• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Опис постановки задачі (комплексу задач)

1. Характеристика комплексу задач:

1) призначення комплексу задач;

2) перелік об’єктів, при управлінні якими вирішують комплекс задач;

3) періодичність і тривалість рішення;

4) умови, за яких припиняється рішення комплексу задач автоматизованим способом;

5) зв’язки даного комплексу задач з іншими комплексами (задачами);

6) посади осіб та (або) найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного рішення задачі;

7) розподіл дій між персоналом і технічними засобами при різних ситуаціях рішення комплексу задач.

2. Вихідна інформація.

2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень.

2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.

3. Вхідна інформація.

3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень.

3.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.

Постановка економічної задачі для автоматизованого розв’язан­ня супроводжується алгоритмом, який відображає логіку розв’язан­ня задачі та спосіб формування вихідних даних. Документ “Опис алгоритму” (РД 50 – 34.698 – 90) вміщує: перелік масивів інформації, що використовуються при реалізації алгоритму і формуються в результаті його реалізації; математичний опис і алгоритм розв’язан­ня, який може бути виражений графічно (у вигляді схеми), у вигляді тексту або таблично. Математичний опис подається за допомогою формул розрахунків.

Проблеми організаційного управління залежно від ступеня їх формалізації поділяються на проблеми структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані), неструктуровані (неформалі­зовані, якісно виражені) та слабоструктуровані (змішані), що мають як кількісні, так і якісні елементи. У менеджменті автоматизованому розв’язанню підлягають як структуровані, так і слабоструктуровані проблеми. Перший клас проблем вирішується в ІС традиційного типу, а другий — у комп’ютерних системах підтримки прийняття рішень (СППР).

СППР є порівняно новим класом інформаційних систем, що створювалися для підтримки розумової діяльності людини, яка приймає рішення у багатоваріантних задачах з високим ступенем невизначеності. СППР, використовувані в економічній галузі, мають у своєму розпорядженні широкий діапазон спеціальних методів прийняття рішень та універсальних економіко-математичних методів. Менеджери у своїй професійній діяльності досить часто стикаються з необхідністю приймати рішення у проблемних ситуаціях — здебільшого у погано визначених (неструктурованих) умовах з неповною або нечіткою інформацією. Тому застосування комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень у менеджменті обумовлюється нагальними потребами управління.

Розв’язання задачі прийняття рішень спрямоване на визначення найкращого (оптимального) або прийнятного способу дії для до­сягнення однієї або декількох цілей. Кінцевим результатом зада-
чі прийняття рішень є рішення, яке може виступати як курс дії, спосіб дії, план роботи, варіант проекту і т. ін. Основними ета-
пами процесу прийняття рішень є виявлення проблемної ситуації, здійснення постановки задачі прийняття рішень, генерація або формування рішень, вибір оптимального рішення, впровадження рішення.

Для постановки задачі прийняття рішень для автоматизованого розв’язання немає затвердженого стандарту. У загальному випадку постановка задачі прийняття рішень включає опис (можливо формальний) таких складових:

— початкова проблемна ситуація;

— час, який має у своєму розпорядженні особа, що приймає рішення (ОПР), для прийняття рішень;

— потрібні для прийняття рішень ресурси (можливості мислення ОПР, комп’ютерна техніка, методи підтримки прийняття рішень, фінансові та матеріальні ресурси);

— кінцева множина гіпотетичних ситуацій для довизначення початкової проблемної ситуації, а також імовірності їх настання;

— множина цілей, яких домагається ОПР при прийнятті рішень;

— множина обмежень (фінансових, матеріальних, правових);

— множина рішень, з яких має бути вибране єдине — оптимальне або прийнятне — рішення;

— функція переваги, що оцінює корисність, цінність рішення у даній ситуації для досягнення даної цілі. Може мати якісний і кількісний характер;

— критерій вибору, за яким здійснюється вибір оптимального або прийнятного рішення. Формулювання критерію є функцією ОПР.

Останнім часом системи підтримки прийняття рішень впроваджуються у різних областях менеджерської діяльності. Прикладами таких систем є СППР для корпоративного планування SIMPLAN, СППР для фінансового планування IFPS, система для формування портфеля замовлень ISDS, СППР для розв’язання задач маркетингу PIMS.

Разом із системами підтримки прийняття рішень в окремих областях менеджменту можуть використовуватися експертні системи, що є системами штучного інтелекту, які копіюють хід міркувань людини-експерта. Основні сфери їх використання — управління матеріальними ресурсами, оперативне управління виробництвом, маркетинг.

Тема 3. Реалізація принципів
нової інформаційної технології в ІСМ

Ефективність інформаційних систем менеджменту значною мірою залежить від способу організації та технічного рівня їхньої забезпечувальної частини. Це стосується технічної бази ІСМ, застосованих у ній програмних засобів, організаційної структури системи, прийнятої технології обробки інформації. При створенні інформаційної системи менеджменту на підприємстві мають використовуватися такі технологічні засоби обробки інформації, які відповідають сучасним стандартам і повністю задовольняють інформаційні та функціональні потреби менеджменту.

Інформаційні технології в своєму розвитку пройшли довгий шлях, кожний етап якого характеризувався своїми засобами обробки інформації та інформаційними носіями. Сучасний рівень розвитку інформаційної технології має назву “нової інформаційної технології”, ознаки якої — розподілена комп’ютерна техніка, “дружнє” програмне забезпечення, розвинуті комунікації, діалоговий режим спілкування користувача з ЕОМ.

Нова інформаційна технологія дає змогу інтегрувати різноманітні функції обробки інформації на одному робочому місці, включаючи розрахункові, довідково-інформативні, сервісні. Системи, побудовані за принципами нової інформаційної технології, у змозі гнучко реагувати на зміни у складі функцій та розв’язуваних ними задач, в алгоритмах розрахунку, в інформаційних потребах користувачів. Інтерактивний режим роботи системи забезпечує задоволення нагальних інформаційних потреб користувачів, оперативний обмін інформацією та реагування на запити. Характерними для нової інформаційної технології є робота користувача в режимі маніпулювання даними; наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних; безпаперовий процес підготовки документа, при якому на папері фіксу­ється лише його кінцевий варіант. В умовах нової інформаційної технології стають можливими колективне формування та заповнювання документів й адаптивна перебудова форм і способу представлення інформації у процесі розв’язання задачі.

Найбільш загальна тенденція вдосконалення інформаційних систем — це децентралізація їхньої структури, яка базується на розподіленій (децентралізованій) обробці інформації. Суть таких систем полягає у тому, що дані обробляються на автоматизованих робочих місцях управлінського персоналу, які поєднуються між собою локальними або глобальними мережами передачі даних. У рамках підприємства створюються локальні мережі.

