• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей та підлітків

Зміст

Ф

Р

M

К

І

Д

В

Б

Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіоло­гічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

Біологія (від грец. bios — життя, logos — наука, учення) — це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності, взаємозв'язки між собою та умовами навколишнього середовища, за­кономірності розповсюдження по земній кулі, походження, історичний розвиток, різноманітність тощо.

Бронхіт (від грец. bronchos — дихальне горло, it — запалення) — запалення бронхів.

Вакцина (від лат. vakka — корова, яку використовував у своїх дослідах Дженнер) — препарат, виготовлений з ослаблених чи вбитих бактерій, вірусів або їхніх токсинів; застосовують для створення актив­ною штучного імунітету та лікування інфекційних хвороб.

Вакцинація (від лат. vakka корова) профілактичне щеплення.

Валеологія ( під і рец. valeo бути здоровим, logos — учення) — наука про формування, зміцнення і збереження здоров'я.

Вегетативна нерпова системи частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м'язів, обмін речовин.

Вени — кровоносні судини, що несун, кров від органів та тканин до серця.

Венозна кров — кров без кисню, збагачена вуглекислим газом.

Відчуття — це процес відображення в мозку людини окремих вла­стивостей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.

Вітаміни (від лат. vita — життя) — група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кілько­стях життєво необхідні для нормального функціонування організму

Виділення — процес виведення з організму непотрібних і шкідли­вих продуктів обміну речовин (вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота).

г

Ганглій (від грец. ganglion— вузол) — нервовий вузол, скуп­чення нервових клітин, що переробляють одержані ними сигнали.

Гельмінтологія (від грец. helminthes — черв'як, життя, logos учення) — розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів та захворювання, що ними викликаються.

Гемоглобін (від грец. haima —- кров, від лат. globus — куля) - залізовмісний пігмент еритроцитів, який зв'язує та переносить кисень під органів дихання до тканин.

Гемоліз (від грец. haima — кров, lysis — розчинення) — руйну­вання еритроцитів крові (наприклад, у гіпотонічному розчині).

Гемофілія (від грец. haima — кров, phileo — любити, нахил) — спадкова хвороба, що виникає, коли порушена функція згортання крові.

Геронтологія (від грец. heron — старий, logos — наука, учення) — наука, яка займається проблемами старіння людини, з'ясовує основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до цілісно­го організму.

Гетеротрофи (від грец. heteros — інший, trophe — живлення) — організми, які живляться готовими органічними речовинами.

Гігієна (від грец. hygienos — здоровий) — наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров'я людини

Гіпервітаміноз (від грец. hyper над, від лат. vita життя)- хворобливий стан, який виникає за надмірного надходження певного віта­міну до організму.

Гіпертонія (від грец. hyper над, підвищення, від лат. tonus — напруження) — стан підвищеного кров'яного тиску.

Гіповітаміноз (від грец hypo під, пониження, від лат. vita — життя) — хворобливий стан, який виникає за недостатнього надход­ження певного вітаміну до організму.

Гіпотонія (від грец. hypo — під, пониження, від лат. tonus - на­пруження) — стан пониженого кров'яного тиску.

Гломерулонефрит — запальний інфекційно-алергічний процес, що перебігає в обох нирках із переважним ураженням клубочкового апарату.

Гомеостаз (від грец. homoios —- однаковий, stasis — стан) — стан відносної сталості внутрішнього середовища організму за певних умов довкілля та змін в організмі.

Гормони (від грец. hormao — збуджую) — біологічно активні ре­човини, які виробляють залози внутрішньої секреції.

Дендрит (від грец. dendron — дерево) — короткий, дуже розга­лужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.

Діурез (від грец. diureo — виділяю сечу) — процес утворення і виділення сечі з організму.

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в строго визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.

Дистонія -порушення тонусу судин, у результаті чого порушуєть­ся кровообіг і кровопостачання органів.

Домінанта (під на і dominant пануючий) — це панівна ділянка кори великих півкулі, головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мани б їх збуджувати.

Е

Екстерорецептори (від лат. ext а зовнішній, receptor — той, що сприймає) — чутливі утворення, що здійснюють сприйняття под­разнень від довкілля.

Ектодерма (від грец. ektos — зовні, derma шкіра) — зовнішній зародковий листок.

