Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Соціальний, філософський та правовий аспекти прав людини. Визначення терміну “права людини”.

Термін «права людини» має філософський, соціальний та правовий аспекти. З філософського погляду за визначенням Георг Вільгельм Фрідріх Гегеля «Право полягає у тому, що наявне буття взагалі є наявне буття вільної волі. Тим самим право є свобода як ідея»[1]. Джон Фінніс у своїй відомій праці «Природне право і природні права» зазначає, що «права людини» - сучасна ідіома, що постала замість ідіоми «природні права».

Соціальний вимір терміну «права людини» - «це певні можливості, що ґрунтуються на загальнолюдській моралі, та необхідні людині для її існування і розвитку в конкретних історичних умовах», які мають бути загальні та рівні для всіх (Тарас Андрусяк).[2]

У слов'янських мовах слово "право" вживається на позначення понять, котрі відображають різні соціальні явища. Явище, що виникає та існує незалежно від держави і має загальносоціальну природу, є загальносоціальним феноменом. Інше ж явище, поняття про яке також позначається цим терміном, - це наслідок виключно державної діяльності, втілення її волевиявлення. Необхідно розрізняти право загальносоціальне і юридичне.

Загальносоціальне право - це певні можливості учасників суспільного життя, які об'єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними та рівними для всіх однойменних суб'єктів. Саме соціальні можливості суб'єкта і становлять онтологічну сутність його прав.

Залежно від виду носіїв цих можливостей розрізняють:

права людини;

o права сім'ї;

o нації (народу),

o інших соціальних спільнот (класів, суспільних прошарків, груп, громадських об'єднань, трудових колективів тощо);

o права людства.

В теорії права термін «права людини» має значення юридичних прав. Права людини – це юридичні права кожного індивіда, що містяться у законі, який захищає їхні інтереси та гідність (тобто, позитивні права і свободи, які забезпечуються національним і міжнародним правом) (Ніл Мак-Кормік – видатний філософ права).

Права людини - це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей (Рабіновіч П.). [3]

Права людини принципово відрізняються від інших прав за двома аспектами.

По-перше, вони характеризуються тим, що:

- належать кожній людині тільки через її людську природу (нема необхідності їх купувати чи отримувати від когось);

- у визначених законом межах вони є невід'ємними;

- всі можуть їх застосовувати і користуватися ними рівною мірою.

По-друге, основні обов'язки, що випливають з прав людини, покладені на держави та їхні уряди, а не на інших людей.

Основним у характеристиці прав людини є те, що вони повинні бути під захистом закону. Більше того, будь-які суперечки стосовно цих прав мають розглядатися компетентним, безстороннім і незалежним судом, який застосовуватиме процедури, що забезпечать повну рівноправність та справедливість щодо всіх сторін, і вирішуватиме суперечку згідно з існуючими законами, що відомі громадськості та відкрито проголошені.

Позитивні права людини – це певні блага і можливості, які не надаються, а лише охороняються і гарантуються державою, діють незалежно від їх законодавчого закріплення і державних кордонів, якими людина наділена внаслідок того, що вона є людиною від народження (В.В. Мицик)

Права людини – це комплекс прав і свобод, суттєвих для характеристики правового статусу особи. До міжнародного права належать лише зобов’язання поважати права людини, самі ж права і свободи надаються індивідам державами через їхнє внутрішнє право[4] (Словник з міжнародного права)

У позитивному, юридичному значенні права людини виражаються в комплексі благ і можливостей особи, які гарантуються державою в національному законодавстві та міжнародних договорах і звичаях їх державами – учасницями.


Читайте також:

  1. I визначення впливу окремих факторів
  2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  3. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  5. Ocнoвнi визначення здоров'я
  6. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
  7. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
  8. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  9. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
  10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
  11. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  12. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав




Переглядів: 1222

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Поняття прав і свобод людини та їх класифікації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.