Стандарти кредитоздатності

СТАНДАРТИ КРЕДИТОЗДАТНОСТІ – це мінімальний рівень кредитоспроможності потенційного покупця на одержання товарів підприємства в кредит.

Для оцінки доцільності зміни стандартів кредитоздатності підприємства необхідно порівняти рентабельність продажу і необхідну дохідність інвестицій в додаткову дебіторську заборгованість. Якщо прибуток від додаткових обсягів продажу значно перевищує показник необхідного прибутку від додаткових інвестицій в дебіторську заборгованість, то підприємству доцільно знизити стандарти кредитоздатності претендентів на одержання кредиту. Оптимальна кредитна політика підприємства полягає в послабленні правил надання кредиту до тих пір, доки граничний прибуток від додаткових обсягів продажу не зрівняється з прибутком від капіталу, інвестованого з необхідною доходністю в дебіторську заборгованість, для забезпечення цього продажу.

УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ – це умови, що включають період кредитування та запропоновані покупцям знижки.

Період кредитування – це загальна тривалість часу, протягом якого покупець повинен сплатити рахунок за товари, що придбані ним у кредит. Наприклад, підприємство реалізує товари за умов „2/10, чисті 30”.

Термін „2/10” означає, що якщо рахунок буде оплачено протягом 10 днів з дня виставлення рахунку-фактури, покупцю буде надана знижка у розмірі 2%.

Термін „чисті 30” вказує на те, що якщо покупець не скористається цією знижкою, повна оплата товару повинна бути виконана ним протягом 30 днів. Таким чином, період кредитування складає 30 днів.

За умови, коли прибуток від додаткового продажу перевищує прибуток на основі вимог необхідної прибутковості інвестицій у додаткову дебіторську заборгованість, збільшення терміну кредитування є доцільним, і навпаки.

Знижка за ранні платежі – це зменшення ціни купівлі чи продажу, виражене у відсотках, яка надається у випадку оплати рахунку-фактури раніше встановленого терміну. Цей захід стимулює покупців, що купують товари в кредит, оплачувати рахунки якомога швидше.

За умови, коли вигода від прискорення процесу стягнення платежів перекриває витрати, які несе підприємство при збільшенні пропонованої знижки за швидку оплату рахунку, надання знижки є доцільним, і навпаки.

ПОЛІТИКА СТЯГНЕННЯ БОРГІВ – це процедура, якої дотримується підприємство під час стягнення сум за своїми рахунками до отримання (відправлення листів, телефонні дзвінки, особисте відвідування боржника, заходи юридичного характеру тощо).

Основним чинником, що визначає цю політику є сума, що витрачається на процедури стягнення дебіторської заборгованості.

Щоб забезпечити максимальний економічний ефект кредитної політики і політики стягнення дебіторської заборгованості, доцільно змінювати їх у комплексі. Таким рішенням визначається найбільш вигідна комбінація стандартів кредитоздатності, періоду кредитування, політики у відношенні знижок за ранню оплату і витрат, пов’язаних зі стягненням платежів.

РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ–це прискорене її переведення в інші форми оборотних активів.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості такі:

· факторинг;

· облік векселів, виданих покупцями продукції;

· форфейтинг.

Факторинг – це фінансова операція, за якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному банку або факторинговій компанії за певну винагороду.

Облік векселів, виданих покупцями продукції – це така фінансова операція з їх продажу банку або іншій фінансовій установі за певною (дисконтною) ціною, що встановлюється у залежності від їх номіналу, терміну погашення і облікової вексельної ставки. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказного векселя.

Форфейтинг являє собою фінансову операцію щодо рефінансування дебіторської заборгованості з експортного товарного кредиту шляхом передавання переказного векселя на користь банку зі сплатою йому комісійної винагороди. Детальніше можна прочитати в [7, с.200-202].

КОНТРОЛЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ – це процес перевірки виконання і забезпечення реалізації усіх управлінських рішень стосовно руху і своєчасної інкасації дебіторської заборгованості.

Такий контроль організується в межах побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок. Одним з видів таких систем є „АВС-контроль дебіторської заборгованості”. Принципи побудови такої системи ідентичні АВС-контролю запасів (див. розділ 4 даної теми).

Критерієм ефективності реалізації кредитної політики підприємства є така умова:

ВП Впдз+ Вб+ Вз;(6.17)

де ВП – зміна суми валового прибутку підприємства від збільшення продажу продукції в кредит;

Впдз –зміна витрат на підтримання дебіторської заборгованості;

Вб –зміна втрат від безнадійних боргів;

Вз –зміна витрат на надання знижок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз стану дебіторської заборгованості за термінами її виникнення	\|	УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ АКТИВАМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.