Питання для самоперевірки

Сечова система складається з органів, які виробляють сечу(нирки), виводять її з нирок(ниркові чашечки, ниркова миска, сечоводи),нагромаджують її(сечовий міхур) та виводять її назовні(сечівник).

Сечова система: будова, функції

Нирки це парні органи, які містяться в черевній порожнині по обох боках хребта, приблизно на рівні 11-го грудного до 3-го поперекового хребців. Нирки червоно-бурого кольору богоподібної форми. Маса кожної нирки близько 120 г, довжина — 9-12 см, ширина — 5-6 см. товщина 2 - 3 см

Нирка вкрита щільною фіброзною капсулою. Ззовні нирки знаходиться ще шар жирової тканини - жирова капсула, яка міцно три має нирки у певному анатомічному положенні. Вся нирка оточена фасцією нирки.

У нирці розрізняють передню та задню поверхні, внутрішній (увігнутий) і зовнішній (опуклий) краї та верхній і нижній полюси (кінці) (рис.63) На увігнутому внутрішньому краю нирки є заглибина – це ворота нирки. Сюди входять ниркова артерія та нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.

На повздовжньому розрізі нирки (рис. 63) видно невелику порожнину ниркову миску, оточену двома шарами ниркової речовини.

Рис. 63.

Нирки та сечоводи: а – загальний вигляд: 1 — нижня порожниста вена; 2 — аорта; 3 - ліва надниркова залоза; 4 - ниркова артерія; 5 — ліва нирка; 6 — ниркова вена; 7 - лівий сечовід; б – розріз нирки: 1 - малі ниркові чашки; 2 нирковий мозок (ниркові піраміди) 3- великі ниркові чашки; 4 - ниркові сосочки; 5 ниркова миска; 6 - ниркова кора; 7 сечовід

Зовнішній шар називається корковим, а внутрішній — мозковим. Мочковий шар утворений нирковими пірамідами, що мають конічну форму. Кожна нирка має по 10-15 пірамід. Коркова речовина вкриває основи пірамід, заповнює простори між ними, утворює ниркові стовпи. Верхівки пірамід повернуті у нирковий синус, заокруглені у вигляді совочків. На верхівках сосочків відкривається велика кількість дрібних трубочок, по яких у чашечки стікає сеча. З чашечок сеча потрапляє у лійкоподібну порожнину — ниркову миску, яка переходить у сечовід. Сечоводи — це вузькі м'язові трубки довжиною 30 см, які за допомогою перистальтичних хвиль виводять сечу в сечовий міхур. Сечовий міхур — непарний порожнистий м'язовий орган (місткість становить 300-700 мл), який виконує функцію резервуару сечі, що з нього виводиться назовні через сечівник.

Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. Починається нефрон (рис. 64) у корковому шарі нирковим тільцем, яке складається з капсули ІІІумлянського - Боумеиа і клубочка кровоносних капілярів (мальпігіїв клубочок).

Капсула ІІІумлянського - Боумена — це мікроскопічної величини чашечка, стінки якої складаються з двох шарів епітеліальних клітин. Між цими шарами лежи ть щілиноподібний простір, від якого починається нирковий каналець, що має стінку з одного шару циліндричного епітелію.

Рис. 64 Схема будови ниркового тільця:

1 - приносна артеріола; 2 — виносна артеріола; 3 — капіляри клубочка; 4 порожнина капсули; 5 — звивистий каналець;

6 — капсула Шумлянського - Боумена.

На початку нирковий канадець скручується і потім переходить у мозковий шар. Ця частина канальця називається звивистим канальцем пер того порядку.

У мозковому шарі канадець випрямляється, утворюючи у ньому петлю Генле, повертається в корковий шар, в якому каналець скручується, утворюючи звивистий канадець другого порядку, який впадає в збірну трубочку.

Збірні трубочки проходять через мозковий шар і на верхівці відкриваються в на верхівці сосочка ниркової піраміди, що переходить у ниркові чашки, а останні — в ниркову миску і сечовід.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослого. Нирка новонародженої дитини важить 11- 12 г, у однорічної дитини — 36 г, в 12-річної 100 і, а у дорослої людини 150 г. До трирічного віку нирки швидко ростуть з 3 до 5 років формується кіркова речовина, в 9-10-річних дітей за будовою кіркова речовина нирки не відрізняється від нирки дорослої людини. Найінтенсивніше росте мозкова речовина до 3 років, у 5—6 років, та в 9 – 12 років.

