Модель оцінювання ефективності інвестиційних програм

У процесі фінансово-господарської діяльності адміністрації навчального закладу доводиться здійснювати інвестиції в програми, результати яких можуть бути отримані лише після завершення тривалого періоду.

Прикладами таких довгострокових інвестицій є придбання цінного обладнання (наприклад, комп'ютерної техніки), науково-дослідницькі розробки, направлення співробітників на курси підвищення кваліфікації, організація семінарів, конференцій, виставок. Результати інвестування виявляться у віддаленому майбутньому. Тому вкрай важливо розробити механізм оцінювання ефективності інвестиційних програм.

Ухвалення інвестиційної програми здійснюється відповідно до цілей навчального закладу. Оптимальність такої програми визначається показниками досягнення мети.

Цільовою настановою для закладу є підвищення якості навчального процесу та наукових досліджень: підвищення якості викладання предметів, покращення матеріально-технічної бази навчання, покращення побутових умов, організація дозвілля учнів, покращення якості послуг, які надає заклад.

Результатом реалізації такої цільової настанови має бути збільшення контингенту Учнів, кількості угод на науково-дослідницькі роботи та інші послуги закладу. В цілому ці результати становлять програму діяльності закладу, спрямовану на максимізацію прибутків.

Показниками, що характеризують ступінь ризику програми, виступають операційний та фінансовий леверидж.

Фінансовий левериджхарактеризує ефективність використання позики, за яку заклад має виплатити певний відсоток. Рівень фінансового левериджу показує, на скільки відсотків зміниться прибутковість позикових коштів зі зміною прибутку закладу на 1 %.

Модель оцінювання ефективності інвестиційних програмрозглядається на певний проміжок часу. Вхідними змінними моделі є обсяги послуг,що надає заклад, та ціни на них. Враховуються постійні та змінні витрати зкожного виду послуг. Крім того, постійні витрати поділяються на обов'язкові(матеріальна база та забезпечення її експлуатації, амортизаційні відрахування, комунальні послуги, бюджетні відрахування та податки, страхування майна, заробітна платня вчителів та інших працівників закладу) і

дискреційні(витрати на дослідження, наукову діяльність, розробки у сфері удосконалення навчального процесу, рекламу, підвищення кваліфікації викладачів). Величина обов'язкових витрат залишається практично незмінною протягом відносно незначного проміжку часу, величина ж дискреційних витрат може змінюватися відповідно до цілей функціонування закладу.

Таким чином, розміри дискреційних витрат фактично визначають перспективи розвитку закладу, реклама дає змогу збільшувати попит на послуги, дослідження та розробки у сфері удосконалення навчального процесу та наукової роботи сприяють зниженню обов'язкових витрат, а підвищення кваліфікації викладачів забезпечує покращення якості освітніх послуг і, як наслідок, зростання цін на них.

Модель дає змогу визначити сукупний додатковий попит, зумовлений рекламою, на період планування з кожного виду послуг; розміри необхідної матеріальної бази; забезпечення ресурсами плану набору учнів.

Визначення ризику програмиздійснюється шляхом розрахунку рівня операційного (на підставі показників постійних витрат та маржи-нального прибутку на планований період) та фінансового леверидж) (на підставі зміни прибутковості позикових коштів та забезпечення прибутковості закладу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Модель оцінювання прибутковості депозитних вкладів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.