Емоції—це суб'єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі пере­живань.

Ендокринологія (від грец. endon — внутрішній, сгіпо — виді­ляю, logos — учення) — наука про залози внутрішньої секреції та їх гормони.

Ендоплазматична сітка (від грец. endon — внутрішній, плазма- оформлене) — система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендокард (від грец. endon — внутрішній, cardia — серце) — внут­рішня сполучнотканинна оболонка серця.

Енергетичний обмін — сукупність реакцій розщеплення склад­них сполук, які супроводжуються виділенням енергії.

Ентодерма (від грец. entos — усередині, derma — шкіра) внутрішній зародковий листок.

Епідерміс (від грец. ері — над, derma — шкіра) — зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною.

Епікард (від грец. ері — над, cardia — серце) — зовнішня спо­лучнотканинна оболонка серця.

Епітеліальна тканина, абоепітелій (від грец. ері над, thele — сосочок) — тканина, що складається і клітин, які щільно прилягають одна до одної і вкривають тіло ззовні, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, а також утворюють більшість залоз.

Еритроцити (від грец. erythros червоний, kytos клітина) клітини крові, які здійснюють транспорт газів.

Імунітет (від лат. immunitas — звільнення від будь-чого) — су­купність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників - бактерій, вірусів, отрут.

Інтерорецептори (від лат. interior— внутрішній, receptor той, що сприймає) — чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішньо­го середовища організму.

Капіляри (від лат. capillaris — волосяний) — найдрібніші крово­носні судини, що пронизують органи й тканини організмів із замкненою кровоносною системою.

Карієс (від лат. caries — гниття) — процес руйнування зуба.

Каріоплазма (від грец. karyon — ядро, plasma — оформлене) — вміст клітинного ядра, оточений ядерною оболонкою.

Каріотип (від грец. karyon — ядро, typos — форма) — сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).

Катаболізм (від грец. katabole — руйнування), абодисиміляція, —сукупність ферментативних реакцій в живому організмі, у результаті яких відбувається розпад органічних речовин на простіші сполуки із вивільненням значної кількості енергії, потрібної для життя організму.

Клітина (від грец. kytos — клітина) — основна структурна і функці­ональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.

Комплекс Гольджі — складається із системи плоских замкне­них мішечків-цистерн, великих вакуоль і дрібних міхурців, обмежених мембранами, і забезпечує зберігання, пакування і транспорт речовин, синтезованих на мембранах ендоплазматичної сітки або ним самим.

Концентрація, абозосередженість, уваги означає, що всі дум­ки і дії людним зосереджені на чомусь одному, що на даний момент найбільше її цікавить.

Косметика (під і pen kosnwtic мистецтво прикрашання) — комплекс заходів та індивідуальних засобів, спрямованих на поліпшення зовнішності людини.

л

Лейкопенія — зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми.

Лейкоцити (від грец. leukos білий, kytos клітина) — без­барвні ядерні клітини крові, які виконують захисні функції, забезпечую­чи імунні реакції організму.

Лізосоми (від грец. lysis — розчинення, soma — тіло) — одномембранні органели клітини з високим вмістом ферментів, здатних роз­щеплювати органічні речовини, бактерії, відпрацьовані елементи клітин­них структур.

Лімфа (від лат. lympha — чиста вода, волога) — це рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі.

Лімфоцити (від лат. lympha — чиста вода, волога, від грец. kytos — клітина) —лейкоцити, які утворюються у лімфовузлах і селезінці.

Медіатор (від лат. mediator — посередник) — фізіологічно ак­тивні речовини, завдяки яким в нервовій системі відбуваються контактні міжклітинні взаємодії; виробляються нервовими і рецепторними кліти­нами.

Медицина — наука, що вивчає причини і механізми розвитку хво­роби, різні її прояви, методи лікування.

Мейоз (від грец. meiosis — зменшення) — поділ клітини, при яко­му відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.

Меланін (від грец. melanos — чорний) — пігмент шкіри, волосся, сітківки ока.

Мембрана плазматична обмежує внутрішнє середовище клітини і виконує різноманітні функції: бар'єрну, обмін речовин, сприй­має подразнення, бере участь у формуванні захисних реакцій (імуніте­ту), забезпечує контакти між клітинами багатоклітинних організмів.

