Екологічний принцип

Принцип врахування умов АВ

Принцип зворотного зв’язку

Принцип комплексності

Принцип адекватності

Принцип опори на мотивацію об’єкту ПВ

Даний принцип ґрунтується на тому, що, впливаючи на іншу людину або групу осіб в цілях професійного управління їх поведінкою і діяльністю, суб’єкт АВ робить вплив на ті системи особової структури об’єкту АВ, які в професіонально обумовлених цілях будуть видозмінені (трансформовані, зруйновані, сформовані). До таких систем відносять перш за все мотивацію суб’єкта акмеологічного впливу, основна функція якої полягає в спонуканні і напрямку діяльності об’єкту АВ, а також похідні від неї особисті якості, цільові і операційні установки, групові норми, самооцінку, світогляд, переконання, когнітивні і емоційні елементи свідомості і ін., які на рівні емпіричної практики трактуються як особливості особистості.

Принцип полягає у використовуванні засобів, способів, методів, прийомів і форм ПВ, адекватних ситуації професійної діяльності, в якій дана дія реалізується.

Виходячи з принципу комплексності, суб’єкт АВ, реалізовуючи акмеологічний вплив у будь-якій формі, використовує весь психологічний арсенал АВ.

Це обов’язковий зв’язок суб’єктом акмеологічного впливу інформації про стан об’єкту АВ, реальні зміни (або їх відсутності) в його поведінці, що є слідством дії з боку суб’єкта АВ.

Даний принцип полягає в обов’язковому врахуванні суб’єктом акмеологічного впливу сукупності чинників, які роблять найсильніший вплив на ефективність його використовування в рамках професійної діяльності.

Екологічний принцип полягає у тому, що, використовуючи весь психологічний арсенал ПВ, який по суті є психологічною зброєю, суб’єкт АВ повинен дотримуватися в своїй діяльності гуманістичних цілей, спиратися на загальнолюдські цінності і завжди пам’ятати про можливі негативні наслідки наданого АВ, керуючись формулою «не нашкодь».

Висновок: основні правила психологічної технології впливу однієї людини на іншу або на групу осіб, для видозміни її (їх) поведінки і діяльності в професійних цілях (тобто розглянуті нами принципи) підвищують ефективність професійної діяльності.

3. Види психологічних впливів (визначення і засоби впливу), які можна використовувати при роботі в соціальних службах.

