МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Іменний покажчик.Даладьє Едуард (1884-1970 р.) – французький політичний і державний діяч. Був одним із лідерів партії радикалів, неодноразово входив до складу керівництва, був прем’єр-міністром у 1933-1934 рр., 1938-1940 рр. Як лідер партії радикалів, приймай участь у Народному фронті та сприяв його перемозі. Політика Даладьє призвела до поразки Франції від Німеччини у 1940 р. Після завершення Другої світової війни Даладьє виступав проти колоніальної війни Франції у Індокитаї (1945-1954 рр.), проти антидемократичних статей Конституції П’ятої республіки. Ерріо Едуард (1872-1957 рр.) – французький політик, професор філологічного факультету у Ліоні, член партії радикал-соціалістів. У 1919-1957 рр. – лідер партії. У 1912-1919 рр. – сенатор. У 1919-1940 рр. і 1945-1954 рр. депутат Палати представників. Неодноразово як міністр входив до складу різних урядових кабінетів, зокрема, як міністр громадських робіт і транспорту, міністр освіти, міністр закордонних справ, державний міністр. Очолювана ним партія виступала проти Мюнхенської угоди 1938 р. У роки нацистської окупації Франці він засуджував режим «Віщі», за що у 1942-1944 рр. утримувався під домашнім арештом, а згодом виданий нацистам та був вивезений у Німеччину. У повоєнний час був почесним головою Національних зборів Франції, автор численних історичних, публіцистичних, літературних праць. Клемансо Жорж (1841-1929 рр.) – французький політик, член французької академії, медик за освітою. Деякий час практикував як лікар. Політичною діяльністю займався з 1870 р. – як мер Монмарту (з 1875 р. – голова міської ради Парижу). Прихильник підготовки реваншистської війни проти Німеччини. За безкомпромісні та викривальні виступи у парламенті отримав прізвисько «Тигр». Ставши прем’єр-міністром, проводив виважену політику щодо церкви та робітничого руху. За заслуги у здобутті перемоги над Німеччиною у Першій світовій війні його назвали «батьком перемоги». Був одним із авторів Версальського мирного договору. У січні 1920 спробував висунути свою кандидатуру на пост президента, але не знайшов підтримки серед депутатів-соціалістів і відмовився від подальшої політичної боротьби. Відійшов від політичного життя, зайнявшись літературною та публіцистичною діяльністю. Мільєран Олександр Етьєн (1859-1943 рр.) – французький політик, правник за освітою і займався адвокатською практикою, брав участь у соціалістичному русі. У 1885 р. став депутатом парламенту від соціалістичної партії. У 1889 р. – міністр торгівлі та промисловості. У 1912-1913 рр. і 1914-1915 рр. – міністр військових справ. У 1920-1924 рр. – президент Франції. Змушений подати у відставку внаслідок активного втручання у політичне життя країни. У 1925-1940 рр. – сенатор. Міттеран Франсуа (1916-1996 рр.) – Президент Франції 1981-1995 рр. Вивчав право у Сорбонні, займався адвокатською практикою. У 1939-1940 рр. перебував на військовій службі. Після окупації Франції (1940 р.) деякий час працював у Комісаріаті у справах військовополонених уряду Петена. У 1943 р. приєднався до Руху Опору. У 1946-1958 рр. та 1962-1981 рр. – депутат Національних Зборів, у 1959-1962 рр. – сенатор. З 1947 – міністр у різних урядах Четвертої і П’ятої республік. Під час президентських виборів 1965 р. був противником Ш. де Голля. У 1965-1968 рр. – лідер федерації демократичних і соціалістичних лівих сил. У 1971 р. – засновник французької соціалістичної партії (ФСП). Петен Анрі Філіпп (1856-1951 рр.) – французький політик, маршал. Під час Першої світової війні командував піхотою бригадою, потім військовим корпусом. У 1917-1918 рр. головнокомандувач французькими військами. Він відмовився від опору гітлерівськими загарбниками і підписав Комп’єнське перемир’я. Очолював уряд режиму «Віщі», встановив авторитарне правління; виступив проти участі Франції у війні на боці