3. Механізм сечоутворення

Характерною особливістю будови нирки є те, що вона має не одну, а дві капілярні сітки, пов'язані з сечоутворенням: клубочкову і перитубулярну. Клубочкова капілярна сітка міститься в нирковому тільці, перетибулярна утворена виносною артеріолою, що розгалужується на капіляри і густо обплітає ниркові канальці. Виносна клубочкова артеріола за діаметром менша приносної, що створює умови для підвищення тиску в її капілярах. Тиск у капілярах клубочка ниркового тільця становить 9,3 – 3кПа, а в капілярах, що обплітають ниркові канальці, — 2,67 – 5,33 кПа. Завдяки підвищеному тиску в капілярах клубочка частина плазми наче витискається з них у порожнину капсули нефрона. Це перша фаза сечоутворення— фільтраційна, яка полягає у тому, що мальпігієвому клубочку під впливом тиску крові рідка її частина фільтрується крізь стінки капілярів і збирається в порожнині між стінками капсули Шумлянського - Боумена. Тут утворюється первинна сеча, яка за своїм складом схожа на плазму крові: вода, хлорид натрію, глюкоза, амінокислоти, продукти обміну білків — аміак, сечовина та солі сечової кислоти. Однак, у первинній сечі відсутні білки і формені елементи крові. За хвилину в нирках утворюється 110-130 мл первинної сечі, що і за добу становить 150-180 л.

У другу фазу утворення сечі в канальцях відбувається всмоктування води і деяких складових частин первинної сечі назад у кров. Первинна сеча віддає крові воду, багато солей, глюкозу, амінокислоти та інші речовини. Сечовина, сечова кислота назад не всмоктується. Завдяки такому вибірковому всмоктуванню в кінцевій сечі, яка збирається в нирковій мисці, залишаються лише ті сполуки, які організм не може використати, а потрібні речовини повертаються назад у кров. Цей процес називаєтьсяреабсорбцією. Крім реабсорбції, у канальцях нирки відбувається й активний процес секреції. Завдяки секреторній функції канальців із організму виділяються речовини, які з якихось причин не можуть профільтруватися із клубочка капілярів у порожнину капсули ниркового тільця (фарби, лікарські речовини). У результаті реабсорбції і канальцевої секреції утворюється вторинна або кінцева сеча. Склад вторинної сечі: зайва вода, хлорид натрію, сечовина, аміак, солі сечової кислоти. За добу в організмі людини утворюється 1 – 1,5 л вторинної сечі. Кількість добової сечі змінюється при зміні питною режиму, температури довкілля, надмірному вживанні солі.

У середньому за добу у дорослої людини з сечею виділяється 25г неорганічних речовин, з них кухонної солі до 15г, органічних речовин 35г, з них до 30г сечовини.

Забарвлення сечі залежить від наявності пігментів – уробіліну та урохрому. У сечі дітей значно більше креатину ніж креатиніну. Креатин у сполуці з фосфатом міститься, головним чином, у скелетних м’язах. Він є важливою частиною обміну речовин при м'язовій роботі. При розщеплені фосфокреатиніну, кінцевою продукту, утворюється креатинін.

Тому збільшення з віком креатиніну в сечі у дітей відображає ріст скелетних м'язів і м'язової роботи.

Поява білка в сечі (альбумінурія) розцінюється як ознака захворювання нирок, а наявність глюкози (глюкозурія) пов'язана звичайно і хворобою обміну речовин — цукровим діабетом.

В осаді сечі можуть бути кристали солей (що утворюютьсязапевних умов), а також поодинокі лейкоцити. Однак велика кількість лейкоцитів, тобто виділення гнійної сечі (піурія), є, звичайно, показником запальних процесів у сечовивідних шляхах.

Еритроцити зустрічаються в сечі тільки при запальних процесах у нирках (нефриті) або при травмах сечовивідних шляхів (у тому числі і після проходження ниркових каменів — великих кристалів солей деяких кислот (сечової, щавлевої, фосфорної).

Таким чином, під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з'являється білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти, кров'яні тільця.

З віком змінюються кількість і склад сечі. Сечі у дітей виділяється порівняно більше, ніж у дорослих, а сечовипускання відбувається частіше внаслідок інтенсивного водного обміну і відносно більшої кількості води та вуглеводів у раціоні харчування дитини.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мочку і перебуває під контролем кори головного мозку. Імпульси йдуть під надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що виникає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м'язів міхура і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час розслабляються - відбувається сечовипускання.