ВИДИ ВПЛИВУ	ВИЗНАЧЕННЯ	ЗАСОБИ ВПЛИВУ
1.ПЕРЕКОНАННЯ	Свідома, аргументована дія на іншу людину або групу людей з метою зміни їхнього судження, відношення, наміру чи рішення	- Ясні, чітко сформульовані аргументи, пред’явлені співрозмовнику (СР) в прийнятному для нього темпі і зрозумілій термінології. (Метод розгорнутої аргументації); - Відкрите визнання як сильних так і слабких сторін рішення дає можливість зрозуміти СР, що ініціатор впливу бачить обмеження цього рішення. (Метод двосторонньої аргументації); - Отримання згоди на кожному кроці доказів. (Метод позитивних відповідей Сократа).
2.САМОПРОСУВАННЯ САМОВИСУВАННЯ	Демонстрація своєї компетентності та кваліфікації з метою – щоб оцінили, замітили і завдяки цьому отримати переваги при відборі кандидатів на посаду, стажування тощо.	- Реальна демонстрація своїх можливостей; - Показ сертифікатів, дипломів, патентів, офіційних відповідей, друкованих робіт і таке ін.; - Розкриття своїх особистих цілей; - Формування своїх запитів і умов.
3.НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ)	Свідомий неаргументований вплив на людину або групу людей з метою зміни їх стану, відношення, схильності до певних дій.	- Володіння методом гіпнозу; - Особливі індивідуальні якості; - Особистий авторитет; - Використання умов і оточення, які посилюють сугестію (приглушене освітлення, ритмічні звуки, ритуальні дотики та інше); - Вибір партнерів, які найбільше підлягають впливу.
4.ЗАРАЖЕННЯ	Передача свого стану або відношення іншій людині або групі, котрі якимось чином (немає пояснення яким) переймають цей стан або відношення. Передаватись стан може як мимоволі, так і довільно.	- Висока динаміка і енергійність особистої поведінки; - Артистизм; - Інтеграційне залучення партнерів; - Поступове нарощування інтенсивності дій; - Індивідуалізований погляд в очі; - Торкання і тілесний контакт. -
5.НАСЛІДУВАННЯ	Здатність визвати бажання бути подібним до себе. Така здатність може як мимоволі проявлятись, так і довільно використовуватись.	- Публічна визнаність (популярність); - Демонстрація високої майстерності; - Приклад, відважності, милосердя, служіння ідеї; - Новаторство; - Особистий “магнетизм” притяжіння; - “Модна” поведінка і оформлення зовнішності; - Призов до наслідування
6.СХИЛЬНІСТЬ	Формування і розвиток у співбесідника позитивного відношення до себе	- Прояви ініціатором особистої незвичайності і привабливості; - Демонстрація схильності, позитивного відношення, наслідування; - Сприятливі судження про СР; - Надання СР певних послуг
7.ПРОХАННЯ	Звернення до СР з метою задоволення потреби чи бажання ініціатора впливу	- Ясне і ввічливе формулювання; - Прояви поваги до відмови, якщо виконання прохання незручне або суперечить особистим цілям
8.ПРИМУС	Вимога виконати розпорядження СР, яке підкріплене відкритими або прихованими погрозами. Суб’єктивно примус переживається ініціатором як особистий тиск, а СР – як тиск з боку ініціатора або ж обставин	- Об’ява жорстоко і немилосердно визначених термінів і способів виконання роботи без будь-яких пояснень і обґрунтувань; - Заборона і обмеження на обговорення; - Залякування можливими наслідками; - Загроза покаранням, у грубих формах – фізична розправа
9.ДЕСТРУКТИВНА КРИТИКА	Висловлювання зневажливих чи образливих суджень про особистість або грубе агресивне засудження, осміювання справ і вчинків. Руйнівність такої критики в тому, що вона не дає змогу “зберегти обличчя”, відволікає сили на боротьбу з негативними емоціями, віднімає віру в себе	- Приниження особистості партнера (“Ти все одно не зрозумієш”); - Висміювання того, що людина не здатна змінити (зовнішність, соціальне і національне походження, швидкість реакцій, тембр голосу); - Додаткове приголомшення справедливою критикою, коли людина пригнічена невдачею
10.ІГНОРУВАННЯ	Навмисна неувага, розсіяність до партнера, його висловлювань і дій.. Сприймається як ознака зневажливості і неповаги, однак в деяких випадках ігнорування є тактичною формою відповіді на нетактовність партнера	- Демонстративний пропуск слів партнера “мимо вух”; - Невербальна поведінка свідчить про неуважність; - Невиконання обіцянок або з запізненням, без пояснень; - Раптова зміна теми розмови
11.МАНІПУЛЮВАННЯ	Скрите від СР спонукання до переживань, певних станів, зміни відношень, рішень, дій, які необхідні для досягнення ініціатором своїх цілей. При цьому для маніпулятора важливо, щоб СР вважав ці думки, почуття, рішення і дії особистими, а не “наведеними” із-зовні та признавав себе відповідальним за них	- Порушення особистого простору; - Різке прискорення або зменшення темпу бесіди; - Дратувати, дражнити (“Тебе що, так легко розстроїти, знервувати, обманути, підкорити”); - Підохотити висказуваннями (“Навряд чи це ти зможеш зробити, ця річ занадто коштовна, щоб ти зміг купити її”); - “Невинний” обман, введення в оману; - Замасковані під малозначимі і випадкові висловлення оговору й брехні, які можуть бути прийняті як непорозуміння; - Перебільшена демонстрація своєї слабкості, недосвідченості, некомпетентності (дурості), щоб розбудити прагнення у СР допомогти, розкрити цінну інформацію; - “Невинний” шантаж (“дружні” натяки на помилки, нагадування “старих” гріхів або особистих таємниць)

Висновок: використання засобів та способів соціально-психологічного впливу в процесі спілкування в соціальних мережах дозволяє відносно ефективно вирішувати як житейські, так і професійні задачі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи використання високоефективного психологічного впливу у професійній діяльності	\|	Всеукраїнська школа волонтерів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.