Метаболізм (від грец. metabole — перетворення), абообмін ре­човин,— це сукупність основних функцій організму, яка складається з надходження в організм із навколишнього середовища поживних речо­вин і кисню, їх змін у клітинах організму та виділення з клітин організму продуктів обміну.

Міокард (від грец. myos — м'яз, cardia — серце) — м'яз серця.

Міозин — скоротливий білок, який функціонує у скелетних м'язах.

Міофібрили (від грец. myos м'яз, ново лат. fibrilla — волокон­це, нитка) — скоротливі нитки її саркоплазмі посмугованих м'язових волокон, які забезпечують м'язове скорочення.

Мітоз (від'грец. mitos — нитка) — непрямий поділ клітини, при якому з однієї материнської диплоїдної клітини утворюються дві іден­тичні дочірні диплоїдні клітини.

Мітохондрії (від грец. mitos — нитка, chondrion — зернятко) — органели клітин рослинних і тваринних організмів у вигляді округлих

тілець, паличок, ниток, що забезпечують вироблення, нагромадження і розподіл енергії в клітині.

н

Недокрів'я — хворобливий стан, ознакою якого є брак еритро­цитів та гемоглобіну.

Нейрон (від грец. neuron — нерв) — нервова клітина.

Нефрит (від грец. nephros — нирка, it — запалення) — запалення нирки.

Нефрон (від грец. nephros — нирка) — основна структурно-фун­кціональна одиниця нирки, що складається з ниркового клубочка, кап­сули, звивистих і прямих канальців, збиральних трубочок.

Нуклеоплазма (від лат. nucleus — ядро, від грец .plasma — офор­млене) — те саме, що й каріоплазма.

о

Обмін речовин, абометаболізм (від грец. metabole — перетво­рення), це складний біологічний процес, пов'язаний з надходженням у організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, пе­ретворенням їх у клітинах організму , засвоєнням та виділенням з клітин організму кінцевих продуктів розпаду

Обсяг уваги — це кільки п. предметів або явищ, які одночасно можуть бути охоплені увагою і сприйняті у найкоротший час.

Овогенез (від грец. oon - яйце, genesis- розвиток) — процес утворення жіночих статевих клітин.

Окістя — тонка сполучнотканинна оболонка кістки.

Онтогенез (від грец.ontos — існуючий, genesis — розвиток, по­ходження) — індивідуальний розвиток живого організму з моменту за­родження до природної смерті. Термін запропонував німецький вчений Е. Геккель (1866 р.).

Орган (від грец. organon — орган, знаряддя, інструмент) — час­тина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій.

Органели (від грец. organon — орган, знаряддя, інструмент ) - постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції.

Організм (від лат. organizo — влаштовую) — це цілісна іншим іч на система, яка забезпечує всі основні життєві процеси.

Органічні речовини — це такі речовини, які мають скелети з ковалентно зв'язаних атомів вуглецю.

Основний обмін — найменша кількість енергії, яка витрачається організмом для підтримання життя в стані повного м'язового сію кою натщесерце і при температурі довкілля близько 20-22°С.

Остеон (від грец. osteon — кістка) — структурна одиниця компактної речовини кістки.

Остеоцити (від грец. osteon — кістка, kytos — клітина) — кліти­ни кісткової тканини.

Охрястя — зовнішній сполучнотканинний шар хряща.

п

Пам'ять властивість живої матерії, завдяки якій живі організ­ми здатні сприймати зовнішні дії, закріплювати, зберігати і відтворюва­ти одержану інформацію.

Парасимпатична нервова система (від лат. префікса para — суміжність, sympathes — співчутливий, співдружний) — відділ вегета­тивної нервової системи, що забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну (уповільнює скоро­чення серця та зменшує їх силу, звужує зіниці, знижує кров'яний тиск).

Педикульоз — захворювання, що спричиняється головною або платяною вошею.

Переключність уваги — це активний процес, який полягає у здат­ності людини за потреби міняти фокус своєї зацікавленості з одного пред­мета чи явища на інші.

Перикард (від грец. peri — навколо, cardia — серце) — еластич­на навколосерцева сумка.

Перистальтика (від грец .peristaltikos — стискуючий) — ритміч­ні хвилеподібні скорочення шлунка та кишечнику, що здійснюють

подрібнення, перемішування харчової кашки та просування її вздовж травного тракту.