4. Регуляція процесу сечоутворення

Робота нирок регулюється нервовою системою, а також гуморально. Нирки іннервуються волокнами симпатичної нервової системи і блукаючим нервом. По цих волокнах з центральної нервової системи до нирок надходять імпульси, які впливають на утворення первинної сечі і на діяльність ниркових канальців, де відбувається зворотне всмоктування та секреція сечі. Робота нирок підпорядковується не лише безумовно-рефлекторному контролю, а й регулюється корою великих півкуль головного мозку, гіпоталамусом.

Гуморальна регуляція здійснюється під впливом гормонів і медіаторів, які регулюють транспорт іонів і води у канальцях нефронів, змінюють проникність клітинної мембрани й інтенсивність іонних насосів. Так, під впливом антидіуретичного гормону задньої частини гіпофіза — вазопресину — виділення сечі різко зменшується. Вазопресин змінює проникність стінки звитої частини канальця нефрону та збірних трубочок, тобто допомагає реабсорбції води, що приводить до підвищення осмотичної концентрації сечі. При недостатньому надходженні в кров цього гормону виділення сечі може збільшитися до 20 л за добу. Під впливом гормону щитоподібної залози тироксину сечоутворення підсилюється, а під впливом гормону надниркових залоз адреналіну — зменшується. Гормон коркової речовини надниркових залоз альдостерон підсилює реабсорбцію іонів натрію, виведення йонів калію і галі,мус шо ротне всмоктування кальцію та магнію.

Нервово-гуморальні механізми відповідальні і за деякі розлади сечової системи: наприклад, при дії на організм надмірно сильних больових подразників (травма, опік, ниркова колька, оперативне втручання) може виникнути рефлекторна або рефлекторно-гуморальна зупинка сечовиділення анурія І навпаки діурез збільшується під впливом сечогінних засобів (діуретин, меркузал, гіпотіазид тощо).

У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовно-рефлекторне) сечовипускання, що пов'язане з недостатнім розвитком кори великих півкуль. Лише поступово, в міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс затримування сечовипускання. На кінець першого року життя в дитини виробляється умовно-рефлекторне затримання сечовипускання. Цей рефлекс приблизно на кінець другого року життя дитини стає настільки міцним, що проявляється і під час сну.

5. Хвороби сечової системи та запобігання їм

Гломерулонефрит — дуже тяжка хвороба усього організму з переважним ураженням ниркових клубочків обох нирок. Це захворювання належить до інфекційно-алергічних хвороб. Найчастіше він виник;н в людей, що перенесли стрептококову інфекцію (ангіну, скарлатину) мають хронічний тонзиліт, гайморит або каріозні зуби. Часто причиною гломерулонефриту є переохолодження організму, яке активізує стрето кокону інфекцію, а також знижує опірність імунної системи до нього. Іноді гломерулонефрит виникає тільки як алергічне захворювання, коли антигеном є неінфекційний чинник, на який також виробляються антитіла. Це буває у разі переливання несумісної за групою крові, введення імунних сироваток, застосування деяких ліків (наприклад, антибіотиків). Досить часто гломерулонефрит виникає тоді, коли антигенами стають зруйновані тканини власного організму (обпечені, вражені сонячною або іонізуючою радіацією) Характерною ознакою гломерулонефриту є зменшення (до 100 – 300 мл), або пр припинення виділення сечі. В організмі затримується вода та хлорид натрію. Внаслідок цього утворюються набряки, які особливо помітні на обличчі. У вторинній сечі з'являються білки та еритроцити. Сеча червоніє і набуває вигляду "м'ясних помиїв". В трата із сечею великої кількості еритроцитів призводить до розвитку анемії. Унаслідок затримки солі та води в хворих значно підвищується артеріальний тиск. Тяжке самоотруєння організму продуктами білкового обміну спричинює сильний головний біль, порушення зору, надзвичайну кволість, часті блювання. Цю хворобу ніякими народними, нетрадиційними методами вилікувати не можна, тому слід вчасно звернутися до лікаря. Профілактика гломерулонефриту в основному полягає у піку ванні хронічних вогнищ стрептококової інфекції (каріозні зуби, тонзиліт, гайморит тощо), ангіни, униканні переохолодження організму та зловживання сонцем.

