Підходи до управління Форда, Сальфранка, Бернарда.
Розвитком науки менеджменту як єдиного цілого займався й засновник «Форд Моторс Компані» Г. Форд, що впровадив найбільш прогресивні ідеї організації й управління виробництвом в автомобілебудуванні. Ключовими з них є:
1) ідея масового виробництва й глибокого поділу праці;
2) стандартизація, що дозволила помітно підвищити якість й здешевити вартість виробів;
3) впровадження механізованої лінії й організація конвеєрної системи виробництва;
4) розробка принципів роботи концерну й успішна їх реалізація в рамках автомобільного виробництва.
Багато чого в організації роботи апарату управління й розпорядницької діяльності керівника здійснив П. Сальфранк. Він наголошував на необхідності поширення господарського розрахунку на апарат управління й критикував тих, хто зневажав цим, посилаючись на специфіку управлінської роботи. Він стверджував, що адміністрування означає вміння витрачати, або вміння направляти витрату коштів.
Повчальні твердження щодо ефективного адміністрування містяться в книзі Честера Бернарда «Функції керуючого працівника». Бернард розглядав організації як кооперативні системи свідомо скоординованих дій. Кожна організаційна система має три елементи: комунікацію, готовність діяти і єдину мету. Заслуговує на увагу теорія визнання авторитету, розроблена Бернардом. Автор стверджує, що авторитет залежить не стільки від авторитетних осіб, які дають розпорядження, скільки від готовності тих, хто приймає наказ до виконання. На його думку, авторитет просувається знизу нагору, при цьому працівники готові приймати розпорядження менеджерів, якщо вони:
- розуміють повідомлення;
- бачать, що повідомлення відповідає цілям організації;
- відчувають, що зазначені дії не йдуть врозріз із їх потребами;
- бачать себе розумово й фізично здатними виконати це розпорядження.
Очевидно, що й донині багато успішних компаній й індивідуальних підприємців для ефективної роботи малих і великих підприємств використовують принципи, розроблені більше ста років тому представниками адміністративної школи менеджменту. У цьому й складається незамінний внесок представників цієї школи в розвиток науки управління.