Державна політика зайнятості як складова соціальної та економічної політики.

Отже, в умовах, коли нацiональний ринок праці ще тiльки починає формуватись, не уникнути державного регулювання зайнятостi населення. Базовим постулатом державної стратегiї забезпечення зайнятостi має стати принцип досягнення та пiдтримання повної продуктивної зайнятостi. За цих умов, на наш погляд, концептуальнi основи регулювання зайнятостi населення в Українi мають полягати в органічному поєднаннi механiзму саморегулювання та механiзму державного регулювання, якi забезпечать умови для розвитку робочої сили та економiчної активностi.

В умовах ринкової економiки зайнятість регулюється в основному державою вiдповiдно до прийнятої полiтики (концепцiї) зайнятостi. Основними напрямами сучасної полiтики бiльшостi розвинених країн є сприяння в працевлаштуваннi незайнятого населення i подання допомоги в профпiдготовцi та перепідготовцi, а також стимулювання створення гнучкого ринку працi.

Згідно з рекомендацiями Мiжнародної органiзацiї працi та нормативними актами про зайнятiсть населення в ході реалізації державної полiтики зайнятостi потрібно керуватися такими принципами:

забезпечення рiвних можливостей всiм громадянам незалежно вiд походження, соцiального та майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, вiку, полiтичних переконань, ставлення до релiгiї, в реалiзацiї права на працю i вiльний вибiр виду дiяльностi;

сприяння забезпеченню ефективної зайнятостi, яка запобiгає безробiттю, створення нових робочих мiсць та умов для розвитку пiдприємництва;

добровiльнiсть працi, згідно з якою зайнятiсть ґрунтується на вiльному волевиявленнi громадян. В основу цього принципу, крiм права на працю, покладено також iншi громадянськi права, якi розширюють свободу розпоряджання працiвником своєю робочою силою.

По–перше, кожен працездатний громадянин повинен мати право самостiйно вирiшити питання: брати участь чи ні в суспiльнiй працi. При цьому легалiзована добровiльна незайнятiсть виключає будь–якi погрози проти цього виду свободи, якщо джерело iснування непрацюючого громадянина є законним.

По–друге, добровiльнiсть зайнятостi передбачає самостiйний вибiр працiвником мiри працi, тобто найбiльш сприятливого для нього (з урахуванням реальних можливостей) режиму зайнятостi. Йдеться про рiзноманiтнiсть форм органiзацiї робочого дня, тижня, всього перiоду трудового життя людини.

Третiй важливий елемент добровiльного трудового способу життя пов’язаний з наданням права вiльного вибору географiчного мiсця прикладання працi. Це положення здiйснити в Українi сьогоднi найскладніше через необхiднiсть правового опрацювання питання щодо свободи перемiщення, докорiнного полiпшення житлової забезпеченостi, лiквiдацiї рiзких контрастiв у рiвнi життя на територiї держави.

По–четверте, добровiльний трудовий спосіб передбачає необмежене право вибору працiвником сфери працi в будь–якому з секторiв економiки, створюваних за ознакою форми власностi, включаючи сферу виправної працi;

сприяння трудовiй мобiльностi. Дотримання цього принципу пов’язане з розвитком iснуючої системи загальноосвiтньої та професiйної пiдготовки з урахуванням загальних закономiрностей динамiки професiйної структури в епоху науково–технiчної революцiї, нових вимог до якостей працiвника в умовах ринкової економiки, а також з формуванням у психологiї людей орiєнтацiї на безперервне вдосконалення професiйної майстерностi, пошук найбiльш пiдходящої сфери для прикладання своїх здiбностей, готовнiсть до перенавчання в разi потреби;

єднiсть вiдповiдальностi. Означає наявнiсть чотирьох умов: координацiя дiяльностi в галузi зайнятостi з iншими напрямами економiчної та соцiальної полiтики, включаючи соцiальне забезпечення, зростання й розподiл доходiв, попередження iнфляцiї; поєднання самостiйностi мiсцевих органiв влади в забезпеченнi зайнятостi з централiзованими заходами; участь профспiлок i спiлок роботодавцiв у розробцi та реалiзацiї заходiв щодо забезпечення зайнятостi у взаємодiї з органами державного управлiння; мiжнародне спiвробiтництво в розв’язаннi проблем зайнятостi, включаючи професiйну дiяльнiсть громадян за кордоном i трудову дiяльнiсть iноземних громадян у країнi.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» з метою створення умов для повного здійснення громадянами права на працю держава передбачає:

– заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудящих, створення нових технологій, заохочення підприємництва, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

– забезпечення прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов на виробництві, вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю;

– проведення аналітичних і наукових досліджень структури економіки та прогнозування наступних змін якості й розподілу робочої сили;

– регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування і ліцензування;

– сприяння в разі потреби створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, а також поліпшенню умов праці в суспільному виробництві;

– організацію професійної орієнтації.

Розглядаючи аспекти аналiзу сегментацiї пропозицiї робочої сили в контекстi видiв і форм зайнятостi, не можна не звернути увагу на проблеми державного регулювання попиту та пропозицiї робочої сили в межах програм сприяння зайнятостi.

Питання для самоконтролю:

1. Якими абсолютними та відносними показниками характеризується зайнятість?

2. За якою формулою розраховується зайнятість населення?

3. Якi функцiї в галузi сприяння зайнятостi повиннi виконувати профспiлки та роботодавцi вiдповiдно до Закону України «Про зайнятiсть населення»?

4. Дайте визначення пiдходящої роботи вiдповiдно до Конвенцiй № 44 та № 168 МОП.

5. Дайте визначення пiдходящої роботи в Українi.

6. Для чого вживають поняття пiдходящої роботи?

7. Назвiть передбаченi Законом України «Про зайнятiсть населення» заходи жорсткого впливу держави на роботодавцiв у галузi забезпечення зайнятостi населення.

8. У чому полягають концепцiї повної та глобальної зайнятостi?

9. У чому полягають концепцiї примусової та добровiльної зайнятостi?

10. Наведiть вiдому вам класифiкацiю видiв зайнятостi.

11. Наведiть вiдому вам класифiкацiю форм зайнятостi.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Показники зайнятості.	\|	Тема 7. Безробіття, його форми i причини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.