Під час проектування дамб обвалування потрібно керуватися тим, що затоплення заплав у повінь і горизонти води між дамбами не повинні перевищувати допустимих значень. Дамби не повинні істотно звужувати русло, бути дуже високими, а також збільшувати швидкість руху талих вод.
При будівництві дамб не повинно втрачатися багато землі, допускатись тривале затоплення території заплави.
Відстань між дамбами або дамбою і високим берегом визначають, виходячи з допустимої мінімальної висоти дамб, витрати річки, ширини заплави, глибини затоплення заплави до обвалування.
Костяков О.М. рекомендував визначати цю відстань таким чином. Спочатку розраховують витрату паводкових вод за формулою:
,
де – витрата води в руслі річки; – площа перерізу; –швидкість води в період повені.
,
де b − ширина заплави, t − висота повені.
Швидкість води в річці знаходять за формулою:
,
де С – швидкісний коефіцієнт за Павловським; – гідравлічний радіус, м; – похил поверхні заплави. Можна вважати, що , тоді витрата паводкових вод дорівнюватиме:
,
де – витрата води в руслі річки до обвалування.
Позначивши відстань між дамбами В, а глибину води після обвалування , де – підпір, який створюється дамбами отримують:
,
де – витрата води в річці після обвалування; – швидкісний коефіцієнт після обвалування; – глибина води в заплаві після обвалування. Витрата води в період паводка до і після обвалування однакова, тобто , тоді:
.
Звідси
;
,
де .
Таким чином, швидкість збільшується тим більше, чим менша відстань (В) між дамбами. Наближено можна вважати, що , тоді швидкість води в річці після обвалування становитиме
.
Підпір, що утворився за рахунок обвалування, дорівнюватиме:
.
Величини і відомі. Тому, задаючись певними значеннями можна визначити . Потім знаходять швидкість і порівнюють із допустимо максимальною швидкістю , яку встановлюють за таблицею 13.1.