Зазвичай використовують чотири класа технічного стану: добрий, задовільний, незадовільний і аварійний. Можливі варіанти: добрий, приємлемий, допустимий і недопустимий. Визначення кордонів розпізнання технічних станів має важливе значення при вирішенні прикладних задач діагностування машин. Правильний і своєчасний вибір ремонтного впливу дозволяє не тільки запобігти виникненню аварійних ситуацій, але і суттєво продовжити строк служби механізму.
Дослідами встановлено, що зношення деталей в часі протікає нерівномірно. Залежність зношування більшості деталей рухливих спряжень може бути представлено у вигляді трьо ділянок: період припрацювання, період нормальної роботи, період прискореного (аварійного) зношення.
Період припрацювання характеризується підвищеною швидкістю зношування, яка поступово зменшуться і наближується до деякого постійного значення, яке характерне для нормальної роботи спряження.
Період нормальної роботи деталі характеризується тим, що швидкість зношування на протязі всього періоду залишається постійною.
Період прискореного (аварійного) зношування настає після того, як зазори в рухливих спряженнях досягнуть таких значень, при яких порушується режим нормальної змазки і рідинне тертя переходить в граничне або навіть сухе. Це призводить до різкого підвищення температури і зниженню в’язкості мастила. В спряженні створюються сприятливі умови для інтенсивного розвитку різноманітних видів зношення, і в першу чергу зношення внаслідок заїдання.
Значне збільшення зазорів призводить до появи ударних навантажень, які також призводять до збільшення швидкості зношення, або навіть до поломок окремих деталей і виходу машини з ладу.
Зношення деталі, при якому її наступне використання в машині стає недопустимим через порушення нормальної роботи вузла чи машини в цілому, називається гранично допустимим.