Пієлонефрит — інфекційне захворювання нирок, пов'язане з інфекцією сечовивідних шляхів, тобто з висхідною інфекцією.

Пізнавальна діяльність — це процес відображення у психіці лю­дини предметів та явищ навколишнього середовища, на 'рунті якого формуються знання, виникають цілі та мотиви діяльності.

Пластичний обмін — сукупність реакцій синтезу, що забезпечу­ють ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу.

Плацента (від лат. placenta — пиріг) — орган, що забезпечує зв'язок між зародком та організмом матері в ході внутрішньоутробного розвитку.

Працездатність це здатність людини розвинути максимум енергії та, економічно втрачаючи її, досягти поставленої мети, якісно виконуючи розумову і фізичну роботи.

Пропріорецептори (від лат. proprius — власний, особливий, receptor — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Пульс — це ритмічне коливання стінки артерії у такт скорочення серця.

Реабсорбцій (від лат. re - префікс, який означає протилежну дію, absorption – поглинання) зворотне всмоктування води і розчинених у ній речовин первинної сечі, що переміщується по канальцях.

Реанімацій (від лаг. reanimation - повернення до життя) — це низка термінових заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму.

Регенерація (від лат. regeneratio — відновлення) — відновлення організмом утрачених чи пошкоджених органів або тканин.

Рецептор (від лат. receptor — той, що сприймає) — чутливе пе­риферичне нервове закінчення, яке сприймає подразнення та перетво­рює його на нервові імпульси; перша ланка рефлекторної дуги.

Рефлекс (від лат. reflexus — відбиття) — реакція організму за участю нервової системи на подразнення.

Рефракція — це заломлювальна здатність ока при спокої акомо­дації, тобто коли кришталик максимально сплощений.

Ріст — збільшення розмірів організму людини або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Рибоза (С₅Н₁₀О₅) — моносахарид з групи пентоз. Рибоза вхо­дить до складу рибонуклеїнових кислот та інших важливих біологічних речовин.

Рибосоми (від рибоза і грец. сома — тіло) — немембранні органели клітин рослин і тварин, що містять РНК і здійснюють біосинтез білка.

Риніт (від лат. runos — ніс, Н— запалення) — нежить, запальний процес у слизовій оболонці носової порожнини.

Розвиток — якісні зміни, що приводять до формування людсько­го організму або його різних частин і органів.

Розмноження притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.

с

Саморегуляція — здатність біологічних систем (клітини, організму, біоценозу тощо) автоматично підтримувати сталий стан організму.

Симпатична нервова система (від лат. sumpathes - співчут­ливий) - це відділ автономної (вегетативної) нервової системи, що ре­гулює діяльність кровоносних судин, внутрішніх органів (прискорює і підсилює скорочення серця, розширює зіниці, підвищує кров'яний тиск, підсилює обмін речовин тощо).

Синапси (від грец. synapsis - зв'язок) — спеціалізовані функціо­нальні контакти між збудливими клітинами (нервовими, м'язовими, сек­реторними), які необхідні для передачі і перетворення нервових імпульсів.

Система органівсукупність органів, що взаємопов'язані ана­томічно і функціонально.

Скелет (від грец. skeletos — засохлий) — сукупність твердих тка­нин в організмі, які слугують опорою тіла чи окремих його частин і за­хищають його від механічних пошкоджень.

Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку.

Соматична нервова система (від грец. soma — тіло) — части­на периферичної нервової системи, яка іннервує мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів — язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха.

Сперматогенез (від грец. spernta — сім'я, genesis — розвиток) — процес утворення чоловічих статевих клітин.

Сперматозоїди (від грец. spernta — сім'я, zoon — тварина) — чоловічі гамети.

Сприймання — це відображення в корі головного мозку цілісних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуття.

Стійкість уваги - це той час, протягом якого людина може кон­центрувати увагу па предметі своєї зацікавленості або у зв'язку з необ­хідністю.

Судження - це форма мислення, в якій утверджується або запе­речується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, власти­востей, зв'язків або відношенні, між ними

т

Темперамент — це індивідуальна особливість людини, що про­являється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваже­ності, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.

