Принципи та суб’єкти соціального страхування

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» набрав чинності з 1 січня 2001 р. Його головною метою є посилення соціального захисту громадян, які залишилися без роботи, і надання гарантованих соціальних послуг.

Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як системи прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає забезпечення матеріальних виплат застрахованим особам у разі безробіття з незалежних від них обставин, а також фінансування соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У Законі визначено коло осіб, які підлягають страхуванню, права, обов’язки і відповідальність суб’єктів страхування.

Суб’єктами страхування є застраховані особи, а у випадках, передбачених даним законом, — також члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застраховані особи — це наймані працівники. Ними можуть бути й інші особи: як громадяни України, так й іноземці або особи без громадянства. Страхувальниками виступають роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхові внески.

Страховиком є Фонд. Об’єкт страхування на випадок безробіття становить страховий випадок, з настанням котрого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення. Страховий випадок — це подія, через яку особа втратила заробітну плату або опинилася в стані часткового безробіття.

Закон передбачає принципи страхування осіб, які працюють за наймом та надає право на матеріальне забезпечення особам, які забезпечують себе роботою самостійно, якщо вони сплачують страхові внески, а також соціальний захист осіб, які застраховані, але мають статус безробітних. До них належать військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та особи, які шукають роботу вперше. Принципи страхування такі:

- надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов’язкове страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, а також добровільне страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі працівники, члени творчих спілок), а також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності;

- цільове використання коштів страхування;

- солідарність та субсидування;

- обов’язкове фінансування Фондом витрат, пов’язаних з матеріальним забезпеченням, та соціальних послуг;

- паритетність в управлінні страхуванням;

- диференціація розмірів допомоги залежно від страхового стажу і тривалості безробіття;

- надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму допомоги по безробіттю у період професійної підготовки і перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- законодавче визначення умов і порядку страхування.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі пенсіонери та ті, хто має право на пенсію, іноземці та особи без громадянства, котрі тимчасово працюють в Україні.

Для управління та керівництва страхуванням на випадок безробіття, здійснення збору й акумуляції страхових внесків, контролю за виконанням коштів, забезпечення фінансування виплат та здійснення матеріального забезпечення утворюється страховий фонд, який є цільовим централізованим фондом, тобто некомерційною самоврядною організацією. Всі застраховані особи є його членами. Управління Фондом здійснюється Правлінням Фонду, сформованим на паритетній основі з представників держави, роботодавців та застрахованих осіб, а також виконавчої дирекції.

Функції виконавчих органів Фонду покладені на державну службу зайнятості. Це дає можливість максимально використати існуючі структури її матеріальної бази і кадрового потенціалу. Фінансове утримання державної служби зайнятості здійснюється тепер з двох джерел: за рахунок Державного бюджету та за рахунок страхових внесків у частині функцій, покладених на виконавчі органи Фонду.

Кошти Фонду формуються завдяки внескам роботодавців, застрахованих осіб, асигнування Державного бюджету, інших надходжень. Страховими внесками по безробіттю забезпечуються виплати допомоги по безробіттю, виплати після закінчення виплати допомоги по безробіттю, а також фінансуються заходи щодо працевлаштування безробітних, організації громадських робіт тощо. Розмір страхових внесків для роботодавців і застрахованих осіб встановлюється Верховною Радою України щорічно одночасно із затвердженням Державного бюджету.

У разі виникнення страхового випадку право на допомогу по безробіттю у застрахованих осіб здійснюється залежно від тривалості роботи перед настанням безробіття і сплати страхових внесків, а її розмір встановлюється в процентному відношенні до попередньої заробітної плати застрахованої особи з урахуванням страхового стажу. При цьому передбачено зниження встановленого розміру допомоги по безробіттю у зв’язку з тривалістю знаходження в стані безробіття, що посилює дієвість мотивів до прискорення пошуку роботи. Особам передпенсійного віку термін виплати допомоги по безробіттю збільшений, враховуючи труднощі в пошуку роботи або перекваліфікації.

Для контролю за діяльністю Фонду на тристоронній основі створюється Наглядова рада.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закон України «Про зайнятість населення»	\|	Форми міжнародних норм зайнятості і соціального захисту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.