Загальні відомості про відходи

Для задоволення потреб людства щорічно добувається до 30 млрд. тонн корисних копалин, пересувається 100-150 млрд. тонн земних надр. При послідуючій переробці значна частина корисних копалин не входить в кінцеві товарні продукти, утворюючи відходи. Це створює проблеми їх складування, захоронення, захисту навколишнього середовища. Так, товарна мідь, отримана із руд зі звичайним її вмістом 1,0-1,5% складає близько 0,1% від переміщеної для її вироблення гірської маси. В даному випадку в 1000 раз більша кількість матеріалів переходить у відвали гірничозбагачувальних і металургійних підприємств. При переробці руд, що містять золото, з концентрацією золота 5г/т, відходи виробництва перевищують масу товарного продукта в декілька сотень і навіть в мільйони раз. Але і готові вироби через деякий час виробляють свій ресурс або знімаються із зберігання через закінчення їх термінів споживання, тобто перетворюються у відходи. В них також перетворюються продукти, які споживаються, а також ті, в яких закінчився термін зберігання. Отже, можна констатувати, що в своїй матеріальній діяльності людство не утворює практично нічого окрім теперішніх і майбутніх відходів, ними обов’язково закінчується життєвий цикл любих матеріальних об’єктів включаючи живу істоту.

Виробнича і побутова діяльність людини неминуче пов'язана з утворенням твердих відходів. Якщо газоподібні і рідкі відходи порівняно швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні років. Місця складування відходів займають величезні території. Щорічно в Україні складується до 1,5 млрд. т. твердих відходів. Усього в країні їх зібралося до 30 млрд. т. Звалища відходів займають більш ніж 150 тис. га. У зв'язку з низьким рівнем технологічних процесівобсяг утворення промислових відходів в Україні в 6,5 рази вище, ніж у США, і в 3,2 рази вище, ніж із країнах ЄЕС.

Проблема відходів — це проблема великих міст, і чим більше місто, тим ця проблема гостріше.

Як зазначається у [ ЗУ „Про відходи” ], відходи – будь які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Поводження з відходами - це дії,спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення

Утилізація відходів – використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. (Утилізація — вживання з користю.)

Видалення відходів – це здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об’єктах. Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив на довкілля та здоров’я людей не перевищував установлених нормативів. Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Реутилізація (рецикл)— одержання з використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж або близького їй типу (наприклад, папера з макулатури, металу з металобрухту й ін.).

Хоч би якого високого ступеня безвідходності досягали технологічні процеси і виробництва на рівні окремих регіонів, промислових комплексів, на народногосподарському рівні безвідходні технології – це, насамперед, залучення у виробництво вторинних ресурсів.

Використання вторинних ресурсів (відходів, які вдруге можуть бути використані в народному господарстві) дозволяє економити первинні ресурси, покращує стан навколишнього середовища, збільшує випуск продукції.

Вторинні матеріальні ресурси (ВМР) — сукупність усіх видів відходів, що можуть бути використані в якості основної і допоміжної сировини для випуску нової продукції. Реальні вторинні матеріальні ресурси — це ті, для яких створені ефективні методи і потужності для переробки і забезпечений ринок збуту. Потенційні ВМР — усі види вторинних ресурсів, що не ввійшли в групу реальних.

Підвищення ефективності суспільного виробництва в економічно розвинених країнах відбувається через максимально можливе збереження в обробці вже добутих із природного середовища первинних ресурсів.

Єдиної класифікації вторинних ресурсів (відходів) немає, тому їх розподіляють за кількома принципами:

· за галузями, де вони утворюються (побутові, сільськогосподарські, промислові, каналізаційні ;

· за конкретними виробництвами (відходи ТЕС, коксохімічного заводу тощо);

· за агрегатним станом;

· за тоннажністю;

· за ступенем використання;

· за цінністю компонентів;

· за впливом на довкілля.

Класифікація відходів базується на систематизації їх по слідуючим признакам:

- по формі матеріальної субстанції їх поділяють на матеріальні і енергетичні;

- по генезису відходи підрозділяються на промислові, агропромислові, побутові;

- по можливості переробки всі види відходів можна поділити на вторинні матеріальні, які уже переробляються або переробка яких планується, і на відходи, які на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно, і які утворюють безповоротні втрати;

- по агрегатному стану виділяють тверді, рідкі, газоподібні відходи;

- по токсичності відходи класифікуються в залежності від небезпеки розвитку отруєння на 4 класи небезпеки [1 клас – високо небезпечні, 2 клас – небезпечні, 3 клас – помірно небезпечні, 4 клас - безпечні ].