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) дає змогу розподіляти сітьові ресурси за допомогою певної топології, способу множинного доступу, протоколів зв’язку і сітьової операційної системи.

Широке розповсюдження персональних ЕОМ та апаратури віддаленого зв’язку, а також процеси децентралізації управління ви­робництвом, що відбуваються, зумовлюють впровадження розподіленої обробки даних, яка забезпечує прискорення обробки даних, безпосередню участь виконавців у процесі управління та ефективне задоволення інформаційних потреб управлінського персоналу. З впровадженням розподіленої обробки відбувається зниження витрат на утримання обчислювальної системи, підвищення її гнучкості та життєздатності. Розподілена обробка даних неможлива без модульної структури ІС, що полегшує її створення та оновлення.

Однією з сучасних тенденцій розвитку інформаційних технологій є напрямок технології клієнт—сервер. Цей підхід втілюється у технології зв’язування і впровадження об’єктів (OLE), організації локальних мереж і сітьових операційних систем, у глобальних мережах типу Internet, в архітектурі систем керування базами даних, в архітектурі пакетів прикладних програм.

Архітектура системи керування базою даних (СКБД) типу клієнт—сервер передбачає розміщення клієнтської частини СКБД на робочій станції, а серверної — на комп’ютері — сервері баз даних. Робоча станція надсилає на сервер запити на одержання інформації. Ці запити обробляються на сервері серверною частиною СКБД і результати повертаються на робочу станцію. Така технологія є продуктивною через мінімізацію обсягу інформації, яка передається по мережі, краще забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу і цілісність даних.

Як серверна частина СКБД найчастіше вибирається потужна СКБД класу Microsoft SQL Server, Oracle, Informix з розвиненими можливостями захисту даних, розвиненою мовою програмування, здатна працювати з розподіленою базою даних. Як клієнтська частина використовуються прикладні програми на FoxPro, Access або інших засобах, здатні звертатися до сервера із запитами через інтерфейс ODBC.

Упровадження та використання мереж автоматизованих робочих місць (АРМ) управлінського персоналу має багато переваг у разі організації виконання ними функціональних задач. До них належать можливість організації сукупної роботи користувачів через комп’ю­терну мережу; можливість маневрування ресурсами в границях мережі; можливість резервування потужностей і перерозподілу навантажень; забезпечення доступу до всієї інформації та фондів алгоритмів і програм, накопичених у мережі.

АРМ мають бути орієнтовані, в основному, на користувачів, слабо підготовлених для роботи на персональному комп’ютері або таких, що не мають ніякої підготовки. Через це першорядне значення набуває раціональна організація діалогу між користувачем АРМ і комп’ютером. Структура локальних мереж АРМ відповідає прийнятій на підприємстві організаційній структурі управління.

За характером використання АРМ у процесі управління класифікуються на індивідуальні та групові (для багатьох користувачів). При побудові АРМ спеціалістів з управління цехом необхідно враховувати високий ступінь взаємозв’язаності функцій управлінського персоналу цеху і виконуваних кожним спеціалістом інтуїтивних рішень на основі накопиченого досвіду, особистих контактів зі спеціалістами інших рівнів управління, які (рішення) погано піддаються автоматизації. Для підтримки таких рішень на робочих місцях можуть створюватися системи підтримки прийняття рішень та експертні системи. Створення АРМ звільняє управлінський персонал від виконання рутинної роботи з оформлення документів, проведення розрахунків.

Здебільшого для створення одного АРМ потрібна одна персональна ЕОМ (ПЕОМ). Фізично одна ПЕОМ може обслуговувати і декілька АРМ спеціалістів. Конкретне суміщення АРМ може бути здійснене виходячи з функціональної близькості цих АРМ, а також з урахуванням фактора територіального розташування відповідних підрозділів і спеціалістів. У деяких випадках одне АРМ може функціонувати на декількох ПЕОМ одночасно: це стосується перш за все цехових спеціалістів, що приймають рішення з управління виробництвом в оперативному режимі роботи (диспетчери). Важливою задачею в процесі створення АРМ є технічно та економічно обгрунтований вибір класу використовуваної ПЕОМ.

До ЕОМ можуть підключатися периферійні пристрої різного функціонального призначення (для збирання, накопичення, зберігання, виведення і передавання інформації). Одні периферійні пристрої призначені для встановлення взаємодії носія інформації, яка передається і сприймається людиною, з ЕОМ, інші — для встановлення взаємодії ЕОМ з технічними об’єктами. До перших належать: клавіатура і монітор ЕОМ, графопобудовник, аналізатори мови та синтезатори, принтери, сканери для зчитування друкованих текстів. До пристроїв другого типу належать: пристрої зв’язку з автоматикою технологічного обладнання (станків з ЧПУ, автоматичних ліній) і транспортно-складського обладнання з контрольно-вимірю­вальною апаратурою, пристрої сітьового зв’язку з іншими ЕОМ, модеми (пристрої для передачі та прийому даних по телефонній мережі), пристрої записування-зчитування даних у штриховому коді.

Тема 4. Інформаційна система виробничого менеджменту

В умовах ІСМ організація управління виробництвом орієнтована на високий ступінь автоматизації планово-облікових робіт, притаманний функціональним підрозділам цехів і підприємства в цілому.

Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні підприємства здійснюється в умовах АРМ конструктора та АРМ технолога у відділах головного конструктора та головного технолога. АРМ конструктора і АРМ технолога разом з АРМ технолога цеху виконують функції автоматизації проектування нових виробів, спецоснастки, оптимальної технології обробки деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі, розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю виробу.

Автоматизація управління виробництвом на рівні підприємства здійснюється спеціалістами планово-економічного і виробничо-диспетчерського відділів на відповідних АРМ, забезпечуючи розробку виробничої програми підприємства, її економічне обгрунтування, розподіл по цехах і в разі необхідності відповідне коректування. Цей вид роботи належить до функції управління виробничою програмою підприємства та реалізує міжцехове планування і регулювання виробництва.

Автоматизовані робочі місця плановика та економіста планово-економічного відділу реалізують функції планування собівартості продукції, прибутку та рентабельності.

На рівні цехів здійснюється розробка серії виробничих програм і завдань для цеху, виробничих дільниць, бригад, тобто реалізується функція управління виробничою програмою цеху. Цю роботу виконують спеціалісти виробничого бюро цеху та планово-економічного бюро цеху на АРМ економіста. На цих же АРМ розраховується планова потреба в ресурсах на виконання місячного плану виробництва.

АРМ майстра дільниці забезпечує автоматизацію цехового оперативного управління і виконує функції реагування за прийнятний час на різні порушення виробничого графіка, ведення поопераційного обліку виготовлення деталей.

