Управління науковою діяльністю на кафедрі

Основною структурною ланкою ВНЗ є кафедра, де, власне, й проводиться найбільша кількість наукових робіт. Керує такою роботою завідувач кафедри, що призначається ректором із числа найбільш кваліфікованих науково-педагогічних працівників, що мають науковий ступінь.

Начальник (завідувач) кафедри як суб'єкт наукової діяльності виконує такі повноваження:

— організовує роботу кафедри та визначає разом з іншими науковцями кафедри основні пріоритетні напрямки наукової та науково-технічної діяльності підрозділу;

— проводить самостійні або разом з іншими членами кафедри наукові дослідження;

— організовує наукове співробітництво з іншими кафедрами на науковими установами;

— організовує роботу наукових семінарів, проблемних груп, круглих столів;

— ініціює у встановленому порядку проведення наукових та науково-практичних конференцій і вносить відповідні пропозиції керівництву наукової установи;

— несе персональну відповідальність перед Вченою радою за проведення на кафедрі наукових на науково-технічних розробок;

— керує науковою діяльністю кафедри. Він може доручити координацію наукових розробок на кафедрі провідним ученим;

— розподіляє наукове навантаження між членами кафедри та іншими особами;

— контролює наукову на науково-технічну діяльність підлеглих;

— має право перерозподілити навантаження і збільшити його обсяг тим членам кафедри, які плідно займаються науковою діяльність і роблять вагомий внесок і розвиток науки;

— оцінює проведену роботу;

— звітує про проведену наукову та науково-технічну діяльність.

Керівник кафедри повинен встановлювати творчі та особисті стосунки з провідними вченими за профілем діяльності. Наскільки керівник кафедри є активним у проведенні наукових досліджень, підтримує в цьому своїх членів, настільки є вагомими здобутки кафедри.

Порядком перерозподілу функціональних обов'язків завідувач кафедри може призначити заступника з наукових питань з найбільш досвідчених науковців і доручити йому координацію наукових досліджень.

При виконанні досліджень молодими науковцями багато залежить від призначеного наукового керівника, який:

— визначає напрямки та програму наукової діяльності колективу;

— узгоджує з іншими науковцями плани проведення робіт та координує їх між виконавцями;

— несе персональну відповідальність за результати наукових досліджень;

— контролює роботу підлеглих членів творчих колективів;

— вносить корективи у проведення досліджень.
Науковий керівник дисертаційного дослідження:

— разом з дисертантом та замовником узгоджує тему майбутнього дисертаційного дослідження. Інколи він визначає її самостійно з урахуванням схильностей та здібностей дисертанта, загальної проблематики наукової установи та її наукового підрозділу;

— перевіряє обрану тему та її напрям на дисертабельність та перспективи захисту;

— допомагає дисертантові підготовити обґрунтування та план роботи, затверджує підготовлений план роботи;

— разом з дисертантом вносить пропозицію про затвердження теми в установленому порядку на кафедрі чи іншому науковому підрозділі та Вченій раді. Якщо попередньо тема обговорюється на засіданні координаційної чи погоджувальної ради, то бере участь у її обговоренні;

— контролює роботу над темою, прищеплює здобувачу навички наукової роботи, етику спілкування у науковому співтоваристві;

встановлює час та тематику основних розділів галузевої науки, з яких дисертант повинен пройти теоретичну Та практичну підготовку, оцінює її рівень;

— виносить рішення про готовність дисертанта до складання кандидатського іспиту зі спеціальності;

— оцінює роботу аспіранта і вирішує питання про доцільність подальшого перебування ад'юнктом чи аспірантом, про що у планах підготовки та звітах про їх виконання робить відповідні записи;

надає аспіранту методичну допомогу в проведенні дослідження, спрямовує його та консультує з проблемних питань;

— перевіряє наукові статті аспіранта, надає дозвіл (рецензію) на їх опублікування;

— визначає напрямки та форми апробації отриманих результатів;

— вносить зміни у плани дослідження відповідно до потреб Та з урахуванням стану розробки того чи іншого наукового напрямку в науці та потреб практики;

— дає висновок за результатами проведеного дослідження;

— вносить пропозицію про заслуховування звіту дисертанта про
проведену роботу та рекомендацію до попереднього розгляду роботи;

— разом з керівником структурного підрозділ)' визначає неофіційних опонентів (рецензентів), залучає до рецензування проведеної роботи інших фахівців (за їх згоди);

— разом з керівником наукового підрозділу та комісії спеціалізованої вченої ради визначає профільну провідну установу та офіційних
опонентів;

—несе персональну відповідальність за результати проведеного дослідження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Ад’юнкт (аспірант) як суб’єкт наукової діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.