Тканина (лат. textus) — система клітин та міжклітинної речови­ни, об'єднаних спільною функцією, будовою та походженням.

Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин.

Травма — це порушення цілісності та функції тканин (органів) унас­лідок зовнішнього впливу.

Травна система — це комплекс органів, які забезпечують над­ходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.

Трахеїт (від трахея, it— запалення) — запалення трахеї.

Тромб (від грец. thrombos— згусток) — щільний згусток крові, що закупорює кровоносну судину.

Тромбоз (від грец. thrombos - згусток) процес закупорювання судин тромбом.

Тромбоцити (від грец. thrombos згусток, kytos - клітина) формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобігаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. У ссавців тромбоцити це окремі частки велетенських клітин червоного кісткового мозку, позбав­лені ядер.

Туберкульоз (від лат. tuberkulum — горбик) — тяжке хронічне інфекційне захворювання, спричинене туберкульозною паличкою.

Увага спрямованість психічної діяльності людини на певні пред­мети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого.

Умовивід одна з основних форм теоретичного мислення, в якій з одного або декількох суджень виводиться нове, з одного знання набувається інше.

Уявлення чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуття.

Фагоцити (від і реї і phages — той, що пожирає, kylos клітина) загальна назва рухливих клітин багатоклітинного організму, що здатні захоплювати та перетравлювати мікроорганізми, зруйновані клітини та сторонні тіла.

Фагоцитоз (від грец. phagos гой, що пожирає, kylos кліти­на) — процес поглинання та перетравлення мікроорганізмів, зруйнова­них клітин та сторонніх часток одноклітинним організмом або особли­вими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.

Ферменти - певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції.

Фібрин — згортувальний білок крові.

Фібриноген — неактивний попередник фібрину.

Фізіологічні системи — це анатомічне або функціональне об'єд­нання органів, які в організмі виконують спільну функцію.

Фізіологія (від грец. physis — природа, logos — учення) - наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, що відбу­ваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинно­му, органному, системному і організменому.

Філогенез (від грец. philon — рід, genesis — розвиток, походжен­ня) — історичний розвиток окремих видів, родів, родин та інших систе­матичних груп органічного світу. Термін запровадив німецький біолог - еволюціоніст Ернст Геккель (1866).

Функціональні системи — взаємоузгоджене об'єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосувального результату.

X

Харчування це сукупність механічних, фізичних та хімічних процесів, що сприяють засвоєнню організмом поживних речовин, по­трібних для підтримання життя, здоров'я та працездатності людини.

Холецистит — запалення жовчного міхура.

Хондроцити (від грец. chondros хрящ, kytos — клітина) — клітини хрящової тканини.

Хроматида (від грец. chroma колір) одна з двох поздовжніх структурних одиниць хромосоми.

Хромосоми (від грец. chroma — колір, soma тіло) — найваж­ливіші структури ядра клітини, що забезпечують передачу спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку в організмі. Вперше описав і запропонував цей термін німецький анатом і гістолог В. Вальдейєр (1888 p.).

Хронологічний вік — це період (у роках, місяцях, днях), прожи­тий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

ц

Центромера (від лат. центрум — середина, грец. мерос — час­тина) — первинна перетяжка хромосоми, що ділить її на два плеча.

Цинга - захворювання, спричинене нестачею в організмі вітаміну С.

Цитокінез (від грец. kytos клітина, kinesis — рух) — процес поділу материнської клітини на дві дочірні шляхом утворення клітинної перегородки.

Цитологія (від грец. китос - клітина, логос — учення) — наука про клітину.

Цитоплазма (від грец. kytos клітина,plasma оформлене) — це внутрішнє середовище клітини, яке являє собою неоднорідну колоїд­ну речовину з розміщеними в ній ядром і органелами.

я

Ядро (від лат. nucleus ядро, від грец. karion ядро) — скла­дова частина живої клітини, яка зберігає спадкову інформацію, передає її дочірнім клітинам під час поділу і керує життєвими процесами.

Лекція 1.Вступ. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології.

Організм як саморегульована система……………………………………………………………………………………5

Лекція 2.Закономірності росту та розвитку організму дитини………………………………………………………..16

Лекція 3. Клітина, тканини: будова та функції. Загальний огляд будови і функцій організму……………………...33

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
7. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
8. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання

Переглядів: 652