нацистської Німеччини. У серпні 1945 року заарештований і засуджений до смертної кари і яка була змінена довічним ув’язненням. Шарль де Голль (1890-1970 рр.) – французький державний діяч, генерал, військовий за освітою. Учасник Першої світової війни. Після поразки Франції у 1940 р. емігрував до Лондону, де очолював патріотичний рух «Вільна Франція», 1943 р. – французький комітет національного визволення. У 1944-1946 рр. – голова тимчасового уряду. Не отримавши підтримки у намаганні встановити сильну президентську владу, відійшов від політичного життя. У 1958 р. після військового путчу в Алжирі повернувся до політичної діяльності. З червня 1958 р. – прем’єр, з січня 1958 р. – президент Франції. Під його керівництвом підготовлена Конституція П’ятої республіки. У 1962 р. – уряд Ш. де Голля уклав Евіанські угоди, які припинили війну в Алжирі та фактично визнали незалежність цієї країни. У квітні 1969 р. – подав у відставку після того, як більшість населення на референдумі не підтримала його проекти нового адміністративного поділу країни та реформування Сенату. Ширак Жак Рене (1932 р.н.) – французький державний діяч, президент Франції 1995-2006 р. Народився у Парижі у родині банківського службовця, освіту здобув у ліцеї Луї-ле Гран, у 1954 р. закінчив інститут політичних наук (Париж), навчався у Гарвардському університеті. Після військової служби в Алжирі пройшов підготовку в Національній школі адміністрації, яка готувала кадри для органів державного управління Франції. З 1962 р. Ж.Ширак почав працювати в адміністрації прем’єр-міністра Ж.Помпіду. У 1967 р. був обраний депутатом Національних зборів, займав різноманітні посади у міністерстві соціального захисту. У 1977 р. Ширак був обраний мером Парижу. У 1986 р. коли праві партії одержали більшість місць у парламенті, Ф.Міттеран доручив Ж.Шираку сформувати уряд. У продовж другого терміну перебування на посаді прем’єр-міністра Шираку вдалося сповільнити зріст безробіття, зменшити оподаткування підприємства, передати у приватну власність окремі, націоналізовані соціалістами, підприємства, страхові компанії, банки. Ця практика виправдала себе на виборах 1995 р., коли Жан Шерак став президентом. Запитання і завдання для самоконтролю: 1. Які наслідки Першої світової війни для Франції? 2. Із якою метою була скликана Паризька мирна конференція? 3. Які фашистські організації діяли на території Франції у період перед Другою світовою війно? 4. Коли й у результаті яких подій припинила своє існування Третя французька республіка? 5. Назвіть основні положення Конституції Франції 1946 р. 6. Які правові засади створення та розвитку Четвертої республіки у Франції? 7. Яка структура французького парламенту встановлювалася Конституцією Франції 1946 р.? 8. Чи допускала Конституція Франції 1958 р. процедуру імпічменту Президенту Франції? 9. Що Ви знаєте про право Франції у новітній період? 10. Вкажіть, які з назв наведених понять і визначень відповідають одне одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.
Тести-тренінги: 1. Яка міжнародна організація була створена на Паризькій мирній конференції? а) ООН; б) Ліга Націй; в) Євросоюз; г) Західноєвропейський союз. 2. Які з перелічених колоній належали Франції? а) Ямайка; б) Цейлон; в) Індія; г) Алжир. 3. Конституцію Франції 1946 р. було прийнято: а) народом на референдумі; б) парламентом; в) Конституційною Асамблеєю. 4. За якою виборчою системою проводились парламентські вибори за Конституцією Франції 1946 р.? а) пропорційною; б) мажоритарною; в) змішаною. 5. Парламент Франції двопалатний, його нижня палата обирається на основі: а) мажоритарної системи; б) пропорційної системи; в) змішаної. 6. У період між двома світовими війнами у Франції усі кримінальні справи ділилися на: а) порушення; б) проступки; в) злочини; г) правильно все вищевикладене. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|