Першу ємність-акумулятор стисненого повітря для енергогенератора було споруджено у Німеччині 1978 р. у солянокупольній структурі Ганторф (біля м. Гамбург). У США у 1991 р. соляний купол Макінтош (м. Мобайл, Алабама) було використано для спорудження повітряно-акумуляторної електростанції. Створені ємності використовуються як для зберігання та постачання природного газу, так і для виробництва електроенергії. У роботі [18] наведено приклади оригінальних рішень щодо нетрадиційного використання соляних каверн. Зокрема, йдеться про дослідження можливості зберігання у них зрідженого природного газу, що виглядає дуже привабливим через зменшення необхідних робочих об’ємів до 600 разів. Але, як показали експерименти, виконані у Німеччині, низькі температури зрідженого газу призвели до розвитку тріщинуватості у соляній товщі. Запропоновано також проекти зберігання хлібного зерна у соляних виробках з пневматичною системою його транспортування.
«Підземгазпром» («Газпром», Росія) пропонував проекти зі зберігання водню, гелію та гідроокису амонію.
Для скорочення надходжень двоокису вуглецю та запобігання парниковому ефекту запропоновано проекти ізоляції цих газів у соляних кавернах. Експериментальне зберігання СО2 з 1996 р. та 2004 р. проводиться відповідно у Норвегії (сховище Слейпнер, середньодобова закачка – 3 тис. т, загальний об’єм зберігання, що планується – 20 млн. т.) та США (сховище Фріо, середньодобова закачка – 177 т, загальний об’єм зберігання, що планується – 1600 т.). У 2006 р. планувалося завершення проекту Снохвит у Норвегії з середньодобовою закачкою до 2000 т та у 2009 р. планується введення в дію підприємства зі зберігання СО на структурі Горгон в Австралії з середньодобовою потужністю до 10 тис. т [4].