При вивченні теми розглядаються умови автоматизованого розв’язання окремих функціональних блоків і задач виробничого менеджменту. В результаті студенти мають уміти:

1) виходячи зі змісту вихідної машинограми по задачі проектувати її форму;

2) визначати склад і структуру вхідних інформаційних масивів для автоматизованого формування машинограми;

3) визначати математичний алгоритм розрахунку, враховуючи зміст машинограми і склад вхідної інформації;

4) виходячи зі складу вхідної інформації, вихідної інформації і математичного алгоритму будувати схему алгоритму розв’язання задачі;

5) графічно зображувати інформаційні зв’язки задачі на схемі інформаційної моделі задачі.

При проектувані форми вихідної машинограми у її заголовок виносяться реквізити-ознаки, значення яких є незмінними для всієї машинограми (дата), або ті, значення яких змінюються досить рідко порівняно з рештою і які вказують на більш значущі порівняно з іншими об’єкти управління для даної машинограми. Для деяких відомостей це може бути код структурного підрозділу, код виробу, код рахунка бухгалтерського обліку.

У заголовочній частині таблиці назви граф розміщуються так: ліворуч розташовуються реквізити-ознаки у порядку убування їх важливості у контексті машинограми, праворуч — реквізити-основи. Серед останніх здебільшого ліворуч розташовуються реквізити-основи, що використовуються у розрахунку, праворуч — результат розрахунку. Рядки машинограми здебільшого упорядковані за значенням реквізитів-ознак у порядку їх розташування у заголовку машинограми і заголовочній частині таблиці. Але іноді допускаються деякі відступи від цих загальних правил.

Склад вхідної інформації визначають виходячи зі змісту машинограми та суті задачі. Дані про ціни та найменування об’єктів розташовуються у масивах-довідниках характеристик і цін (на матеріали, вироби, обладнання), норми витрат ресурсів (матеріальних, трудових) — у відповідних масивах нормативно-довідкової інформації, плани випуску виробів, деталей — у масивах планової інформації, фактична інформація про випуск продукції, рух деталей, матеріалів, відпрацьований час і т. ін. — у відповідних масивах облікової інформації. У структуру запису вхідних масивів входять реквізити-ознаки, які характеризують господарські об’єкти (коди та найменування матеріалів, виробів, деталей, структурних підрозділів, професій, табельні номери і т. ін.) і процеси (дата, код операції, номер
документа), а також реквізити-основи (кількість, ціна, вартість, тарифна ставка, оклад). Склад вхідної інформації має бути достатнім для формування машинограми.

Усі розрахунки, які здійснюються під час формування результатної машинограми з вхідної інформації, мають бути формально описані у вигляді математичного алгоритму. У формулах великими літерами позначають реквізити-основи, верхніми та нижніми індексами — реквізити-ознаки. В алгоритмі слід передбачити розрахунок результатних підсумків.

Схема алгоритму рішення задачі відображає поетапний процес перетворення вхідних даних у результатну інформацію. До складу результатної інформації входить машинограма і результатний масив (масиви), який зберігається, якщо потрібно використовувати його дані при розв’язуванні інших задач або при повторних розв’язуван­нях даної задачі.

При побудові схеми алгоритму слід враховувати послідовність упорядкування вхідної інформації (або її відсутність) і те, як має бути впорядкована інформація для забезпечення можливості здійснення розрахунків, а також послідовність упорядкування інформації вихідної машинограми. У разі потреби у схему алгоритму слід включати блоки, в яких здійснюватиметься упорядкування інформаційних масивів. Упорядкування масиву означає, що записи у ньому розташовані (або можуть бути прочитані) у певному порядку. Впорядкування за кількома полями (реквізитами) означає, що записи масиву впорядковані за зростанням (убуванням) значення першого поля; ті записи, у яких значення першого поля однакові, впорядковані за зростанням (убуванням) значення другого поля і т. д.

У схемах алгоритму у разі необхідності слід зазначати операції групування записів масиву. Групування записів здійснюється при розрахунку проміжних і кінцевих підсумків — у результатному масиві формується один запис замість групи записів у початковому масиві. Групування записів у один запис здійснюється за виконання певної умови, наприклад, коли у групі записів початкового масиву значення певних полів є незмінними (тобто в розрізі цих полів розраховується підсумок). При цьому розраховується сума значень деякого (деяких) реквізиту-основи і заноситься у запис результатного масиву. Решта полів у цей запис вибирається з початкового масиву без змін.

У деяких задачах використовуються не всі записи вхідних масивів оперативної інформації. Так, у масиві руху матеріалів на складі можуть використовуватися лише дані про надходження матеріалів на склад. У цьому разі в алгоритмі слід передбачити операцію вибірки записів з масиву за певною ознакою, наприклад, за кодом операції руху матеріальних цінностей.

Інформаційна модель задачі являє собою схему, на якій представлені інформаційні зв’язки задачі. В центрі рисунка розташований прямокутник (символ процесу) з назвою задачі; угорі і ліворуч від нього — символи даних (документів, масивів) вхідної інформації; праворуч і знизу — символи даних (документів, масивів, відеокадрів) вихідної інформації. Для вхідних (вихідних) масивів, які є результатом розв’язання інших задач (або використовуються для розв’язання інших задач), на схемі наводяться назви цих задач у символах процесу. Також на схемі показується, в які підрозділи підприємства передається результатна машинограма або з яких підрозділів чи зовнішніх джерел надходять вхідні документи. Інформаційні зв’язки між символами даних, задач, підрозділів зображуються у вигляді ліній.

Тема 5. Автоматизація рішення комплексу задач з обліку
та аудиту господарської діяльності підприємства

Автоматизація обліку та аудиту господарської діяльності підприємства здійснюється в умовах розподіленої обробки облікової інформації на базі створення автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера. Для забезпечення єдності засобів розробки і функціонування цієї інформаційної системи слід дотримуватися таких методологічних принципів:

— децентралізація експлуатації засобів автоматизації у місцях виникнення облікової інформації, тобто безпосередньо у бухгалтеріях та інших службах, де виникає і використовується первинна облікова інформація про господарські операції, що підлягають відображенню у бухгалтерському обліку;

— використання директивних указівок з організації ведення автоматизованої форми бухобліку, що забезпечує єдність методології;

— автоматизація введення даних і складання документів первинного обліку на паперовому і магнітному носіях на дільницях й у службах з масовим характером виникнення господарських операцій і передача цих даних бухгалтеру відповідної ділянки обліку для відображення даних у бухгалтерському обліку;

— здійснення експлуатації засобів автоматизації обробки облікової інформації безпосередньо працівниками-обліковцями в умовах функціонування АРМ бухгалтера;

— організація структури машинної бази даних задач бухгалтерського обліку, придатної для підтримки зовнішнього документального подання даних бухгалтерського обліку у первинних документах і звітних регістрах.

