Використання соленосних формацій для ізоляції ТВ

Першим у Європі підприємством геологічного типу для підземної ізоляції небезпечних нерадіоактивних ТВ є сховище, що знаходиться у неробочій частині шахтного поля Херфа-Нойроде калійної шахти Вінтерхалл у Герін-гені (Німеччина). Тривалий час відходи тут розміщувались у тій самій частині поля, де видобувалися калійні солі, але з повною ізоляцією технологічних ланцюгів. Відходи розташовують на глибині майже 800 м у відпрацьованих виробках. Загальна потужність соленосної формації сягає 300 м. Її перекриває 400,метрова товща нижньотріасових відкладів з глинистими прошарками загальною потужністю 60 м, які відіграють роль екрану між сховищем та біосферою (рис. 5).

Сховище функціонує з 1972 р. До 1992 р. його щорічна потужність обмежувалась об’ємами виробництва шахти і становила близько 160 тис. т. Після реконструкції вона сягає 200 тис. т на рік. Виходячи з щорічного приросту відпрацьованого простору, сховище зможе приймати відходи ще 150 років. Більшість відходів, розміщених у сховищі, – це відходи хімічної та металургійної промисловості та залишки після спалення побутових і токсичних відходів. Вони включають хлорорганічні сполуки, миш’як, та ртутьумісні речовини, відходи гальваніки, дистиляції та фільтрації, смоли, фарби, хімічні речовини, фармацевтичні препарати, чистячі речовини, пестициди та гербіциди, залишки фільтрів сміттєспалювальних заводів. Загалом, відходи чорної металургії становлять 30%, хімічної промисловості – 20%, залишки фільтрів – 40%, електротехнічне обладнання (трансформатори, конденсатори) – 9%, інші – 1%. У 1989 році 41% відходів надходили з Гессену, 47% з інших земель Західної Німеччини та 12% – з інших західноєвропейських країн. Відходи, що приймають на зберігання, ретельно описують, реєструють. Зразки зберігаються окремо, що дозволяє перевірити їх у будь-який час у майбутньому. Функціонування калійної шахти та сховища обумовлює переваги спільного використання інфраструктури, скорочуючи витрати на технологічне обслуговування обладнання. Сховище заповнюється таким чином, що відходи можуть бути вилучені для повторної переробки чи використання. Зберігаються тільки тверді і нерадіоактивні відходи, упаковані у механічно стійкі ємності.

Цілітц – друге підземне підприємство для ізоляції відходів, що почало працювати у 1995 р., – розміщується у відпрацьованих виробках великої шахти з видобування калійних солей. Потужність підприємства – 70 тис. т відходів на рік. Приймаються відходи, що містять ціаніди та ртуть, фільтри з алюмінійпереробних підприємств, відпрацьовані трансформатори та акумулятори, забруднені ґрунти та відходи будівництва.

З 1987 р. нерадіоактивні відходи розміщуються також у соляній шахті Хайльбронн акціонерного товариства «Зюдвестдойче Зальцбергверке». На цьому родовищі кам’яна сіль видобувалась понад 120 років і ще може розроблятися близько 100 років. Відпрацьований простір, придатний для розміщення відходів, був оцінений у 25 млн. м³. Щорічне розміщення відходів – 80-100 тис. т. Відходи зберігаються у камерах, відпрацьованих понад 20 років тому. Сховище і соляна шахта розділені як технологічно, так і організаційно, мають окремі вентиляційні системи. У сховищі ізолюють залишки фільтрів для очищення газу заводу з переробки сміття та з інших заводів Баден-Вюртемберга. Фільтри знаходяться у металевих бочках з пластиковим покриттям.

На узбережжі Північного моря у Нижній Саксонії побудовано підприємство для створення методом розмиву ємностей в соляних куполах з метою розміщення нерадіоактивних відходів. Соляні структури Буде, Емгум та Етцель вивчаються як перспективні ділянки. Солянокупольну структуру Емгум вибрано для експериментальних робіт. Тут заплановано створення 20 ємностей загальним об’ємом 2,8 млн. м³. Об’єм однієї каверни – 200 тис. м³ (діаметр – 50 м, висота – відповідно 200 м), максимальна глибина залягання дна ємності – 800,1000 м. В ємностях планується зберігання солей токсичних металів та золи. Ніякого кондиціонування відходів не передбачено. Вміст ємностей має бути солідифіковано у монолітні блоки.

У виробках калійних шахт Тідерхаль у Зальцгіттері з 1977 по 1984 рр. заводи фірми «Фольксваген» Брауншвейга та Ганновера розмістили 380 тис. м³ індустріальних відходів. Сховище було закрите 1987 р. Шлами, що зливались, уміщували до 90,99 % води і подавались у шахту через спеціально обладнану свердловину.

Сховища Унтербрейзбах, Вінтершаль, Бернбург, Хатторф, розташовані також у виробках у соляних пластах, використовуються для ізоляції золи від спалення відходів та роботи котелень, фільтрів, що уловлюють пил на спеціальних газоочисних заводах; у підземні каверни відходи, перетворені на шлам, нагнітають або вдувають потоком повітря. Відходи, що ізолюються у цих виробках, мають відповідати певним критеріям: не бути самозаймистими та вибухонебезпечними, не генерувати шкідливих та/або вибухонебезпечних газів або газів з різким запахом, бути інертними до вміщуючого середовища або не утворювати з його породами (насамперед з кам’яною сіллю) шкідливих сполук, не містити та не продукувати мікроорганізми, що викликають захворювання, не бути радіоактивними та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПАСПОРТ МІСЦЬ ВИДАЛЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ВІДХОДІВ	\|	Інші проекти використання ємностей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.