Тверді побутові відходи

Щорічно на нашій планеті утвориться кілька мільярдів кубічних метрів ТПВ. ТПВ включає:

житлових будинків
суспільних установ (навчальних, видовищних установ, готелів, дитячих садів, перукарень і ін.)
сміття з вулиць.

Норми накопичення — це кількість ТПВ, що утворяться на розрахункову одиницю (людина для житлового фонду; одне місце в готелі; і т.д.) за розрахунковий термін.

ТПВ характеризується морфологічним і фракційним складом.

Морфологічний склад ТПВ - це вміст окремих складових частин відходів, які визначають у процентах до їх загальної маси (ТПВ включає папір, харчові відходи, дерево, пластмаса, текстиль, скло, метал, інше) Фракційний склад ТПВ-це вміст частин різного розміру в процентах до загальної маси твердих відходів. Основна частина відходів має розмір менше 150 мм (до 80% маси сирих відходів). Вміст відходів з розміром частин більше 250 мм - до 7%, а з розміром 150-250 мм становить від 10-14% загальної маси. Важливим показником є щільність. Щільність компонентів ТПВ досить різна, для різних міст сереньорічне значення – 0,19 – 0,23 т/м³. Спостерігається коливання щільності ТПВ залежно від сезону: вона менша в весняно-літній період (0,18-0,22 т/м³) і більша в осінньо-зимовий період (0,19-0,23 т/м^З). В районах міста, де переважає індивідуальна забудова, щільність ТПВ ще більша (0,3 – 0,5 т/м^З). ТПВ мають властивість – злежування, тобто при тривалій нерухомості ущільнюються без зовнішнього впливу.

Поряд із забрудненням атмосфери, джерел питного водоспоживання, незадовільне поводження з ТПВ і промисловими відходами негативно відображаэться на здоров’ї населення, що є основним показником рівня його благополуччя.

Для забезпечення санітарної очистки необхідно постійно збирати і видаляти ТПВ. Методи організації збирання та вивезення побутових відходів, особливості експлуатації сміттєвозного транспорту (режим очищення міста) і санітарні правила повинні бути розроблені в Положенні про санітарне очищення міста, затвердженим рішенням міськвиконкому за поданням органів комунального господарства та санітарно-епідеміологічної служби.

Основними системами вилучення ТПВ є: контейнерна (система „ змінюваних” збірників) і вивізна система (система „незмінюваних” збірників).

При контейнерній системі відходи вивозять разом із контейнерами, а на їх місце встановлюють порожні контейнери.

По характеру переміщення відходів із районів їх утворення до полігону найбільш поширена вивізна система, коли відходи із контейнерів або безпосередньо мешканцями вивантажуються у сміттєвози. Для неї характерне використання спеціального обладнання і сміттєвозного транспорту, вона може використовуватися в будівлях з будь-яким числом поверхів та ступенів благоустрою.

Збирання та вивезення відходів по вивізній системі виконується двома методами: планово-подвірннм та планово-поквартирним. При першому методі відходи мешканці викидають у проміжні ємності на житловій території для тимчасового зберігання до часу перевезення їх на місце знешкодження. При другому методі мешканці викидають відходи безпосередньо в приймальний бункер сміттєвозного транспорту.

Найменше капіталовкладень потребує планово-поквартирний метод. При його застосуванні відпадає необхідність нести затрати на влаштування проміжних ємностей для тимчасового зберігання відходів та обладнання місць для їх розміщення, а також поліпшується санітарний стан житлових територій. Але в той же час є незручності для населення та можливість утворення неорганізованих звалищ

Вибір засобу знешкодження та утилізації ТПВ визначається необхідністю охорони навколишнього середовища і здоров’я населення, раціонального використання земельних ресурсів, економічною доцільністю. При цьому враховують кліматичні, географічні, економічні, містобудівні, санітарно-епідеміологічні, соціальні, технологічні умови.

Найбільше практичне розповсюдження у світовій практиці отримали наступні методи:

1. Складування на полігоні – найбільш дешеве і просте обладнання, встановлюється там, де основою можуть служити глини, важкі суглинки. Там, де це не можливо, приходиться встановлювати спеціальну водонепропускну основу, що приводить до значних затрат, але карлинально не вирішує проблему ТПВ. Вилучаються значні цінні площі. З екологічної точки зору потрібно відмітити, що полігон поряд із фільтратом, забруднює питні джерела, викидає в атмосферу метан і ін токсичні гази. Але з урахуванням невисоких експлуатаційних затрат полігон самий розповсюджений метод видалення ТПВ.9 на сьогодні в розвинутих країнах заборонено будівництво)

2. Сміттєспалювальні заводи – отримали широке розповсюдження в країнах з високою щільністю населення і великим дефіцитом вільних земель. Головний недолік – важкість очищення вихідних в атмосферу газів, особливо диоксинів. Дуже великі капітальні і експлуатаційні затрати. Збільшення вмісту в ТПВ полімерних матеріалів приводить до збільшення концентрації шкідливих викидів у вихідних газах. Тому необхідно передбачати 2, 3 очистку газів, що збільшує капітальні витрати. Перед спалюванням необхідно видаляти металолом, необхідно передбачати утилізацію тепла. Оптимальні умови будівництва: цілодобове забезпечення споживачами теплової енергії (в комплексі з ТЕС, котельнею). Широко впроваджується у розвинутих країнах як маловідходна технологія, але потрібно обов’язкове попереднє сортування.

3. Сміттєпереробні заводи в комплексі з компостування. По цій технології ТПВ вступають в природній кругообіг (органічна маса) і перетворюються в компост (цінне органічне добриво, використовується як добриво або біотоплива). Використовуються спеціальні мікроорганізми. Компостування відбувається в штабелях під відкритому повітрі у спеціальних приміщеннях. Перед тим необхідно проводити попереднє сортування, відбір неорганічної маси (металу, поліетилену, скла тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні відомості про відходи	\|	Промислові відходи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.