АРМ бухгалтера виконує функції автоматизації праці персоналу, зайнятого обліком, і є багатофункціональною спеціалізованою людино-машинною системою, що поєднує комплекс технічних засобів, програмне забезпечення, інформаційне і додаткове інструктивно-методичне та організаційно-технологічне забезпечення. АРМ бух­галтера забезпечує автоматизоване виконання певної стадії облікової роботи на певній ділянці обліку. При впровадженні мережі АРМ бухгалтера зберігається існуючий підхід до розподілу обов’язків між персоналом бухгалтерії за функціональною ознакою з урахуванням раціоналізації і підвищення продуктивності праці обліковців на базі застосування ресурсів АРМ.

Автоматизовані місця бухгалтерів працюють паралельно на відповідних ділянках, виконуючи відповідні облікові операції, обмінюючись у разі необхідності інформацією і надсилаючи результати у відповідні інстанції.

Працівники обліку, що працюють на АРМ, виконують введення інформації за відповідними шаблонами, її візуальний контроль і виправлення помилок. Разом з введенням інформації існує можливість автоматизованого формування первинних документів та їх відображення на екрані монітора й друкування. Зведена первинна інформація накопичується в системі і підлягає подальшій бухгалтерській обробці, систематизації та зведенню.

Автоматизація обліку з використанням розподілених баз даних має задовольняти таким вимогам:

— забезпечення сполучення централізованого і децентралізованого управління засобами автоматизації;

— оптимізація структури розподіленої бази даних;

— раціональний розподіл задач між робочими місцями;

— забезпечення достовірності облікової інформації, що обробляється і передається.

На великих підприємствах побудова системи розподіленої обробки облікової інформації та виділення АРМ працівників-обліков­ців здійснюється за ознакою функціональної спрямованості обліково-бухгалтерських робіт і за рівнями управління. Система має у своєму складі автоматизовані робочі місця таких рівнів:

— вищого (АРМ працівника-обліковця III категорії) — ав-
томатизація загального управління бухгалтерським обліком та
аудитом;

— середнього (АРМ працівника-обліковця II категорії) — автоматизація бухгалтерського обліку та аудиту відповідно до окремих ділянок обліку;

— нижчого (АРМ працівника-обліковця I категорії) — автоматизація облікових робіт на рівні цеху, дільниці, бригади, складу, комори, відділу і т. ін.

Така розгалужена мережа АРМ працівників-обліковців забезпечує виконання всіх функцій обліку, контролю, аудиту та аналізу господарської діяльності.

Призначенням АРМ бухгалтера I категорії є введення і первинна обробка даних, що збираються безпосередньо на місцях виникнення інформації (у цехах, на складах і т. ін.), а також розв’язання необхідних задач. Введена інформація накопичується і може бути передана до АРМ інших рівнів. На АРМ бухгалтера I категорії існує можливість формування первинних реєстраційних та облікових документів.

АРМ бухгалтера II категорії реалізує функцію автоматизації розв’я­зання регламентних, запитових, контрольних та аналітичних задач.

АРМ бухгалтера III категорії забезпечує автоматизацію аналітичних робіт на рівні структурних підрозділів і підприємства в цілому, узагальнення зведених результатів розв’язання регламентних задач зі складання оперативної і періодичної звітності, оперативний контроль використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів, контроль виконання госпрозрахункових показників структурних підрозділів і дотримання чинних норм матеріальних і трудових витрат.

Бухгалтерський облік як функція управління характеризується специфічними цілями, задачами та методами рішення. Розмежування функцій бухгалтерського обліку і виділення задач у межах функцій слід враховувати при організації АРМ бухгалтера для того, щоб уникнути дублювання рішення тих самих задач.

Задача як частина автоматизованої функції інформаційної системи характеризується сукупністю початкових даних, кінцевим результатом або проміжним результатом у кінцевій формі. Ознаками задачі є: функція або блок задач, у рамках яких вона розв’язується; ресурс, який вона відображає, його стан; підрозділ, до якого відноситься ресурс; період часу, за який відображається рух ресурсу. Сукупність вихідних показників однозначно визначає зміст задачі.

Взаємодія функціональних задач здійснюється через обмін інформацією між ними, коли результати розв’язання одних задач використовуються як вхідні дані інших. Проектування інформаційного обміну між задачами здійснюють виходячи з класифікаційного переліку задач. Розмежування задач за класифікаційними ознаками дає змогу локалізувати однорідні задачі з метою типізації їх обробки, зручності вивчення особливостей їх використання в управлінні, оптимізації інформаційних зв’язків.

Задачі бухгалтерського обліку можуть бути класифіковані за різними ознаками залежно від практичних потреб. Найбільш ефективним є групування задач за ознакою ресурсу та економічним змістом вихідних показників.

За функціональною ознакою АРМ бухгалтера класифікують на такі види:

1. АРМ бухгалтера з обліку основних засобів;

2. АРМ бухгалтера з обліку матеріальних цінностей;

3. АРМ бухгалтера з обліку праці і заробітної плати;

4. АРМ бухгалтера з обліку готової продукції;

5. АРМ бухгалтера з обліку фінансово-розрахункових операцій;

6. АРМ бухгалтера з обліку витрат на виробництво;

7. АРМ бухгалтера зведеного обліку і складання звітності.

АРМ бухгалтера з обліку основних засобів реалізує такі обліково-контрольні функції: автоматизація документування первинної інформації; оперативне управління і контроль за наявністю, рухом і ремонтом основних засобів; розрахунок амортизаційних відрахувань і показників використання основних засобів; підтримка аудиторської перевірки правильності обліку основних засобів. АРМ бухгалтера з обліку основних засобів функціонують на рівні бухгалтерії і лінійних підрозділів.

АРМ бухгалтера з обліку матеріальних цінностей можуть функціонувати на трьох рівнях управління:

— АРМ на рівні складу, комори, цеху виконує задачі автоматизації документального оформлення операцій і первинної обробки даних, а також аналітичного обліку на місцях зберігання матеріальних цінностей;

— АРМ на рівні бухгалтерії здійснює розрахунок і формування вихідної інформації регламентного, довідкового і контрольного характеру;

— АРМ головного бухгалтера забезпечує комп’ютерну підтримку аналізу, прогнозування, аудиту і прийняття управлінських рішень у цілому по підприємству або структурному підрозділу.

