• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз фінансової звітності методом коефіцієнтів

Широко застосовуваним методом аналізу фінансової звітності є аналіз коефіцієнтів (Ratio Analysis). Коефіцієнти використовуються для визначення фінансового становища корпорації з різних поглядів.

У літературі виділяють такі основні групи фінансових коефіцієнтів:

- коефіцієнти ліквідності (Liquidity Ratios);

- коефіцієнти структури капіталу (Capital Structure Ratios);

- коефіцієнти оборотності активів (Asset Management Ratios);

- коефіцієнти прибутковості (Return Ratios);

- коефіцієнти ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

У кожній із груп виділяються спеціальні коефіцієнти, на підставі яких інформація розширюється й уточнюється. Тому за необхідності можна скласти понад 100 показників фінансового стану корпорації.

Коефіцієнти використовують фінансові аналітики корпорацій та її численні контрагенти. Кожен з них, визначаючи коефіцієнти, керується своїми специфічними цілями. Аналітики, що працюють у фінансовому відділі корпорації, широко застосовують метод коефіцієнтів під час планування економічної і фінансової діяльності, для поточного контролю, контролю за рухом грошових потоків, для визначення співвідношення курсів корпоративних цінних паперів та їх балансової вартості, оборотності активів і для вирішення багатьох інших завдань. Контрагенти корпорації ставлять свої цілі і вирішують завдання одержання інформації про фінансовий стан корпорації. Кредитори корпорації будуть цікавитися короткостроковою і довгостроковою ліквідністю, акціонери — чистим прибутком на акцію і розміром дивіденду.

Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнт поточної ліквідності (Current Ratio), який називається також коефіцієнтом покриття, визначається за формулою:

Коефіцієнт показує можливу небезпеку неплатежів, проте необхідно брати до уваги рух грошових потоків, зокрема рух прибутку, що є гарантією погашення боргів. Однак слід зазначити, що прийнятний коефіцієнт має бути вищим одиниці.

Коефіцієнт «швидкої ліквідності» («лакмусового папірця») (Quick Ratio) визначається за формулою:

Коефіцієнт показує спроможність корпорації погашати свою короткострокову заборгованість у найближчі терміни, тому в чисельник включаються тільки активи, які швидко реалізуються (гроші, вкладення в цінні папери, рахунки дебіторів), віднімаються вкладення в запаси і незавершене виробництво з їх повільнішою оборотністю.

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу в літературі називають також коефіцієнтами боргу. Вони показують боргове навантаження на капітал корпорації. На практиці залежно від цілей аналізу застосовується кілька коефіцієнтів. Найчастіше використовуються такі показники:

- коефіцієнт борг/активи (Debt to Total Assets);

- коефіцієнт борг/власний капітал (Debt to Shareholder’s Equity);

- коефіцієнт покриття процентних платежів за зобов’язаннями прибутком (Times Interest Earned).

Коефіцієнт борг/активи, або коефіцієнт заборгованості, визначається за формулою:

У чисельник включається вся заборгованість. Кредитори корпорації звичайно віддають перевагу найнижчому показникові, прагнучи гарантувати повернення за зобов’язаннями корпорації. Що стосується менеджерів корпорації, то їхні рішення визначаються політикою формування структури капіталу.

Коефіцієнт «квоти власника» – відношення довгострокового боргу до акціонерного капіталу, що розраховується за формулою:

Слід зазначити, що коефіцієнт борг/активи в разі збільшення боргу зростає прямолінійно і теоретично наближатиметься до 100 %, тоді як коефіцієнт борг/власний капітал зростає експоненціально і теоретично прагне до нескінченності.

Коефіцієнт покриття процентів, який обчислюється за формулою:

Показує наскільки прибуток забезпечує виплату щорічної суми відсоткових платежів.

