Загальний центр ваги, площа опори й рівновага тіла

Під загальним центром ваги тіла (ОЦТ)розуміють крапку додатка рівнодіючої сили ваги всіх частин тіла. Визначення положення ОЦТ відіграє важливу роль при рішенні різних питань механіки рухів. Наприклад, рівновага й стійкість тіла визначаються положенням ОЦТ стосовно площі опори.

Положення ОЦТ навіть у спокої коливається. Якщо міняється положення ланок тіла: рук, ніг, голови, — то змінюється й положення ОЦТ: він зміщається в ту сторону, куди переміщається маса гола. Наприклад, при нахилі тулуба вперед ОЦТ зміщається вперед; якщо підняти руки нагору, ОЦТ зміститься нагору. Положення ОЦТ залежить від підлоги, віку, типу статури. У дітей ОЦТ розташований вище, ніж у дорослих людей. У жінок у зв'язку з особливостями статури ОЦТ розташований нижче, ніж у чоловіків. У футболістів, ковзанярів у зв'язку із сильним розвитком м'язів нижніх кінцівок ОЦТ нижче, ніж у гімнастів, у яких краще розвинені м'язи пояса верхніх кінцівок.

Площа опори — це площа частин тіла, які стикається з опорою, і площа ув'язненого між ними простору. Величина площі опори при різних положеннях опорних частин тіла варіює.

У стійці на одному фігурному ковзані площа опори дуже ваб і дорівнює площі леза ковзана. При звичайному положенні коштуючи площу опори більше й дорівнює площі підошовних поверхонь двох стоп і площі простору між ними. У лижника площа опори ще більше: вона дорівнює площі поверхонь лиж і простору між ними.

Стосовно до тіла людини розрізняють три види рівноваги - стійке, нестійке й байдужне.

Стійка рівновага — положення тіла, при якому ОЦТ розташовується нижче площі опори. Тіло, виведене зі стану рівноваги й надане самому собі, без впливу інших сил, а лише під дією власної сили ваги вертається у вихідне положення. Прикладом такої рівноваги є вис на поперечині.

Хитка рівновага — положення тіла, при якому ОЦТрозташований вище площі опори. Тіло, виведене з рівноваги й надане самому собі, не вертається у вихідне положення, а падає під дією власної сили ваги. Прикладом є вертикальні стійки, упор лежачи, стійка на кистях і багато інших положень.

При байдужній рівновазі положення ОЦТ при переміщеннях тіла не міняється (наприклад, положення лежачи).

При хиткій рівновазі ступінь стійкості тіла може бути різної. Ступінь стійкості залежить від положення ОЦТ і величини площі опори. Чим вище ОЦТ над площею опори, тим менше стійкість тіла. Наприклад, у людини високого зросту стійкість тіла менше, ніж у низькорослого. У положенні "полуприсед" стійкість підвищується в порівнянні з положенням "вертикальна стійка", тому що ОЦТ зміщається до площі опори. На ступінь стійкості тіла впливає також

величинаплощі опори. Чим більше площа опори, тим вище стійкістьтіла. Так, у вправі "ластівка" площа опори маленька(дорівнює площі підошовної поверхні однієї стопи) і відповідно ступінь стійкості низька. У положенні "вертикальна стійка, ноги на ширині плечей" стійкість вище, Гакяк площа опори більша (дорівнює площі підошовних понерхностей обох стоп і площі простору, укладеного між ними).

Кількісним вираженням ступеня стійкості тіла є кут стійкості. Він утворений вертикаллю, опущеної й і ОЦТ на опору, і лінією, що з'єднує ОЦТ із краєм опори.

Чим більше кут стійкості, тим вище стійкість тіла. Щоб збільшити стійкість, потрібно змістити ОЦТближче до опори або збільшити площу опори. При проведенні анатомічного аналізу положень і рухів варто враховувати передній, задній і бічний кути стійкості. Якщо вертикальна лінія, проведена з ОЦТ, падає в центрі опори, то стійкість у різні сторони буде однаковою. При напруженій стійці тіло подане вперед, ОЦТ зміщається вперед і вертикаль, опущена з ОЦТ на опору, падає ближче до переднього краю опори. Передній кут стійкості менше, ніж задній, виходить, стійкість тіла по напрямку вперед менше, ніж у задньому напрямку.

Як підказує саме слово "рівновага", мова йде про спокій, коли сили, що діють на людину, не викликають руху. Зрівноважити — значить не дати силі ваги упустити, перекинути тіло. Кожна частина тіла має опору: на неї діють сила земного тяжіння (вага) і сила реакції опори; ці сили прагнуть упустити, перекинути тіло або окремі його ланки. Напружені м'язи заважають цьому, активно зберігаючи

рівновагу. Відповідно до законів механіки, тіло перебуває в рівновазі, якщо сили, що діють на нього, взаємно врівноважуються. Моменти обертання цих сил у такому випадку будуть рівні. Тіло буде зберігати рівновага доти, поки вертикаль, проведена з ОЦТ на опору, не буде виходити за межі площі опори. Як тільки це відбудеться, тіло почне падати.

У багатьох видах спортивних рухів від оптимального вихідного положення ланок тіла залежить успіх вправи. Наприклад, при стартових положеннях бігуни й плавці приймають таку позу, при якій стійкість найменша по напрямку спереду; така поза дає можливість швидко почати рух уперед. У спортивних рухах спортсмени часто повинні зберігати рівновагу в русі на рухливій опорі: наприклад, рух гірськолижника по схилі гори, положення весляра в човні. У цих випадках спортсменам доводиться балансувати - заточуючись, відразу його відновлювати.

Збереження рівноваги - це не стан спокою в певній позі, але активна діяльність багатьох органів і систем організму, у першу чергу кістякових м'язів.

Анатомічний аналіз положень і рухів тіла людини проводять за схемою, запропонованої М. Ф. Іваницьким. При цьому аналізують із позицій механіки положення або рух тіла, характеризують роботу опорно-рухового апарата, зовнішній подих, ураховують ступінь зсуву серця й внутрішніх органів, положення діафрагми. У заключній частині визначають характер впливу даної вправи на організм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робота й сила м 'язів	\|	Задача 4.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.