АРМ бухгалтера з обліку праці і заробітної плати автоматизує облік використання робочого часу, розрахунок авансу, відрядної
і почасової заробітної плати, розподіл заробітної плати по кодах
витрат, розрахунок оплат за середнім заробітком, розрахунок відрахувань, одержання розрахункових відомостей, аудит облікової інформації. АРМ бухгалтера з обліку праці і заробітної плати створюються на трьох рівнях управління. Розподіл задач між АРМ бухгалтера рівня бухгалтерії і АРМ бухгалтера підрозділів нижчого рівня (цех, дільниця) здійснюється за різними варіантами залежно від обсягів інформації, чисельності робітників, способів документування первинної інформації. На АРМ бухгалтера III категорії (голов­ного бухгалтера) здійснюється аналіз коштів на оплату праці, контроль, аудит, моделювання, прогнозування праці та заробітної плати.

АРМ бухгалтера з обліку готової продукції реалізуються на рівні складу, бухгалтерії, головного бухгалтера і автоматизують розв’я­зання таких задач: облік випуску продукції, облік руху готової продукції на складі, облік відвантаження і реалізації продукції, облік товарів, аудит обліку готової продукції, її відвантаження та реалізації.

АРМ бухгалтера з обліку фінансово-розрахункових операцій функціонує на двох рівнях: бухгалтерії і головного бухгалтера і автоматизує розв’язання таких задач: облік грошових коштів у касі підприємства; облік грошових коштів на рахунках у банку, облік розрахунків із підзвітними особами, аналітичний облік на відповідних рахунках грошових коштів і розрахунків; аудит фінансово-розрахункових операцій.

АРМ бухгалтера з обліку витрат на виробництво може створюватись як трирівнева система, що реалізує такі функції:

— на нижчому рівні — виконує підготовку вхідної інформації, вирішує задачі обліку витрат на виробництво у підрозділах, підтримує внутрішній аудит;

— на рівні бухгалтерії — розв’язує задачі обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству;

— на рівні головного бухгалтера — автоматизує аналіз роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому, здійснює узагальнення зведених даних витрат на виробництво, оперативний контроль за використанням коштів, внутрішній аудит.

АРМ бухгалтера зведеного обліку і складання звітності функціонує на рівні бухгалтерії і головного бухгалтера та вирішує задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням одержаних даних на одному або кількох рахунках для складання звітності, аналізу, аудиту і прийняття управ­лінських рішень.

Функціональні підсистеми інформаційної системи аудиторської діяльності на підприємстві виділяються за такими ознаками:

· вид аудиту (зовнішній, внутрішній);

· функції аудиту (контрольно-ревізійна, оціночно-консультатив­на, консультативно-прогнозна і т. ін.);

· ділянка аудиту (працівники-обліковці, система обліку, звітна документація, дії адміністрації і т. ін.).

У підсистемі зовнішнього аудиту виділяються такі комплекси задач:

· оцінка компетентності і професіоналізму дій адміністрації у звітному періоді;

· оцінка діяльності працівників-обліковців і системи обліку;

· перевірка фінансової та іншої звітності;

· розробка консультативних рекомендацій на наступний період.

Кожний комплекс задач складається із задач, що мають певне функціональне призначення у формуванні і видачі аудиторських
висновків.

Кожна із задач комплексу оцінки дій адміністрації виконує оцінку за власним критерієм, аналізуючи один із аспектів діяльності підприємства. Оцінка здійснюється шляхом порівняння заходів, які були вжиті у звітному періоді, і заходів, які є оптимальними з точки зору критеріїв, закладених у систему. Для розв’язання задач даного комплексу використовується інформація бухгалтерської звітності (баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, додаток до балансу).

Комплекс оцінки діяльності працівників-обліковців і системи обліку призначений для оцінки існуючої на підприємстві системи обліку фінансово-господарських операцій, а також для виявлення помилок працівників-обліковців. Комплекс включає дві групи задач. Одна з них призначена для перевірки бухгалтерської документації, що має відношення до певної статті балансу підприємства і забезпечує контроль документації до цієї статті, а саме: первинних документів, журналів-ордерів і накопичувальних відомостей, головної книги, балансу підприємства. Друга група задач призначена для аудиту фінансових операцій в розрізі обліку основних засобів, валютних коштів і розрахункових операцій, джерел коштів підприємства, обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Комплекс перевірки звітності включає задачі, що контролюють правильність формування і достовірність звітності підприємства. До них належать задачі контролю погодженості показників звітної документації і контролю правильності розрахунків. Перша задача використовує спеціальні тестові таблиці, бази правил перевірки, стандартів і норм. Таблиці містять арифметичні та логічні залежності між показниками, проводками, записами у звітних регістрах. Правила базуються на знаннях експертів і відображають пос­лідовність дій аудитора при перевірці дій працівників-обліковців. Стандарти і норми вказують на граничні значення показників, що перевіряються (ставки податків, проценти за кредити і т. ін.).

Задача контролю правильності розрахунків передбачає проведення повторних розрахунків найважливіших показників діяльності підприємства (податки, витрати і т. ін.). Порівняння одержаних результатів зі звітними значеннями дає змогу зробити висновок щодо правильності розрахунків.

Комплекс задач розробки консультативних рекомендацій включає вироблення таких рекомендацій: консультації щодо стратегії запозичених коштів; консультації щодо стратегії дивідендної політики; консультації щодо фінансової стійкості; консультації щодо платоспроможності.

Вироблення рекомендацій базується на розрахунках, виконаних для кожного окремого фактора з використанням апарату факторного аналізу.

Підсистема внутрішнього аудиту включає комплекси таких задач: оцінка системи обліку і документації; діагностування підприємства і видача рекомендацій для дій у наступному періоді.

Комплекс оцінки системи обліку і документації призначений для перевірки правильності відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерських документах і звітності. Інформаційна
база при внутрішньому аудиті представлена відповідними блоками задач обліку, впровадженими на підприємстві. Використовуючи зазначену інформаційну базу, комплекс оцінки має реалізувати комплексну перевірку всієї бухгалтерської документації.

Задачі другого комплексу дають змогу на базі звітності підприємства визначити напрямки його розвитку і надавати допомогу у прийнятті управлінських рішень економічного характеру.

Системи комп’ютеризації зовнішнього аудиту відрізняються від систем для внутрішнього аудиту функціями та джерелами інформації і мають враховувати загальні стандарти і правила для перевірки підприємств.

Комп’ютерні системи внутрішнього аудиту можуть використовуватися лише на тих підприємствах, для яких вони створені, оскільки відображають особливості обліку, розрахунку фінансових та інших показників, притаманні саме цьому підприємству.

