Прийняття України до ВТО (2008р.) Перспектива та проблематичність даного чинника для економіки України.

Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.

Відносини з Росією були і залишаються одним із пріоритетів української політики. На сьогодні від цих відносин залежить і економічна, і політична, і соціальна сфери, в кожній з яких склалися свої проблеми. На сьогодні це дуже актуальна тема, тому що саме в останні роки обидві держави стали розуміти важливість цих стосунків

Російська Федерація — держава-сусід України, кордон із якою проходить на північному сході та сході країни. Відносини із нею мають стратегічне значення для України і значною мірою визначають її зовнішню, а часом і внутрішню політику. З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у напруженні. Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна[Джерело?] висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору. Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р.[3], але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими.

У наш час розпочався новий етап в українсько-російських відносинах. Вони стали більш прагматичними, базуються на спробах пошуку спільних інтересів та взаємовигідному вирішенні існуючих проблем. Саме ці зміни і визначають, як сучасний стан українсько-російських відносин, так і перспективи їх подальшого розвитку. Сучасний етап українсько-російських відносин має стати базисом для їх подальшого розвитку та визначення перспектив. Саме тому вивчення сучасного стану українсько-російських відносин є досить актуальним, має надати можливість для визначення перспектив українсько-російських відносин, спираючись на історичний досвід.

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

Україна офіційно стала членом СОТ у травні 2008 року. Відповідно до Протоколу про приєднання Україна зобов’язалася прийняти десять законодавчих актів, що стосуються СОТ, з яких упродовж звітного періоду було прийнято шість.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ можна

віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних

галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i

нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на

транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу

транзиту товарів територією країн-членів СОТ. При цьому буде забезпечено

кращі умови захисту українських виробників шляхом справедливого вирішення

торговельних спорів i відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що

застосовуються до українських експортерів.

Зі вступом України до СОТ пов’язані також негативні наслідки. Так,

приєднуючись до СОТ, Україна повинна зменшити тарифні й нетарифні

обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним

скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки

(сільське господарство, машинобудування). Внаслідок цього вітчизняні

підприємства в багатьох випадках вимушені будуть діяти в умовах жорсткої

конкуренції, що може спричинити скорочення внутрішнього виробництва. Крім

того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність

національної економіки від стану світової економіки. Серед негативних

наслідків вступу України до СОТ можна також відзначити порушення

експортно-імпортного балансу, тиск на національну валюту, ускладнення

відносин між країнами-партнерами та країнами-сусідами через перерозподіл

часток ринку, остаточну втрату неконкурентоспроможних галузей економіки,

експансію імпортної продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.	\|	Політичні і соціально-економічні процеси в Україні після президентських вборів 2010р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.