Основні вимоги до якості вод, які використовуються для господарсько-питних і культурно-побутових потреб, такі:
- на поверхні води не повинно бути плаваючих домішок (плям масел, нафтових плівок тощо);
- вода не повинна набувати запаху і присмаку інтенсивністю більше 2 балів, що виявляється безпосередньо або при наступному хлоруванні;
- повна біохімічна потреба в кисні при 20 °С має не перевищувати 3 мг/л;
- загальна мінералізація має не перевищувати 1000 мг/л (за сухим залишком);
- у воді не повинно бути збудників кишкових захворювань, а число кишкових паличок в 1 мл води (колі-індекс) має не перевищувати 1000;
- вміст завислих речовин у воді після спускання стоків не повинен збільшуватись більше ніж на 0,25 мг/л для водних об'єктів, які використовуються для питного водопостачання, і більш як на 0,75 мг/л для водотоків і водойм, призначених для купання, водного спорту та відпочинку населення;
- температура у водних об'єктах при спусканні у них різних стоків має підвищуватися не більше ніж на 3 °С порівняно з максимальною середньомісячною температурою води в літній період;
- забарвлення води не повинне виявлятися в стовпчику висотою 20 см;
- показник рН має становити 6,5...8,5;
- у воді не допускається вміст отруйних речовин у концентраціях, які можуть шкідливо впливати на людей і тварин.
Присмак. Питна вода не повинна мати ніякого неприємного присмаку (хлорного, рибного, металевого та інших).
Кольорове забарвлення.Питна вода не повинна мати кольорового забарвлення. Колір води часто залежить від гумінових речовин, за кількістю яких вона може бути від жовтого кольору до жовто-коричневого.
Каламутність або прозорість. Згідно зі стандартом, питна вода може вміщувати не більше 1,5 мг/л завислих речовин.