Тема 6. Інформаційна система фінансового менеджменту

Інформаційна система фінансового менеджменту на підприємстві виконує функції автоматизації фінансових розрахунків і прийняття рішень щодо управління фінансами підприємства. До складу задач інформаційної системи входять аналіз фінансової звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором джерел фінансових ресурсів і т. ін.

Автоматизація аналізу фінансової звітності підприємства передбачає проведення розрахунків спеціальних показників, що характеризують результати господарської та фінансової діяльності підприємства, визначення на базі їх значень фінансового становища підприємства та вироблення рекомендацій щодо подальшої стратегії його розвитку. Вхідною інформацією для аналізу служать
такі дані балансу підприємства: вартість виробленої продукції, запаси і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість постачальникам, виробничі інвестиції, продаж старого обладнання при заміні на нове, зміна заборгованості підприємства за звітний період, сума процентів за кредит, податок на прибуток, дивіденди робітникам.

Автоматизація управління вибором проектів інвестицій здійснюється в умовах комп’ютерної системи прийняття рішень. Предметом прийняття рішень про інвестиції можуть бути: матеріальні інвестиції (у матеріальні об’єкти — земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, запаси); фінансові інвестиції (у цінні папери, в частку в іншому підприємстві, видання кредиту за рахунок власних коштів); нематеріальні інвестиції (у ринок — реклама, дослідження, у кваліфікацію співробітників, організацію підприємства, соціальні заходи). Основна увага в процесі управління приділяється матеріальним інвестиціям. Прийняття рішень щодо інвестицій супроводжується інвестиційними розрахунками, що визначають кількісні співвідношення надходжень і витрат. Інвестиційні розрахунки можуть виконуватися за двома моделями: за однією — в ізольованому інвестиційному плануванні порівнюються альтернативи інвестицій тільки одна з одною; за іншою — у загальному інвестиційному плануванні враховуються змінні зв’язки інвестиційних альтернатив з виробничим процесом.

При проведенні інвестиційних розрахунків за допомогою статичних методів інвестиційні проекти порівнюються між собою за показниками сумарних витрат, витрат на одиницю виробів, прибутку, рентабельності, часу амортизації. Вхідною інформацією для розрахунків слугують відомості про початкові витрати на варіант інвестицій, заробітну плату, вартість матеріалів та енергії, амортизаційні відрахування, витрати на оренду приміщень, податки, страхування, сторонні виробничі послуги, управління, відомості про кількість випуску продукції та прибуток і т. ін.

Підтримка інвестиційних рішень на базі динамічних методів розрахунку інвестицій передбачає визначення вартості капіталу і аннуітету. Вартість капіталу інвестиції розраховується як різниця між сумою усіх надходжень і сумою усіх витрат за варіантом інвестицій за період його експлуатації. Аннуітет — це одержуване середнє значення надлишків, яке визначається множенням вартості капіталу на коефіцієнт повторного прибутку від капіталу. Вхідною інформацією для розрахунків є відомості про суму початкових витрат, залишкову ціну інвестиційного об’єкта, поточні доходи, поточні витрати, процентну ставку за кредит.

За допомогою динамічних методів можуть бути визначені економічний строк використання інвестиції та оптимальний момент її відшкодування.

Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел
фінансових ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінансування, співвідношення їх обсягів і вибір конкретних джерел фінансування. Форми фінансування розрізняються: за частотою надходження (поточне, особливе), за тривалістю фінансування (корот­кострокове, середньострокове, довгострокове), за правовим станом інвестора (власне, позикове), за походженням грошових коштів (зовнішнє, внутрішнє).

Для вибору співвідношення видів та обсягів фінансування в умовах СППР розраховуються спеціальні фінансові показники, наприклад, показник ефекту фінансового важеля.

Тема 7. Інформаційна система управління маркетингом

Маркетингова діяльність підприємства пов’язана з використанням різноманітної і досить великої за обсягом інформації. Це обумовлює необхідність системного підходу до організації її здобування, обробки, аналізу в процесі вироблювання управлінських рішень. Відповідно до цього ІС маркетингу має будуватися з урахуванням комплексного узгодження всіх компонентів предметної області, тобто маркетингу.

Інформаційна система маркетингу, що функціонує в рамках підприємства, включає до свого складу такі функціональні підсистеми:

· інформаційна система планування маркетингу;

· інформаційна система контролю маркетингу;

· інформаційна система ціноутворення;

· інформаційна система обробки результатів маркетингових досліджень.

ІС планування маркетингуоб’єднує такі функціональні блоки:

1. Стратегічне планування (комплексне планування ринкової стратегії, визначення обсягів і строків фінансування залежно від маркетингових цілей; диференціація товарів залежно від вибраних сегментів ринку).

2. Управління реалізацією комплексної ринкової стратегії (пла­нування асортименту продукції; складання плану і бюджету маркетингу для окремих товарів; погодження планів реалізації товарів для окремих сегментів ринку; управління збутовою і виробничою діяльністю регіональних відділень і філій).

ІС контролю маркетингу містить такі основні функціональні бло­ки задач:

1. Облік і контроль виконання запланованих завдань в розрізі планових періодів, окремих видів товарів, цільових ринків (конт­роль обсягів реалізації товарів і послуг; облік і контроль доходів і прибутків, рентабельності; контроль відповідності фактичної частки ринку виробничим і комерційним можливостям; аналіз використання можливостей реалізації продукції; контроль ефективності маркетингових заходів). У цьому ж блоці автоматизується обробка інфор­мації щодо ступеня задоволеності покупців і споживачів комерційною діяльністю підприємства на цільових ринках. Результати розв’язання названих задач використовуються у планово-економіч­них службах підприємства, а також керівниками середнього і вищого рівнів.

2. Облік і контроль ефективності (прибутковості) витрат у системі просування товарів, тобто транспортних витрат, витрат на проміжне складування, на канали збуту, організацію місць продажів. Користувачами інформації цієї ділянки контролю є робітники внутрішньої ревізійної служби підприємства.

3. Стратегічний контроль маркетингу — автоматизація розрахунків, пов’язаних з глобальним контролем ефективності маркетингової діяльності в цілому. Результати використовуються вищим керівництвом підприємства.

ІС ціноутворенняздебільшого за своєю архітектурою є комп’ю­терною системою підтримки прийняття рішень. Це зумовлено певними причинами. Становлення цін на товари підприємства в умовах ринкової економіки є складним багатоетапним процесом, що визначається багатьма факторами, головними з яких є конкурентна структура ринку, попит на продукцію, рівень витрат та інші. Вхідна інформація для визначення рівня цін не завжди є повністю визначеною і кількісною, а частіше носить якісний характер і може бути неточною та неповною. На окремих етапах ціноутворення можлива багатоваріантність рішення, тобто найкраще рішення вибирається з набору альтернативних варіантів. Такі риси проблеми характеризують її як задачу прийняття рішень, тому автоматизацію визначення цін слід здійснювати в умовах комп’ютерної СППР.

