• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види норм праці, їх розрахунок

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з

них наступні:

1. Норма часу- це максимально допустимі витрати робочого часу (в

люд/год., люд/хв.) на виготовлення одиниці продукції робітником (бригадою

робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних

організаційно-технічних умов.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких

елементів:

Нч =Топ +Торм+Твоп +Тпр +Тпз (див. 7.1.),

де Нч — технічно обгрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Топ — затрати оперативного часу;

Торм — витрати часу на обслуговування робочого місця;

Твоп — перерви на відпочинок і особисті потреби;

Тпр — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

Тпз — витрати підготовчо-завершального часу.

Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (Тшт):

Тшт. =Топ + Торм + Твоп + Тпр (7.6.)

В умовах масового виробництвапідготовчо-завершальний час не

враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї

категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому

склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми

штучного часу.

В умовах серійного й одиничного виробництвадо складу норми часу

включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає

на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії. У цьому випадку

норму часу розраховують за формулою:

Тпз

Нч = Тшт + — (7.7.),

п

де Нч — норма часу;

п — кількість виробів у партії, шт.;

Тшт — норма штучного часу, хв.;

Тпз — норма підготовчо-завершального часу на партію виробів [З].

2) Норма виробітку,яка визначає кількість продукції, яку потрібно виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах ) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

₌ Тзм
^вир Нчасу ⁽⁷⁸⁾

де Тзм - тривалість зміни.

На деяких виробництвах використовують нормоване завдання,що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна встановлювати не тільки в натуральних одиницях, айв нормо-годинах, нормо-гривнях.

г) Норма обслуговуваннявизначає кількість одиниць устаткування,
робочих місць, квадратних метрів площі, які обслуговуються одним
робітником або бригадою. Норма обслуговування визначається регламентом
роботи обладнання та розраховується на підставі норми часу обслуговування:

Нобс = ^ТЗМ . (7.9.)

Нчасу.обсл

де норма часу обслуговування (Нч.о.) - регламентований час, що встановлюється на обслуговування одиниці обладнання, що розраховується:

Нчасуобсл. =Нч хИхК (7.10.) де Нч - норма часу на виконання одиниці обсягу робіт з обслуговування; N - кількість одиниць обсягу роботи з обслуговування одиниці обладнання, робочого місця; К - коефіцієнт, який враховує виконання робітником допоміжних, не властивих йому функцій, не врахованих нормою часу.

д) Норма чисельностіробітників, за якими встановлюють кількість

робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт.

е) Норми керованості(кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка мае бути безпосередньо підпорядкована одному керівникові.

Норми праці за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні.

Технічно обґрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.

Застосування технічно обґрунтованої норми потребує:

• робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;

• поділу технологічного процесу на окремі операції і послідовності їх виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставляться до якості виробів;

• застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащения, найвигідніших режимів роботи устаткування;

• найраціональнішої в певних виробничих умовах організації робочого місця та раціональних способів виконання трудових прийомів і дій робітника;

• своєчасного забезпечення робочого місця всім необхідним.
Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і

статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують

недоліки в організації праці і виробництва [5].

Головним недоліком цих норм є те, що вони не фіксують наявні вади в організації праці, не відображають наукові досягнення і не орієнтують на передовий досвід, бо узагальнюють лише звітно-статистичні відомості. Як правило, рівень дослідно-статистичних норм знижений, тому їх легко перевиконують. Це відбувається, як правило, тому, що цей тип норм не враховує повною мірою організаційні й технічні умови виробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техшки, полшшення його організації виробництва та вдосконалення праці.

Читайте також:

1. Автоматичний розрахунок суми проведення.
2. Аеродинамічний розрахунок
3. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
4. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
5. Аналітичний розрахунок завантаження горловин
6. Аналітичний розрахунок сумарного завантаження типових перетинань
7. Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг.
8. Виробіток – показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено на одиницю часу або приходиться на одного середньооблікового працівника.
9. Вплив характеру кола на криву струму при несинусоїдній напрузі /розрахунок найпростіших кіл
10. Гарантії працівників на охорону праці, пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
11. Гідравлічний розрахунок

Переглядів: 2065