Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Категорії електроприймачів за надійністю електропостачання

Термин диаграмма используется для обозначения всех видов графического представления числовых данных ,т.е. как иллюстрацию цифрового материала

. Построение графического изображения производится на основе ряда данных – группы ячеек с данными в пределах отдельной строки или столбца. На одной диаграмме можно изображать несколько рядов данных.

Диаграмма – это вставной объект, внедренный на один из листов рабочей книги.

Она может располагаться на том же листе, на котором находятся данные, на любом другом листе или отдельном листе.

Диаграмма сохраняет связь с данными, на основе которых она построена, и при обновлении этих данных также изменяет свой вид.

Для построения диаграммы обычно используют Мастер диаграмм (кнопка на стандартной панели инструментов).

Область, содержащую данные для построения диаграммы, можно выделить заранее или в процессе построения диаграммы.

Этапы построения диаграммы (Мастер диаграмм):

1. Выбор типа (формы) диаграммы.

2. Выбор данных (Вкладка Ряд)

3. Оформление диаграммы (название, подписи осей, отображение и маркировка осей координат, отображение сетки линий, описание построенных графиков, подписи данных, представление данных для графика в виде таблицы).

4. Размещение диаграммы.

5. Редактирование диаграммы (изменение рядов данных, осей координат, заголовка программы, области построения и т.д.).

Для редактирования можно использовать меню Формат (для выделенного элемента) или контекстное меню (команда Формат).

Если требуется внести в диаграмму существенные изменения, следует вновь воспользоваться Мастером диаграмм.

С каждой частью построенной диаграммы связаны свои контекстные меню, позволяющие вносить коррективы.

Категорії електроприймачів за надійністю електропостачання

До І категорії за надійністю відносять електроприймачів, перерва в електропостачанні яких може викликати небезпеку для життя людей, порушення роботи основних елементів міського господарства, значний збиток на виробництві, викликані ушкодженням устаткування або порушенням технологічного процесу. З І категорії виділяють особливу категорію електроприймачів, перерва в електропостачанні яких загрожує життю людей вибухами й руйнуваннями основного технологічного встаткування.

Приймачі І категорії повинні забезпечуватися електроенергією як мінімум від двох незалежних джерел і перерва в їхньому електропостачанні допускається тільки на час включення автоматичного резерву електроживлення.

Електроприймачі особливої категорії повинні забезпечуватися електроенергією мінімум від трьох незалежних джерел.

Споживачі ІІ категорії – електроприймачі, порушення електропостачання яких пов'язано з масовим недовипуском продукції на промисловому підприємстві, простоєм робітників, механізмів, промислового транспорту, а також пов'язане з порушенням нормальної діяльності значної кількості міських жителів. Для цієї категорії припустимі перерви в електропостачанні на час включення резерву черговим персоналом. Живлення споживачів даної категорії допускається від одного трансформатора при наявності централізованого резерву. Якщо такого немає, то живлення повинне бути виконане від двох незалежних джерел.

ІІІ категорія – до неї входять всі інші електроприймачі, які не підпадають під визначення попередніх категорій. Для споживачів даної категорії допускаються перерви в електропостачанні на час ремонту або заміни ушкодженої ділянки системи, але не більше однієї доби. Живлення споживачів ІІІ категорії виконується від одного джерела.

Запитання для самоперевірки:

Змістовий модуль 2. Характеристики, параметри і схеми заміщення елементів електричної мережі

Лекція № 4. Схеми заміщення ліній електропередач

Схеми заміщення повітряних та кабельних ліній електропередач; розрахунок параметрів схем.

Повітряні та кабельні лінії електропередач (ЛЕП)

Повітряні ЛЕП найчастіше мають схему заміщення П-образної форми:

Рисунок 4.1 – П-образна схема заміщення повітряної ЛЕП

Величина активного опору R проводів обумовлена матеріалом і площею перетину струмоведучих частин. Активний опір визначає теплові втрати в провіднику. Матеріали, з яких виготовляють струмоведучі частини проводів і кабелів – алюміній і мідь. Опір ділянки лінії довжиною l може бути знайдений за формулою:

(4.1)

де r₀ – погонний опір ЛЕП, Ом/км;

l – довжина лінії, км.