Головними етапами ціноутворення в умовах СППР є: вибір цілі ціноутворення; визначення попиту; аналіз витрат; аналіз цін конкурентів; вибір методів ціноутворення; встановлення кінцевої ціни.

ІС обробки результатів маркетингових досліджень призначена для автоматизації обробки та аналізу даних з таких напрямків: дослід­ження ринку, дослідження споживачів, дослідження конкурентів, вивчення товаропросування і продажів, вивчення системи стимулювання збуту і реклами. Математичну основу автоматизації складають методи лінійного програмування, теорія масового обслуговування, теорія зв’язку, теорія ймовірностей, сітьове планування, методи математичної статистики, економіко-математичне моделювання.

Тема 8. Інформаційна система
управління персоналом організації

Основними функціональними підсистемами інформаційної системи управління персоналом на підприємстві є: підсистема оформлення та обліку кадрів; підсистема планування, прогнозування і маркетингу персоналу; підсистема розвитку кадрів; підсистема аналізу і розвитку засобів стимулювання праці.

Автоматизація планування потреби у персоналі охоплює розрахунки витрат часу на виконання плану виробництва продукції і планового фонду заробітної плати, планової потреби в основних робітниках та інших категоріях персоналу та чистої потреби з урахуван­ням фактичної наявності робітників, прийому та вибуття робітників до початку планового періоду.

Інформацію щодо фактичної наявності персоналу на підприємстві надає підсистема оформлення та обліку кадрів, у задачі якої входять автоматизація документального оформлення прийому, звільнення, кадрового переміщення персоналу, облік наявності та руху особового складу підприємства, оцінка та аналіз персоналу. Аналітичні відомості, що формуються у цій підсистемі, містять інформацію про кваліфікаційну структуру персоналу, статево-вікову структуру, структуру персоналу за категоріями, звітну інформацію про плинність кадрів на підприємстві, тривалість робочого дня, соціальні послуги і т. ін.

Процес планування забезпеченості кадрами виходить з існуючого дефіциту або надлишку персоналу по тих чи інших категоріях, професіях, розрядах. Автоматизація планування забезпеченості кадрами здійснюється в умовах комп’ютерної системи підтримки прийняття рішень. У процесі прийняття рішень здійснюється, по-перше, вибір заходів кадрової політики шляхом оцінювання переваг і недоліків кожного заходу й визначення ймовірності їх здійснення, по-друге, оцінювання кандидатів на прийняття, переведення, звільнення, навчання за всіма критеріями з подальшим зведенням критеріальних оцінок у глобальну оцінку. Критеріями оцінки працівників є:

— передумови продуктивності (знання, інтелектуальні здібності, витривалість, готовність нести відповідальність);

— продуктивність працівника (кількість виконаної роботи, якість, теми роботи);

— поведінка працівника (здатність до співробітництва, самостійність, здатність до керування);

— здатність до розвитку.

Оцінкою працівників послуговуються при прийнятті рішень про використання персоналу.

Тема 9. Інформаційна система підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність здебільшого пов’язана з необхідністю прийняття низки управлінських рішень щодо розвитку виробничо-збутової діяльності підприємства. При цьому існує потреба у спеціальній систематизованій інформації, яка б містила необхідні відомості про підприємницьке середовище, можливості збуту, ринок праці, відповідні положення законодавства і т. ін. Комп’ютерна система підтримки прийняття рішень підприємницької діяльності використовує дані розподіленої бази даних, що об’єднує: базу даних правових документів; базу даних замовників продуктів і послуг, базу даних підприємницьких пропозицій; базу даних маркетингу; базу даних резервів потужностей підприємств; базу даних рішень місцевих органів влади щодо реєстрації підприємств; базу даних невикористовуваних площ промислових підприємств і нежитлового фонду; базу даних пропозицій з кооперації виробництва; базу даних працевлаштування, базу даних умов кредитування банками; базу даних матеріалів і неліквідів; базу даних оптової та роздрібної торговельної мережі; бази даних фондової і товарної бірж.

Підтримка прийняття рішень здійснюється з використанням відповідних економіко-математичних методів і моделей на основних етапах процесу, таких як вибір напрямку підприємництва, вибір підприємницьких пропозицій, оцінка продукції або послуги і прийняття рішення щодо її випуску, пошук партнерів, розташування підприємства (цеху, дільниці), вибір банку-інвестора, рішення з маркетингової політики, вибір обладнання, матеріалів і комплектуючих виробів, пошук трудових ресурсів, вибір форм і конкретних суб’єктів реалізації, прийняття кінцевого рішення щодо доцільності даного виду діяльності залежно від результатів реалізації.

Конкретні підприємницькі рішення мають бути потверджені необхідними розрахунками та оформлені у вигляді бізнес-плану. Бізнес-план — це документ, в якому формулюються цілі підприємства, дається їх обгрунтування, визначаються шляхи досягнення, необхідні для реалізації кошти і кінцеві фінансові показники роботи. Бізнес-план розробляється на декілька років (3—5) з розбивкою по роках; на перший рік — з розбивкою по місяцях.

У бізнес-плані йдеться про суть проекту (вид діяльності, запропоновані для виробництва і реалізації товари та послуги), його обгрунтування (результати ринкових досліджень — стан попиту та пропозиції, споживачі, конкуренти), забезпечення (виробничий, маркетинго­вий і організаційний плани), необхідні для реалізації кошти (обсяг, графік і напрямки використання капітальних вкладень, поточні витрати) і кінцеві фінансові результати від здійснення проекту.

Бізнес-план діючого підприємства грунтується на характеристиці, результатах і досвіді його роботи. При цьому маються на меті можливості розвитку підприємства і зміни, які потрібно для цього здійснити.

Типова структура бізнес-плану, прийнята у міжнародній практиці, має такі розділи: титульна сторінка, вступна частина, аналіз стану справ у галузі, сутність проекту, план маркетингу, виробничий план, організаційний план, оцінка ризиків, фінансовий план, додатки.

При підготовці окремих розділів бізнес-плану можлива автоматизація розрахунків і подання інформації.

У розділі “Аналіз стану справ у галузі” на комп’ютерній основі визначаються результати комплексних маркетингових досліджень за такими показниками:

— динаміка продажів у галузі за попередні роки та прогнозовані темпи їх зростання;

— тенденції ціноутворювання (рівень цін та їх динаміка; рівень впливу ціноутворювальних факторів);

— кількісна характеристика груп споживачів;

— оцінка впливу науково-технічних і соціальних факторів.

Для розділу “Сутність проекту” автоматизовано визначаються вартість проекту і графік виробничих капіталовкладень.

