Орієнтири ідентифікації процесів самоорганізації на підприємстві

Згідно з [8, с. 108-110] в інтерпретації автора орієнтирами ідентифікації процесів самоорганізації на підприємстві можуть стати наступні напрямки:

1. Дослідження підприємства – як відкритої (незамкнутої) економічної системи, що взаємодіє з зовнішнім середовищем. Проте, варто пам’ятати, що відкритість підприємства породжує цілий спектр нелінійних ефектів (як позитивних, так і негативних), які можуть мати різні наслідки. При аналізі поведінки суб’єктів зовнішнього середовища припущення «за інших рівних умов» може призвести не тільки до економічних ефектів, але й завдати величезної шкоди економіці як підприємства і регіону, так і державі, – сучасна криза є ілюстрацією такого роду прикладів.

2. Наявність нерівноважних економічних процесів на підприємстві. Така властивість є дуже важливою характеристикою системи, здібної до самоорганізації, тому що «стійкість, доведена до межі, припиняє розвиток..., стабільні форми – це тупікові форми, еволюція яких припиняється. Надмірна адаптація… настільки ж небезпечна…, як і нездібність до адаптації» [4, с. 42]. Однак, стійкість та нестійкість є однаково необхідними у процесі розвитку підприємства. Абсолютно хистка система не може протистояти флуктуаціям і швидко руйнується. Проте надто стійка система, придушуючи будь-які флуктуації, консервує свою структуру й поводження і тому не здатна змінитися якісно, вона позбавлена можливості розвитку. Механізм ринкової конкуренції довів нежиттєздатність моделей рівноважних систем.

Аналіз складних нерівноважних систем доводить, що керуючі параметри, які задаються випадково, не регулюють безпосередньо поведінку об’єкта управління, а формують внутрішній механізм його самоорганізації. В результаті чого підприємство переходить на новий рівень організації і самостійно обирає оптимальні варіанти функціонування та розвитку.

3. Незворотність еволюції економічних процесів на підприємстві. Використання сучасних управлінських, виробничих та інформаційних технологій робить еволюційний процес на підприємстві незворотнім. Масштаби економічних змін в Україні настільки великі, що стратегічне управління підприємством вимагає урахування економічних інноваційних траєкторій країни, регіональних та галузевих особливостей.

4. Нелінійність економічних перетворень на підприємстві. Термін «нелінійна система» означає, що на властивості системи впливає інтенсивність процесів у ній, тому необхідно враховувати її власні структурування, побудовані за законами цієї системи. Нелінійність економічної системи проявляється у тому, що її реакція на зміни зовнішнього середовища не пропорційна цим змінам і, навіть, слабке збудження, будучи якимось чином узгодженим з поведінкою деяких елементів системи, може призвести до зростання показників системи в цілому, інколи руйнівного характеру. Тому, однією з важливих задач підприємства з позиції самоорганізації є ідентифікація і розвиток таких форм організації підсистем стратегічного управління, які йому адекватні і до яких еволюціонують інші складові внутрішнього середовища підприємства.

5. Неоднозначність та варіативність стратегічних цілей. У нелінійному середовищі можуть існувати та визначатися на майбутнє альтернативні шляхи розвитку підприємства. Це дозволяє застосовувати преактивну модель стратегічного управління, за допомогою якої можливо передбачити та попередити зовнішні небезпеки, якщо в біфуркаційний момент (момент кризи або момент вибору підприємством між різноспрямованими стратегіям) будуть здійснені своєчасні та обґрунтовані дії.

Визначені напрямки є основою для ідентифікації процесів самоорганізації на підприємстві, які проявляються як комбінація трьох заперечень: неврівноваженість, нестійкість, незворотність, що разом становлять нелінійність [2, с.82]. А основні синергетичні явища, на яких побудовані теорії – флуктуації, біфуркації, когерентності – є базою для дослідження процесів та формалізації методів управління на основі самоорганізації.

Таким чином, процеси самоорганізації на підприємстві мають водночас загальносистемні властивості та властивості, що відрізняють їх від інших процесів, що здійснюються в соціально-економічних системах. Відбувається постійна взаємодія (обмін енергією, інформацією) між даними процесами та зовнішнім середовищем. Процеси самоорганізації здійснюються під впливом середовища; у свою чергу, процеси впливають на середовище, змінюючи його, тому необхідно досліджувати пару «внутрішні процеси самоорганізації – зовнішнє середовище».

На підприємствах процеси організації та самоорганізації відбуваються одночасно, їх нетривіальна композиція складає основу стратегічного розвитку.

Процеси розвитку як і процеси самоорганізації незворотні, вони породжуються суперечностями та їх діалектичним вирішенням. Однак, самоорганізація – це спонтанний некерований процес, а розвиток – це процес цілеспрямованих, якісних змін системи в часі і просторі. Таким чином сучасний менеджмент потребує таких моделей та методів, які дають змогу реалізувати новий підхід в управлінні економічними системами, здатний спрямувати процеси самоорганізації на забезпечення (в залежності від життєвого циклу підприємства) життєздатності, ефективного функціонування та свідомого розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз процесів самоорганізації підприємства в контексті його стратегічного розвитку	\|	Самоорганізація і саморегуляція в контексті структурного аналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.