Погонний активний опір ЛЕП може бути знайдений за формулою:

, (4.2)

де ρ – питомий розрахунковий опір провідника (Ом·мм²)/км;

F – площа поперечного перерізу провідника, мм².

Питомий розрахунковий опір провідника залежить від матеріалу, з якого він виготовлений ( ).

У практичних розрахунках значення r₀ визначають із довідкових таблиць, де вони зазначені для розрахункової температури θ =20°С. При температурі, відмінної від 20°С, r₀ знаходиться як

Реактивний (індуктивний) опір Х обумовлений змінним магнітним полем, що виникає в результаті проходження електричного струму в ЛЕП. Магнітне поле провідника однієї з фаз наводить у ньому електрорушійну силу (ЕРС) самоіндукції, яка направлена у зворотну сторону по відношенню до напрямку струму. Магнітне поле сусідніх фаз наводить у провіднику ЕРС взаємоіндукції, що направлена згідно з напрямком струму даного провідника. Таким чином індуктивний опір пропорційний результуючій ЕРС і залежить від взаємного розташування провідників.

Індуктивний опір може бути знайдений за формулою:

, (4.3)

де х₀ – погонний індуктивний опір, Ом/км;

l – довжина лінії, км.

Погонний активний опір ЛЕП може бути знайдений за формулою:

, (4.4)

де r_пр – радіус проводу:

D_ср – середня геометрична відстань між проводами фаз ЛЕП.

Активна провідність G ЛЕП обумовлена втратами активної потужності в діелектрику та може бути знайдена за формулою:

, (4.5)

де g₀ – погонна активна провідність, См/км;

l – довжина лінії, км.

Погонна реактивна провідність g₀ визначається за формулою:

, (4.6)

де ΔР_кор. – втрати активної потужності в діелектрику, кВт;

U_ном – номінальна напруга ЛЕП, кВ.

У повітряних ЛЕП втрати активної потужності викликаються явищем корони. Також у дуже незначному ступені воно викликається недосконалістю ізоляції.

Явище корони полягає в тому, що якщо напруженість електричного поля, що охоплює провідник, більше електричної міцності повітря (яка становить 21,2 кВ/см при температурі 25°С) навколо проводів виникає іонізація повітря, що приводить до втрат активної потужності:

, (4.7)

де δ – коефіцієнт, що враховує температуру повітря й барометричний тиск;

U_ф – фазна напруга в ЛЕП, кВ;

U_кр.ф – критична фазна напруга, при якій виникає корона, кВ. Може бути знайдена за формулою:

, (4.8)

де m₀ – коефіцієнт, що враховує стан поверхні проводу, (0,8...0,87);

m_п – коефіцієнт, що враховує стан погоди (вологість), (0,8...1).

Наведені вище формули ставляться до випадку, коли проводи ЛЕП розташовані у вершинах рівностороннього трикутника. Якщо проводи розташовані по горизонталі в одній площині, то корона на середньому проводі з'явиться при фазній напрузі приблизно на 14 % менше, ніж критична фазна напруга, а на двох крайніх - на 6 % вище.

Реактивна (ємнісна) провідність В обумовлена дією електростатичного поля в діелектрику. Наявність цього поля викликає присутність у ЛЕП зарядних струмів. Реактивна провідність може бути знайдена за формулою:

, (4.9)

де b₀ – погонна реактивна провідність, См/км;

l – довжина лінії, км.

Погонна реактивна провідність b₀ визначається за формулою:

, См/км. (4.10)

Наявність ємнісної провідності В приводить до утворення зарядних струмів у проводах, отже приводить до виникнення реактивної потужності, яка генерується лінією:

, Мвар. (4.11)

У ЛЕП напругою 330 кВ і вище для зниження індуктивного опору, також для зменшення втрат активної потужності на корону кожний фазний провід розщеплюють на 2-4 провідника. У цьому випадку для знаходження погонних опорів та провідностей потрібно користуватися наступними формулами:

– замість формули (4.2):

, (4.12)

де n – кількість провідників у розщепленій фазі;

– замість формули (4.4):

, (4.13)

де r_е – еквівалентний радіус проводів розщепленої фази, мм, який може бути знайдений за формулами:

· при розщеплені фазного провідника на 2 або 3 проводи

; (4.14)

· при розщеплені фазного провідника на 4 проводи

, (4.15)

де а_ф – середня геометрична відстань між центрами проводів розщепленої фази, мм.