У розділі “План маркетингу” визначаються: бюджет маркетингових досліджень, загальний обсяг продукції, що реалізується, з розподілом за періодами здійснення проекту; план збуту продукції з розбивкою за товарними групами та регіонами; бюджет рекламної кампанії.

Розділ “Виробничий план” містить розрахунки потреби в ресурсах і виробничих потужностях на реалізацію виробничої програми, обсягу капітальних вкладень, планової собівартості продукції.

У розділі “Оцінка ризиків” подаються розрахунки різних видів ризиків із застосуванням економіко-математичних моделей.

Розділ “Фінансовий план” містить низку розрахунків, які дають змогу здійснити економічну оцінку всього проекту з точки зору окупності витрат і рентабельності. У повному обсязі цей розділ включає такі фінансові документи:

— зведений баланс доходів і витрат (доходи, собівартість, накладні витрати, валовий прибуток, податки, чистий прибуток);

— план грошових надходжень і витрат (сумарні надходження, платежі за напрямками, залишок грошової готівки);

— балансовий план на кінець першого року (активи, пасиви, власний капітал);

— план по джерелах (доходи від операцій, позики, власні кошти, амортизація) і використанню коштів (купівля обладнання, будівництво, приріст запасів, погашення позик, виплата дивідендів).

Плани практичних занять

Тема 1. Вступ до курсу “Інформаційні системи в менеджменті”

Мета заняття — одержання загальних відомостей про інформаційні системи в менеджменті та про зв’язки дисципліни з іншими дисциплінами.

Питання

1. Характеристика предметної області інформаційних систем менеджменту.

2. Склад інформаційного забезпечення менеджменту.

3. Етапи розвитку ІСМ.

[1, 3, 9, 10]

Тема 2. Концептуальні основи інформаційних систем
менеджменту

Мета заняття — засвоєння теоретичних знань з основ створення ІСМ; набуття практичних навичок з постановки задач менеджменту для автоматизованого розв’язання.

Питання

1. Поняття і мета створення ІСМ. Принципи створення і функціонування ІСМ.

2. Структура ІСМ. Забезпечувальні підсистеми ІСМ.

3. Функціональні підсистеми ІСМ.

4. Постановка та алгоритмізація задач менеджменту для автоматизованого розв’язання.

5. Системи підтримки прийняття рішень в області менеджменту.

6. Застосування експертних систем у менеджменті.

[12, 13, 15]

Тема 3. Реалізація принципів
нової інформаційної технології в ІСМ

Мета заняття — вивчення характерних особливостей сучасної інформаційної технології та їх впливу на створення інформаційних систем менеджменту.

Питання

1. Характеристика нової інформаційної технології.

2. Концепція автоматизованої обробки інформації у середовищі локальних обчислювальних мереж (ЛОМ).

3. Види топології ЛОМ.

4. Розподільна обробка даних і розподільні бази даних.

5. Організація обробки інформації на базі моделі “клієнт—сервер”.

6. Мережі АРМ управлінського персоналу.

[4, 14]

Тема 4. Інформаційна система виробничого менеджменту

Мета заняття — вивчення організації автоматизованого розв’я­зання задач виробничого менеджменту на підприємстві.

Питання

1. Організаційно-функціональна структура мережі АРМ управління виробництвом.

2. Автоматизація технічної підготовки виробництва.

3. Автоматизація формування виробничих програм.

4. Автоматизація розв’язання задач оперативного управління виробництвом на підприємстві.

[14]

Тема 5. Автоматизація розв’язання комплексу задач
з обліку та аудиту господарської діяльності підприємства

Мета заняття — вивчення організації автоматизованого розв’я­зання задач обліку та аудиту господарської діяльності підприємства.

Питання

1. Організаційно-функціональна структура мережі АРМ з обліку та аудиту.

2. Автоматизація обліку та аудиту основних засобів.

3. Автоматизація обліку та аудиту матеріальних цінностей.

4. Автоматизація обліку та аудиту праці й заробітної плати.

5. Автоматизація обліку та аудиту фінансово-розрахункових операцій.

6. Автоматизація обліку та аудиту готової продукції.

7. Автоматизація обліку та аудиту витрат на виробництво.

8. Автоматизація зведеного обліку і складання звітності.

[5, 6, 15]

Тема 6. Інформаційна система фінансового менеджменту

Мета заняття — вивчення організації автоматизації розв’язання задач фінансового менеджменту на підприємстві, в організації.

Питання

1. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору проектів інвестицій.

2. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел фінансових ресурсів.

3. Автоматизація аналізу фінансової звітності підприємства.

[15]

Тема 7.Інформаційна система управління маркетингом

Мета заняття — вивчення структури і загальної характеристики функцій та задач інформаційної системи маркетингу на підприємстві.

Питання

1. Характеристика інформації, використовуваної в ІС маркетингу.

2. Склад функціональних підсистем ІС маркетингу.

3. Автоматизація обробки результатів маркетингових досліджень.

4. Автоматизація планування маркетингу.

5. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з ціноутворення.

6. Автоматизація обліку і контролю маркетингу.

[ 8, 15]

Тема 8. Інформаційна система
управління персоналом підприємства

Мета заняття — вивчення змісту автоматизації управління персоналом на підприємстві на базі комп’ютерних технологій.

Питання

1. Автоматизація планування потреби у персоналі.

2. Автоматизація обліку наявності та руху персоналу.

3. Автоматизація планування забезпеченості кадрами.

4. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень у разі залучення персоналу із зовнішніх джерел.

5. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень у разі перерозподілу персоналу.

6. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень у разі усунення надмірності персоналу.

7. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень при плануванні навчання персоналу.

8. Автоматизація оцінки та аналізу персоналу.

[15]

Тема 9. Інформаційна система підприємницької діяльності

Мета заняття — ознайомлення з можливостями комп’ютеризації інформаційної підтримки підприємницької діяльності.

Питання

1. Автоматизація складання розрахункової частини бізнес-плану.

2. Структура розподіленої бази даних підприємницької діяльності.

3. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору напрямків підприємницької діяльності.

[15]

Читайте також:

1. Алгоритм розв’язання задачі
2. Алгоритм розв’язання задачі
3. Алгоритм розв’язання розподільної задачі
4. Алгоритм розв’язування задачі
5. Алгоритм розв’язування задачі
6. Алгоритм розв’язування задачі
7. Алгоритм розв’язування задачі
8. Алгоритм розв’язування задачі
9. Алгоритм розв’язування задачі
10. Алгоритм розв’язування задачі оптимізації в Excel
11. Алгоритмы постановки клизм и газоотводной трубки
12. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження

Переглядів: 4043