Ознаки та функції загальнолюдських принципів права.

Загальнолюдським принципам права притаманні, принаймні, три групи ознак: по-перше, загальні ознаки, властиві для права як регулятора суспільних відносин, по-друге, ознаки, притаманні принципам права як особливому юридичному явищу, і, по-третє, специфічні ознаки, характерні лише для них, якими є універсальність, загальноцивілізаційна зумовленість, фіксація в міжнародних нормативно-правових актах та документах, найвищий ступінь абстрагування, визначальність.

Для розкриття особливостей прояву перших двох груп ознак стосовно загальнолюдських принципів права найвлучнішим є префікс «най-»: специфіка їх нормативності полягає у тому, що широта регулятивного впливу загальнолюдських принципів права, як і ступінь їх абстрактності, є найбільшими порівняно не лише з нормами, але й з іншими принципами права, а це, в свою чергу, зумовлює їх подальшу конкретизацію і деталізацію як у міжнародно-правовій, так і в національно-правових системах та є неоохідним для їх правильного і повного застосування при регулюванні суспільних відносин. Необхідність конкретизації зумовлена також такими ознаками, як засадничість та концентрованість, оскільки такі принципи виступають як узагальнене, синтезоване вираження основних загальнолюдських цінностей позитивного права. Збагачені загальноцивілізаційним досвідом, такі принципи не лише відображають наявний рівень права, але й виражають вироблений у відповідності з його потребами ідеал, фіксують образ того, чого необхідно прагнути, і тому вони задають тенденції розвитку системи права в контексті загальнолюдських цінностей .

Усі ознаки загальнолюдських принципів права тісно переплітаються та взаємодоповнюються, «переходять» одна в одну, а деякі специфічні ознаки загальнолюдських принципів права «виростають» з ознак перших двох груп. Наприклад, загальноцивілізаційна зумовленість цих принципів права є проявом їх об'єктивної зумовленості та означає їх відповідність не просто характеру суспільних відносин, а сучасному світовому, наднаціональному, загальноцивілізаційному рівню розвитку людства .

Фіксація загальнолюдських принципів у джерелах права є свідченням їх оформлення як явища правової реальності, їх переходу з явища правосвідомості у явище позитивного права. Виділяють наступні способи матеріалізації загальнолюдських принципів права:

1. Закріплення у нормативно-правових актах: а) шляхом безпосереднього їх формулювання у нормах чи приписах права (текстуальне закріплення); б) шляхом виведення принципів права із змісту нормативно- правових актів (змістове закріплення);

2. Закріплення у міжнародно-правових договорах;

3. Фіксація в актах судових органів: а) актах органу конституційної юрисдикції; б) актах судів загальної юрисдикції; в) актах міжнародних судових органів;

4. В правовому звичаї, в тому числі і міжнародно-правовому.

Форма вираження принципів у праві значною мірою залежить від різновиду того чи іншого принципу, зокрема від сфери його дії .

Оскільки загальнолюдські принципи права знаходять своє відображення та конкретизацію в усіх інших видах принципів права національної правової системи (загальноправових, міжгалузевих, галузевих принципах і принципах окремих інститутів), а також у принципах міжнародного права, тому їх зміст виражається в найрізноманітніших правових приписах та нормах, причому ступінь їх нормативної конкретизації в різних галузях неоднаковий.

Зафіксовані в нормативно-правових актах принципи права (принципи- приписи), не втрачаючи своєї засадничої функції, в той же час набувають нової якості - можуть виступати юридичною підставою для вирішення конкретних справ. Певні особливості принципів, зокрема: їх обов'язковість для всіх без винятку суб'єктів права; примат відносно всіх інших норм системи права; зворотна сила (на відміну від загальних правил дії правових норм у часі), яка дозволяє загальноцивілізаційним принципам права впливати на будь-яку норму, що була встановлена раніше, а ніж був зафіксований текстуально сам принцип, аж до її скасування і невизнання пов'язаних з нею наслідків; можливість бути правовою основою для регулювання відносин при відсутності прямого регулювання, забезпеченість з боку окремих держав або груп держав чи міждержавних об'єднань - усі ці властивості дозволяють загальнолюдським принципам права претендувати на те, щоб зайняти особливе місце в системі джерел права .

Універсальність загальнолюдських принципів права проявляється у їхній можливості впливати на всі правові явища, здатності регулювати будь- які правовідносини в усіх системах права і між будь-якими видами суб'єктів права. Дані принципи придатні до застосування в рамках будь-якої правової системи; вони виступають як найбільш загальні нормативні засади позитивного права незалежно від предмета регулювання чи суб'єктивного складу, а тому їх можна розглядати як універсальні критерії правового регулювання суспільних відносин. Високий ступінь узагальнення даних нормативних положень свідчить про багатоаспектність їх застосування та полегшує пристосування змісту права до можливих нових умов суспільного розвитку, полегшує реалізацію суб'єктами своїх прав без надмірної деталізації правових норм.

Визначальність загальнолюдських принципів права проявляється у тому, що вони є основою формування як принципів міжнародного права, так і принципів національного (внутрішньодержавного) права, а також принципів права регіональних міждержавних об'єднань. Дані принципи визначають; по- перше, зміст усіх інших принципів «нижчого» рангу, а також норм права, які не повинні суперечити принципам; по-друге, сутність і спрямованість правового регулювання у будь-якій системі права .

Основними функціями загальнолюдських принципів права є регулятивна, яка набуває практичного втілення в двох аспектах: констатуючо-статичному та творчо-динамічному; інтерпретаційна; координаційна (узгоджувальна); уніфікуюча; програмна (прогностична).

Таким чином, загальнолюдські принципи права, відображаючи найкращі досягнення людської цивілізації у сфері права, є універсальними нормативними засадами позитивного права. Вони придатні для застосування в рамках будь-якої правової системи; виступають основою формування як принципів міжнародного права, так і принципів національного (внутрішньодержавного) права, а також принципів права регіональних міждержавних об'єднань, а тому можуть слугувати інструментом зближення міжнародного і національного права, універсалізації правового регулювання у всесвітньому масштабі та орієнтирами для реформування національних правових систем у країнах, які бажають увійти у європейський правовий простір, в тому числі і в Україні. До моменту входження у цей простір держави-претенденти повинні підготувати своє правове поле, насамперед систему законодавства, до наступної можливої дії зазначених принципів у національній правовій системі та визначитися з належною процедурою їх впровадження. Цьому має передувати всебічне дослідження можливостей законодавства, а також різноманітних державних інституцій, та з'ясування, наскільки таке впровадження є можливим політично та економічно .

Необхідно також враховувати, що на відміну від усіх інших норм, які потребують національної імплементації, загальнолюдські принципи права з огляду на необхідність їх конкретизації ставлять перед національною системою законодавства вимогу її придатності до такої конкретизації та передбачають наявність механізму переведення таких принципів з високого абстрактного рівня відповідно до національних правових умов.

.II. Види загальнолюдських (цивілізаційних) принципів права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та значення загальнолюдських принципів права.	\|	Розкриття змісту окремих загальнолюдських принципів права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.