• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розрахунки допустимих концентрацій забрудників у стічних водах

Умови скиду стічних вод у водні об'єкти визначають згідно з «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» (1999) з урахуванням:

а) ступеня можливого змішування і розбавлення стічних вод з водою водного об'єкта на шляху від місця випуску стічних вод до розрахункового (контрольного)створу;

б) якості води у водоймах вище місця скиду стічних вод;

в) нормативів якості води водних об'єктів відповідно до виду водокористування.

У контрольному створі або створі достатнього перемішування склад і властивості води у водних об'єктах повинні відповідати нормативам. На водотоках наступний пункт водокористування має розташовуватися в одному кілометрі за течією від контрольного створу (рис. 16.4).

Стічні води можуть бути найрізноманітнішими за складом, що визначається видом продукції і застосованою технологією. Їхня дія різна. Тому всі забруднюючі речовини за своєю дією поділяють на 4 групи лімітуючих ознак шкідливості (ЛОШ): санітарно-токсикологічна, рибогосподарська, органолептична, загальносанітарна.

Крім того, є загальносанітарні (Інтегральні) показники (ЗСП) якості води, такі як завислі речовини, рН, лужність й ін.

За кожною ЛОШ і ЗСП якості води склад і властивості водних об'єктів не повинні перевищувати нормативів.

Рис. 16.4. Схема розрахунку місця розташування водозабору

ССВ – місце скиду стічних вод в річку; КС (РС) – контрольний (розрахунковий) створ; ВЗ – водозабір.

Якщо у водний об'єкт надходить декілька речовин з різними лімітуючими ознаками шкідливості для речовин 1-го і 2-го класу шкідливості (з урахуванням домішок, які є в річковій воді), то сума відношень цих концентрацій (С₁, С₂, ..., С_п)кожної з речовин у водному об'єкті до відповідних граничнодопустимих концентрацій (ГДК) не повинна перевищувати одиниці:

.

Склад і концентрацію забруднюючих речовин (С₁, С₂, ..., С_п) у стічних водах орієнтовно можна встановити за видом продукції і технологічною схемою виробництва.

Якщо відношення не виконується, це свідчить про те, що стічні води скидати в річку не можна.

Тоді необхідно зменшити концентрацію забруднень на очисних спорудах до таких концентрацій, щоб відношення виконувалось. При цьому слід враховувати можливості підприємств й існуючих способів очищення.

Водоприймач має найціннішу властивість – самоочищення, тобто процес природного зниження концентрації забруднень.

Процес самоочищення доцільно поділити на дві стадії: перемішування забрудненого струменя і власне самоочищення. Інтенсивність самоочищення залежить від багатьох чинників: властивостей забруднювача, характеристик водоприймача (швидкість течії, глибина, витрата і т. п.).

Протягом року витрати стічних вод можна вважати більш-менш постійними, тоді як стік річки сильно змінюється. Тому й умови змішування стічних вод з водою річки змінюватимуться. Найнесприятливіші умови складаються в період мінімального стоку річок. Тому умови змішування потрібно перевіряти для меженного періоду року 95 %-ї забезпеченості.

Розрахунок виконують з урахуванням фонової концентрації забруднюючих речовин, гідрологічних і гідрохімічних особливостей водного об'єкта, а також можливого ступеня розбавлення стічних вод і самоочисної здатності водоприймача. При цьому в розрахунковому (контрольному) створі повинна бути забезпечена допустима концентрація речовин.