– у формулах (4.7), (4.8) та (4.10) замість r_пр слід використовувати r_е.

У повітряних ЛЕП напругою до 330 кВ можна не враховувати ті або інші параметри елементів схеми заміщення, якщо їхній вплив на роботу мережі не є істотним. У зв'язку із цим П-образна схема заміщення в ряді випадків спрощується. При проектуванні ЛЕП обов'язково враховується явище корони при виборі перерізу. Існують вимоги щодо мінімальних перерізів проводів за умовами корони для різних класів напруги. Таким чином, при урахуванні цих умов при проектуванні схема заміщення ЛЕП матиме наступний вигляд:

Рисунок 4.2 – Спрощена схема повітряної ЛЕП

У місцевих мережах невеликої довжини при напругах до 35 кВ включно зарядні струми значно менше навантажувальних. Тому в повітряних лініях напругою до 35 кВ зневажають активною і ємнісною провідностями, а схема заміщення має наступний вигляд:

Рисунок 4.3 – Схема заміщення повітряної ЛЕП напругою до 35 кВ

У схемах заміщення кабельних ліній напругою до 10 кВ включно враховують тільки активний опір, оскільки індуктивний опір і зарядні струми ліній незначні і ними можна знехтувати (рисунок 4.4):

Рисунок 4.4 – Схема заміщення кабельної ЛЕП напругою до 10 кВ

Ємнісну провідність та індуктивний опір враховують в кабельних лініях напругою 35 кВ і вище, а для кабелів напругою 110 кВ і вище потрібно також враховувати активну провідність.

Запитання для самоперевірки:

Лекція № 5. Схеми заміщення трансформаторів

Схеми заміщення трансформаторів; розрахунок параметрів схем.

Двообмоткові трансформатори

Двообмотковий трансформатор при розрахунках усталених режимів представляється Г-образною схемою:

Рисунок 5.1 – Схема заміщення двообмоткового трансформатора

R_т – сума активного опору первинної обмотки й наведеного до неї опору вторинної обмотки.

Активний опір трансформатора в схемі заміщення моделює опір обмоток трансформатора постійному струму й зумовлює втрати активної потужності в обмотках трансформатора. Активний опір може бути розрахований по втратах активної потужності в досліді короткого замикання (КЗ), які з достатньою точністю можуть бути прийняті рівними втратам активної потужності при номінальному навантаженні:

(5.1)

де S_ном.т – номінальна потужність трансформатору, кВ·А;

U_ном.т – номінальна напруга трансформатору, кВ.

Записавши формулу (5.1) відносно R_т отримаємо:

. (5.2)

Реактивний (індуктивний) опір трансформатора Х_т являє собою суму індуктивного опору розсіювання первинної обмотки й наведеного до неї індуктивного опору розсіювання вторинної обмотки. Він зумовлює потік розсіювання трансформатора й може бути знайдений з виразу спаду напруги на реактивному опорі трансформатора:

, (5.3)

звідки

. (5.4)

u_р розраховують знаючи величину u_к, що виражено в % щодо номінальної напруги, а також знаючи вираження для спаду напруги на активному опорі:

, (5.5)

(5.6)

У силових трансформаторах, особливо потужних, u_к >> u_а, отже:

. (5.7)

u_к можна визначити з досліду короткого замикання. Крім того, значення u_к для типових трансформаторів наведені в довідкових матеріалах.

Активна провідність трансформатора G_т зумовлює втрати активної потужності в сталі й на перемагнічування (властивість стали змінювати свою полярність):

(5.8)

де ΔР_х.х – втрати активної потужності в досліді холостого ходу (ХХ), кВт.

Реактивна провідність трансформатора В_т обумовлена намагнічуванням стали й може бути визначена по формулі:

, (5.9)

де І_х.х – струм ХХ трансформатору, %.

При визначенні опорів обмоток трансформатора рекомендується в якості розрахункової номінальної напруги приймати напругу тієї обмотки, що підключена до ділянки мережі, що розраховується. У цьому випадку при необхідності можна безпосередньо складати опір лінії й трансформатора.