Коефіцієнти оборотності активів

Найважливішою проблемою фінансової діяльності корпорації є підвищення ефективності використання активів. Менеджери корпорації постійно тримають у полі зору оборотність як короткострокових, так і довгострокових активів. З цією метою обчислюються коефіцієнти активів. У літературі вони називаються також показниками ділової активності:

- коефіцієнт оборотності запасів (Inventory Turnover);

- середній термін інкасації (Average Collection Period);

- коефіцієнт оборотності поточних активів (Current Asset Turnover);

- коефіцієнт окупності довгострокових активів (Fixed Asset Turnover);

- коефіцієнт окупності всіх активів (Total Asset Turnover).

Показник оборотності коштів, поміщених у запаси товарно-матеріальних цінностей, або коефіцієнт використання запасів, є важливим для поліпшення показника ліквідності фірми. Тому з цією метою фінансові аналітики фірми вивчають питання, пов’язані з прискоренням оборотності коштів, вкладених у запаси. Дотримання умов поставок, їх термінів забезпечує можливість мати мінімальний рівень запасів. Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) обчислюється за формулою:

Середній термін інкасації, тобто середній проміжок часу, необхідний для надходження коштів на рахунки дебіторів, визначається за формулою:

Оборотність усіх поточних активів визначається за формулою:

Коефіцієнт оборотності довгострокових активів, який називається також коефіцієнтом окупності активів, обчислюється за формулою:

Коефіцієнт показує, за який термін продажу корпорації покриють вартість коштів, вкладених у будинки, споруди, устаткування. Зауважимо, що значення показника обумовлюється особливістю галузі.

Коефіцієнт оборотності (окупності) всіх активів визначається за формулою:

Коефіцієнти прибутковості

Коефіцієнти прибутковості показують кінцевий результат економічної і фінансової діяльності корпорації. Обчислюються такі показники рентабельності:

- коефіцієнт норми прибутку (Profit Margin);

- коефіцієнт прибутковості активів (Return on Total Asset Ration — ROA);

- коефіцієнт норми прибутковості акціонерного капіталу (Return on Equity Ratio – ROE).

Коефіцієнт норми прибутку, який називається також маржею прибутку, або рентабельністю продажу, визначається за формулою:

Коефіцієнт прибутковості активів визначає прибуток на долар активів. Показник визначається за формулою:

Коефіцієнт норми прибутку на власний капітал визначається за формулою:

За змінами показника ROE постійно стежать акціонери корпорації.

Показники ринкової вартості акцій

Акції, що випускаються корпораціями вільно, обертаються переважно на біржових ринках. Курс (ціна) акції, який визначається ринком, дає уявлення про оцінку фінансового стану корпорації інвесторами. Показники прибутковості корпорації, виплачувані дивіденди виявляються на фінансовому ринку в ціні акцій. Традиційними коефіцієнтами ринкової вартості акцій є:

- коефіцієнт ціна/прибуток (Price/Earnings Ratio P/E);

- коефіцієнт ціна/балансова вартість на одну акцію (Price/Book Value per Share);

- коефіцієнт поточної прибутковості акції (Current Return per Share).

Коефіцієнт ринкова ціна/прибуток на 1 акцію, що називається також «кратне прибутку», показує, яку суму інвестор згоден сплачувати за оголошений прибуток на акцію. Показник визначається за формулою:

Коефіцієнт ціна/балансова вартість однієї акції, що називається також «кратне балансової вартості», визначається за формулою:

Коефіцієнт показує ставлення інвесторів до компанії як емітента акцій.

Самі по собі коефіцієнти, визначені за фінансовою звітністю, за один фінансовий рік можуть дати тільки загальне уявлення про корпорацію. Фінансові аналітики здійснюють статистичний аналіз динамічних рядів, що розкриває зміни в діловій активності корпорації, коливання основних економічних показників у співвідношенні з відповідними коефіцієнтами по галузі.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
4. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
5. SWOT-аналіз у туризмі
6. SWOT-аналіз.
7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
8. V. Нюховий аналізатор
9. VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.
10. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
11. Абсолютні показники фінансової стійкості
12. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи

Переглядів: 2139