- відходи виробництва і відходи споживання.

До вторинних ресурсів відносять сукупність відходів виробництва і споживання.

Відходами виробництва слід вважати залишки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, утворені при виготовленні продукції і які повністю або частково втратили свої споживчі властивості, а також продукти фізико – хімічної або механічної переробки сировини, отримання яких не являлося метою виробничого процесу .

Відходами споживання (виробу і машини, що утратили свої споживчі властивості в результаті фізичного або морального зносу.

Загальна класифікація відходів (по всім признакам):

• побутові (комунальні) — тверді і рідкі відходи, що утворяться в результаті життєдіяльності людей і амортизації предметів побуту і які не утилізуються в побуті;

• промислові — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і утратившие цілком або частково вихідні споживчі властивості;

• сільськогосподарські — відходи, що утворяться в ході сільськогосподарського виробництва;'

• будівельні — відходи, що утворяться в процесі будівництва будинків, споруджень (у тому числі доріг і інших комунікацій) і виробництві будівельних матеріалів;

• споживання

• радіоактивні — невикористовувані прямі і непрямі радіоактивні речовини і матеріали, що утворяться при роботі ядерних реакторів, при виробництві і застосуванні радіоактивних ізотопів.

Відходи промислового і сільськогосподарського виробництва (називаються також виробничими відходами. Вони можуть бути токсичними і нетоксичними.

Відходи сільського господарства – це відходи рослинництва і тваринництва. Рослинні відходи (солома) можуть використовуватись як корм худобі, сировина для одержання паперу, сорбент нафтопродуктів та катіонів важких металів зі стічних вод. З відходів тваринництва отримують біогаз та біоперегній.

Токсичні відходи – це відходи, які при проникненні всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні чи хронічні захворювання, включаючи ракові захворювання. Однією із основних характеристик токсичності речовини вважається показник летальної дози ЛД₅₀, при якій у 50% досліджених тварин настає летальний наслідок.

Крім того, в останні роки значно збільшився вихід небезпечних відходів. Небезпечні відходи - це відходи, фізичні, хімичні, чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природнього середовища та здоров’я людини та вимагають спеціальних методів і засобів поводження з ними. До небезпечних відходів відносять перш за все невикористані ядохімікати і лікарські речовини із просроченим терміном використання, відходи, які містять концерогенні, таратогенні, мутагенні речовини тощо.

Джерелами радіоактивних відходів можуть бути АЕС, заводи, на яких одержують ядерне паливо, радіохімічні заводи, дослідні установи. Перші захоронення радіоактивних відходів здійснені в 1944 р. у США в північно-східній частині Тихого океану на відстані близько 80 км від узбережжя Каліфорнії. Тривалий час захоронення радіоактивних відходів здійснювалося у Карському морі дещо східніше від Нової Землі. Металеві контейнери, які використовуються військово-морським флотом для затоплення радіоактивних відходів, руйнуються у морській воді через 10 років, бетоновані – через 30 років. Контейнери з твердими радіоактивними відходами (або ті, що переведені у твердий стан сплавлянням зі склом, асфальтом, змішуванням з бетоном) захороняють:

· у шахтних виробітках;

· на дні океану;

· у соляних відпрацьованих шахтах.

Під час захоронення відходів враховують умови зберігання. Поблизу не має бути населених пунктів чи родовищ корисних копалин. Матеріал контейнерів має витримувати високий тиск, температуру, дію агресивного середовища, зона захоронення не може перебувати у сейсмічно активних районах.

Загалом, найбільшу долю серед усіх відходів складають саме тверді побутові і промислові відходи. Якісний склад цих 2 груп і схеми поводження з ними досить різні. Якісний і кількісний спектр промислових відходів значно ширший ніж у побутових. Ці відходи в значних об’ємах утворюються на кожному участкі, в кожному технологічному процесі багаточисленних заводів і фабрик, ферм тощо. Промислові відходи, особливо токсичні, є постійними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Маловідходні та безвідходні технології	\|	Тверді побутові відходи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.