна сила дій і вчинків людини.

2. Можливості особистості – психологічні передумови успішності її діяльності (задатки, здібності, схильності).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЕТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ	\|	Темперамент.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.