Пієлонефрит – запалення ниркової миски – типовий місцевий запальний процес мікробного походження, що перебігає переважно в одній нирці. Інфекційний чинник здебільшого потрапляє у ниркову миску так званим висхідним шляхом із статевих органів, уретри, сечового міхура. Іноді інфекційний чинник потрапляє в нирку з кров’ю або лімфою (низхідний шлях ураження), наприклад, як ускладнення грипу, запалення легенів, каріозного ураження зубів, гаймориту. Розвиткові пієлонефриту сприяє застій сечі внаслідок малорухливого способу життя, наявності камінців у нирковій мисці, при запорах, блукаючій нирці, під час вагітності. Трапляється гострий та хронічний пієлонефрит. Гострий пієлонефрит супроводжується підвищенням температури тіла до 40◦С, оздобами, загальним нездужанням, блюванням, болями в поперековій ділянці та у верхній частині живота. Сеча стає каламутною від великої кількості лейкоцитів та злущеного епітелію ниркових мисок і сечовивідних шляхів. Хронічний пієлонефрит має тривалий, хвилеподібний перебіг з періодами загострення. В період затухання процесу хворий може почувати тільки загальне нездужання, та в сечі постійно виявляються лейкоцити. В цьому періоді хвороби потрібна дієта з обмеженням солі, із забороною вживання смаженого м’яса та риби, грибів, копченостей, прянощів, алкоголю. Рекомендується їсти більше свіжих огірків, петрушки, селери, кавунів, меду, пити узвари. До комплексу лікування, призначеного лікарем можна додоти відвари лікарських рослин, які мають антибактеріальну та протизапальну дію: кропиви, кропу, споришу, звіробою, деревію, кореня лопуха, березових бруньок, ягід чорної бузини, трави цикорію, листки чорниць, шовковиці.

Сечокам'яна хвороба характеризується появою камінців у ниркових чашечках та мисках. Камінці складаються із компонентів сечі (сечова кислота, солі кальцію та фосфору тощо). Причиною цієї хвороби можуть бути надмірне вживання білків тваринного походження, м’ясних і рибних бульйонів, копченостей, помідорів, щавлю, порушення щитоподібної та паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію застій сечі (гіподинамія, запори); значення мають спадкові фактори та вживання алкоголю. Камінець у нирковій мисці або чашечках виявляє себе ниючими болями у поперековій ділянці. За різкого фізичного навантаження може статися ниркова колька — напад сильних болів у поперековій ділянці та животі. Її виникнення пов'язане з тим, що камінець, зрушивши із звичного місця, потрапив у сечовід. Крім нестерпного болю, хворий відчуває сильний озноб, може бути багаторазове блювання, температура тіла підвищується до

38-40°С. За виникнення ниркової кольки слід негайно викликати швидку допомогу. Запобігають утворенню камінців та сприяють виходу із сечею маленьких камінців рухливий спосіб життя, відвари сечогінних рослин.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, що виникає в разі проникнення інфекції в міхур висхідним шляхом. Найчастіше інфекційним чинником буває кишкова паличка, стафілокок, хвороботворні грибки та найпростіші. Ця хвороба може виникнути внаслідок порушення правил особистої гігієни, купання у забруднених ставках, переохолодження тощо. Виникненню циститу сприяє застій сечі (гіподинамія, запори), зловживання алкоголем, пивом, часте вживання прянощів, копчених і смажених продуктів. Ознаками циститу є часті позиви на сечовипускання, гострий, пекучий або сверблячий біль знизу живота, особливо в кінці сечовипускання, озноб, значне підвищення температури тіла. Іноді в сечі з'являються білки. Лікувати це захворювання повинен лікувати тільки лікар. Профілактика циститу полягає у дотримування правил особистої гігієни, занятті фізичною культурою, одяганні по погоді та сезону, незловживанні алкоголем, пивом, гострими, смаженими та пряними стравами.

Енурез - нічне нетримання сечі. Ця хвороба часто буває у дітей, коли їх змалку не привчають до правильного сечовипускання протягом дня, а і а кож унаслідок неврозів і різних порушень спинного мозку. Якщо енурез з віком не зникає, треба обов'язково звернутися до лікаря. Щоб запобігти цим прикрим явищам, останній раз слід пити рідину не пізніше як за 4 год. до сну, не треба перед сном їсти солоне.

1. Назвіть органи і шляхи виділення продуктів обміну речовин.

2. Охарактеризуйте будову і функції органів сечової системи.

3. Визначте взаємозв'язок будови і функцій нефрону.

4. Поясніть механізм сечоутворення.

5. Порівняйте склад первинної і вторинної сечі.

6. У чому полягає регуляція процесу сечоутворення?

7. Назвіть хвороби сечової системи та їх симптоми. У чому полягає профілактика цих захворювань?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи і шляхи виділення кінцевих продуктів обміну	\|	Еволюційний процес

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.