Значною проблемою формування соціальної політики є непідготовленість державних працівників, які займаються реалізацією соціальної політики. Поглиблення економічної кризи протягом останнього десятиліття сформувало стійкі стереотипи мислення і поведінки державних службовців. Аналіз опитування депутатів районних і міської рад міста Києва, проведення фокус-груп з управлінцями дозволяють дійти висновку, що середньоукраїнському державному службовцю притаманні такі якості:
1. Переконаність у безперспективності середньо– і довгострокового соціального планування.
2. Песимізм щодо реальності виконання затверджених на різних рівнях соціальних програм.
3. Абсолютизація проблем бюджетного дефіциту.
4. Абсолютизація ролі «перших» осіб у вирішенні практично всіх соціальних проблем.
В останнє десятиліття в Україні залишається значним вплив недемократичних прийомів на формування соціальної політики:
– деякі державні службовці, відповідаючи на питання анкети про шляхи вирішення соціальних проблем, пропонують законодавчо «заборонити наркотики», «прибрати безпритульних із вулиць міста». Тобто, як і раніше, у свідомості багатьох чиновників домінують стереотипи тоталітарного мислення;
– у вирішенні соціальних проблем ті, хто приймають рішення, не бачать «ролі індивіда». Спосіб життя громадян для багатьох державних службовців детермінований без винятку кризовими макроекономічними процесами. І, як наслідок, такі чиновники бачать тільки «макрошляхи». Окремі і місцеві громадські ресурси не беруться до уваги, як малозначимі.