Ґрунти Херсонщини - важливий компонент її ландшафтів, який у значній мірі визначає спеціалізацію економіки області. Чорноземи займають північну та центральну частину області. Найбільш родючі - звичайні чорноземи, їх малогумусні неглибокі відміни розташовані тільки на півночі Верхньорогачицького району. Для них характерний високий вміст гумусу в орному шарі - вище 4,5%, добре розвинутий гумусовий профіль - 70-80 см.
Чорноземи південні малогумусні залягають на рівнинних слабодренованих широких вододілах та їх схилах у центральній частині області. Це досить однорідні за гранулометричним складом ґрунти, переважно важко- та середньосуглинкові. Глибина гумусового профілю змінюється в межах 45-64 см. Вміст гумусу в орному шарі складає 2,0-3,5% і зменшується з півночі на південь.
На південь від чорноземів південних залягають другі за загальною площею ґрунти Херсонщини - темно-каштанові залишково слабо- та середньосолонцюваті. Через значне поширення різних форм мікрорельєфу, в першу чергу, плоскодонних замкнутих западин - подів, темно-каштанові ґрунти зустрічаються в комплексі з іншими ґрунтами. За гранулометричним складом переважають важко- та легко-середньосуглинкові відміни. Каштанові ґрунти в комплексі із солонцями розповсюджені в приморській та присиваській зоні.
Дернові піщані ґрунти поширені на піщаних терасах Дніпра (Олешківські піски), на піщаних косах в Чорному та Азовському морях.
В проекті автор повинен вказати тип і підтип ґрунтів, на яких буде розміщенна проектована зрошувана сівозміна. Надається характеристика основного типу грунту за показниками, що визначають його родючість, ступінь окультуреності й умови сільськогосподарського використання на зрошенні. Дається опис особливостей генетичної будови ґрунту, материнської породи, потужності гумусового профілю та дані про фізико-хімічні й водно-фізичні показники. Основні фізичні й водно-фізичні показники ґрунту надаються у вигляді табл. 1.1 до глибини 1 м за шарами.