Максимально допустиму концентрацію забруднюючих речовин у стічних водах, які скидають у водотоки, можна визначити за формулою

,

де С_р – фонова концентрація забруднення у водотоці, мг/л; С₁ – визначена допустима концентрація забруднення з урахуванням їх сумарної дії за однією ЛОШ. – витрата стічних вод, м³/с; – витрата води у водотоці в меженний період у рік 95 %-ї забезпеченості; – коефіцієнт, який враховує гідравлічні чинники змішування:

,

де – коефіцієнт звивистості річки; – коефіцієнт, який залежить від місця скиду стічних вод у річку:

,

де L – фактична довжина річки, км; l – довжина водозбору в км; – коефіцієнт, що враховує місце випуску стічних вод. При випуску біля берега = 1, при випуску в місці найбільших швидкостей = 1,5. Н_с – середня глибина води в річці, м; V_с – середня швидкість течії води в річці, м/с:

, м/с,

де В – ширина річки, м. Коли < 0,2 м/с, це означає, що витрати в річці невеликі, тоді потрібно виконати регулювання річки й здійснити попуски із ставків, щоб забезпечити швидкість не менше 0,2 м/с.

– коефіцієнт змішування, який визначають за формулою:

,

де L_р – відстань до контрольного створу, м. Згідно з «Правилами» відстань до контрольного створу для об'єктів господарсько-побутового призначення має становити:

, м,

Концентрацію забруднень у створі достатнього перемішування (С_п), тобто там, де концентрація забруднюючої речовини є рівномірною і є меншою ГДК, знаходять за формулою:

,

де С_р – фонова концентрація забруднювача, мг/л; С_ст –концентрація забруднення у стічних водах, мг/л.

За даними попереднього рівняння будують модель забруднення поверхневих вод, на якій відображають зміну концентрації забруднюючої речовини (С, мг/л) у точках скиду (1, 2, 3, гирло) та клас якості води (І-VІ) (рис. 16.5).

Рис.16.5. Модель забруднення поверхневих вод у басейні річки

Кратність розбавлення стічних вод у розрахунковому створі визначають за формулою:

Граничнодопустимий скид визначають за формулою:

.

Показник розбавлення стічних вод з водами річки дорівнює:

.

Якщо на річці є водозабір, то необхідно, щоб відбулось не тільки змішування стічних вод до граничних концентрацій, але й виконувалась умова , м.

Віддаль до створу достатнього перемішування, на якому спостерігається задане розбавлення ( ), знаходять за формулою:

,

де – показник розбавлення стічних вод; К_зв – коефіцієнт звивистості річки; N – коефіцієнт, залежний від коефіцієнта Шезі (С, м^0,5/с). Коефіцієнт Шезі для даної ділянки можна визначити за значеннями V_с, Н_с:

.

За значенням С знаходимо М – функцію коефіцієнта Шезі, який має розмірність м^0,5/с:

при 10 < С < 60 М=0,7С+6;

при С >60 М= соnst = 48.

Коефіцієнт N визначають за формулою:

,

де = 9,81 м/с². Величину вираховують за формулою:

де Н_с – середня глибина річки, м; В – ширина річки, м.

Має виконуватись умова: , м, якщо .

Якщо , це свідчить про те, що концентрація забруднюючих речовин у контрольному створі буде вища за ГДК. У цьому разі потрібно розробити заходи щодо зниження концентрації стічних вод, які скидають у річку, що дасть змогу зменшити концентрацію забруднень до допустимих меж ( ). Цю концентрацію встановлюють таким чином. Замість віддалі підставляють , м і знаходять новий показник розбавлення :

.

З іншого боку, показник розбавлення також дорівнює:

; .

Звідси можна визначити величину зниження концентрації забруднення у стічних водах:

, мг/л

Необхідний ступінь очищення стічних вод визначають за формулою:

.

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. Актуарні розрахунки
3. АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ
4. Апарати по очищенню стічних вод
5. Безготівкові розрахунки
6. Безготівкові розрахунки із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог
7. Безготівкові розрахунки фізичних осіб розрахунковими чеками
8. Безготівкові та готівкові розрахунки
9. В. Розрахунки через Інтернет
10. Взаємні розрахунки між бюджетами.
11. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи
12. Визначення граничних допустимих струмів за нагріванням

Переглядів: 1740