Двообмоткові трансформатори з розщепленою обмоткою

Для зменшення потужності КЗ на шинах низької напруги (НН) двообмоткові трансформатори потужністю понад 25000 кВ·А виконують з обмоткою НН, розщепленою на дві обмотки з однаковими чи різними (сусідніх класів) напругами. Потужність КЗ зменшується за рахунок того, що опір кожної з обмоток НН приблизно в два рази більший від опору звичайного двообмоткового трансформатору.

Схема заміщення двообмоткового трансформатору з розщепленою обмоткою НН має наступний вигляд:

Рисунок 5.2 – Схема заміщення двообмоткового трансформатора з розщепленою обмоткою НН

Активні опори обмоток НН, потужності яких у два рази менші за потужності обмотки високої напруги (ВН), можна знайти за формулою:

R_н1 = R_н2 = 2 R_в = R_т, (5.10)

де загальний опір R_т розраховується за формулою (5.2).

Обмотки НН кожної фази в трифазному трансформаторі розміщені симетрично щодо обмотки ВН, тому їх індуктивні опори однакові. При розміщені обмотки ВН між обмотками НН її індуктивний опір Х_в = 0, тому загальний індуктивний опір фази трансформатора Х_т складається з опорів обмоток НН і розраховується за формулою (5.4), при цьому

Х_н1 = Х_н2 = 2 Х_т. (5.11)

Провідності схеми заміщення для трансформатора з розщепленою обмоткою НН визначають так само, як для двообмоткового трансформатора (формули (5.8), (5.9)).

Трансформатори з розщепленою обмоткою можуть працювати також з паралельним сполученням обмоток НН. В такому випадку він буде працювати як звичайний двообмотковий трансформатор, і параметри його схеми заміщення визначають так само, як для двообмоткового трансформатора.

Лекція № 6. Схеми заміщення трансформаторів та автотрансформаторів

Схеми заміщення трансформаторів та автотрансформаторів; розрахунок параметрів схем; позначення трансформаторів та автотрансформаторів.

Триобмоткові трансформатори

Для зв’язку електричних мереж з трьома різними номінальними напругами застосовують триобмоткові трансформатори. В теперішній час виготовляють такі триобмоткові трансформатори, кожна обмотка яких розрахована на номінальну потужність. Це дозволяє по двох обмотках, при вимкненій третій, передавати повну номінальну потужність.

Схема заміщення триобмоткового трансформатору має наступний вигляд:

Рисунок 6.1 – Схема заміщення триобмоткового трансформатора

Активні опори триобмоткового трансформатора можна знайти за формулою:

R_в = R_с = R_н = 0,5 . (6.1)

Індуктивні опори триобмоткового трансформатора можна знайти за формулами:

, (6.2)

де

. (6.3)

Напруги короткого замикання u_к(в-с), u_к(в-н), u_к(с-н) для кожної пари обмоток задані у паспортних даних триобмоткових трансформаторів.

Провідності схеми заміщення для триобмоткового трансформатора визначають так само, як для двообмоткового трансформатора (формули (5.8), (5.9)).

Триобмоткові автотрансформатори

Відмінною рисою триобмоткових автотрансформаторів є наявність електричного зв’язку між обмотками ВН і СН. Автотрансформатори застосовуються в мережах напругою 150 кВ і вище.

Номінальною потужністю автотрансформатора називають потужність, яку можна через нього передати з боку обмотки високої напруги:

. (6.4)

Крім того, автотрансформатор характеризується типовою потужністю, на яку розраховується послідовна обмотка (обмотка ВН разом зі СН) при ненавантаженій обмотці НН:

(6. 5)

де α – коефіцієнт вигідності, який виражає перевагу установки автотрансформатора перед триобмотковим:

(6. 6)

Активні опори автотрансформатора визначаються за формулою (5.2), при чому втрати потужності ΔР_к.з для кожного опору розраховуються за формулами:

. (6.7)

Індуктивні опори та провідності схеми заміщення автотрансформаторів розраховуються так само, як для триобмоткових трансформаторів, за формулами (6.2), (6.3) та (5.8), (5.9).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
С О Д Е Р Ж А Н И Е	\|	ОНТОГЕНЕЗ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.