• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання для самоперевірки

Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у другу зміну

Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у першу зміну

Таблиця 21.

Продовження таблиці 21

Таблиця 22.

Потрібно пам'ятати, що нехтування ними призводить до порушен­ня режиму дня, негативно позначається на стані здоров'я дітей шкільно­го віку.

Запорукою оптимальної працездатності школярів є правильне чер­гування праці і відпочинку, а також зміна одного виду діяльності інши­ми. Правильне чергування розумової праці з фізичним навантаженням і регулярним сном є умовою успішного навчання, вагомим чинником збереження здоров'я дітей і підлітків.

1. Які складнощі соціального, психологічного і фізичного характеру супроводжують початок навчання дитини у школі?

2. У чому полягають особливості розумової праці? Які негативні фак­тори для здоров'я можуть виникнути при недотриманні гігієни ро­зумової праці?

3. Поясніть охоронну сутність процесу стомлення. Як реагує дитина, відчуваючи певні ознаки стомлення?

4. Що таке перевтома? Як її діагностувати і запобігти її наслідкам?

5. Як враховуються вікові особливості прояву феномену працездат­ності при плануванні навчального навантаження школяра?

6. Прокоментуйте орієнтовний режим для учнів, які відвідують шко­лу в першу та другу зміни.

Важливо знати, що...

Живі організми залежать від основних ритмів Землі і її обертання навколо своєї осі і навколо сонця. Упродовж сотень мільйонів років ево­люції ішов процес пристосування до них, вироблялись ритмічні процеси життєдіяльності — біоритми.

Біоритми — результат природної о добору. У боротьбі за існуван­ня виживали тільки ті організми, які могли сирий мати час і реагувати на нього. У результаті поступово виробився ендогенний ритм організму, синхронний з періодичними процесами зовнішнього середовища. Найбільш вивчені добові ритми (24-годипні) і навколодобові, або циркадіанні (від 20 до 28 годин).

Відомо близько 300 функцій, які мають добову періодичність. Різні функції організму мають неоднаковий ритм інтенсивності. Хоч сучасна людина створила навколо себе штучне температурне середовище, але температура її тіла протягом доби коливається, як і багато років тому назад. Справа в тому, що температура тіла залежить від швидкості пе­ребігу біохімічних реакцій. У денний час обмін речовин іде швидше і це визначає більшу активність людини. Ритмічні добові коливання характерні для артеріального тиску: вдень він вищий, а вночі знижується. При патології спостерігається порушення багатьох ритмів. Наприклад, у хворих гіпертонічною хворобою у нічні години відбувається не зни­ження, а, навпаки, підвищення артеріального тиску, що призводить до погіршення їх стану.

Протягом доби змінюється інтенсивність мітотичного поділу: най­більша швидкість поділу клітин у ранкові години, вночі вона знижуєть­ся. Близько 5 годин ранку відмічається найбільша активність поділів у кістковому мозку Активність у ниркових клубочках найвища між 3 год. ночі і 5 год. ранку.

Кількість кров'яних пластинок у периферичній крові у людини змен­шується вночі і збільшується у ранкові і денні години. Встановлено, що здатність до зсідання крові вища у денні години. Відмічена періодичність вмісту адреналіну в крові, його рівень найвищий ранком і знижується до мінімуму на 18 год.

Крім добових, виділяють і тривалі біоритми: місячний ритм (28 діб), який найбільше виражений у мешканців морів

Зміна тривалості дня є важливим фактором, якийдій змогу орган­ізму перебудувати свою діяльність; це здійснюється за участю гіпоталамогіпофізарної системи. Неузгодженість деяких біоритмів і зміни тривалості дня в осінній і весняний період року є однією із імовірних причин загострення хронічних хвороб органів дихання, серцево-судин­ної системи. Так, описана сезонна динаміка загострення туберкульозу, гіпертонічної хвороби, ревматизму. Трансмісивні хвороби людини ма­ють виражену сезонну залежніть, яка пов'язана з періодами розмно­ження членистоногих переносників — збудників хвороб (кліщі, комарі, москіти тощо).

Ритмічні зміни сонячної активності впливають на живі організ­ми, змінюють їх реактивність і функціональний стан різних систем. Є дані, що кількість хворих, які потрапляють у психіатричні клініки, різко зростає у дні посиленої сонячної активності. Клініцисти відмічають збільшення частоти серцево-судинних захворювань і ускладнень під час найбільшої активності Сонця. Однією із причин цього може бути акти­вація у такі періоди системи зсідання крові.

Виявлені і більш тривалі цикли сонячної активності (80-90 років, 600-800 років). У кінці 19 на початку 20 ст. чеський психолог Г.Свобода і німецький лікар В. Флейс висловили гіпотезу, що у кожної людини з мо­менту народження є три цикли, які пов'язані з фізіологічною активністю (23 дні), емоційною (28 днів) і інтелектуальною (33 дні). Посередині кож­ного циклу є критичний, або нульовий день. Перша половина циклу, яка передує цьому дню, вважається позитивним періодом (зростання пра­цездатності, фізичного, емоційного і інтелектуального стану). Друга половина — негативний період, у продовж якого стан погіршується.

Є спостереження, що у нульові дні фізичного циклу частіше відбу­ваються нещасні випадки, у нульові дні емоційного циклу — емоційні зриви, інтелектуального — погіршення розумової роботи. Збіг усіх кри­тичних днів буває один раз на рік. Проте висловлюється і критичний погляд з приводу фатального впливу нульових днів на організм людини, система якої має великий діапазон пристосувальних можливостей у збереженні гомеостазу.

Російський психіатр С.С. Корсаков у 1887 р. описав психологічний синдром у хворих на хронічним алкоголізм: втрата хворими здатності до орієнтації у часі, вони не можуть, викопувати ритмічні спроби, у них не виробляються умовні рефлекси на час, хоча формальне значення часу зберігається (вони знають кількість хвилин у годині, секунд у хви­лині). Є дані про враження у таких хворих ядер, які утворюють стінку третього шлуночка, і в ділянці гіпокампа.

Крім центральних механізмів орієнтації у часі, є і клітинні, припус­кають, що вони пов'язані з періодичними процесами, які відбуваються у мембранах клітини.

Значення біоритмів, пов'язаних з сезонними і геліофізичними цик­лами активності, має бути використане у профілактичній медицині у боротьбі за здоров'я людини.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВА

Авітаміноз (а — заперечна частка, від лат. vita — життя) — хво­робливий стан, який виникає за нестачі якогось вітаміну чи вітамінів.

Автотрофи (від грец. autos — сам, trophe — живлення) — організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганіч­них сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автономна нервова система (від грец. autos — сам) — частина периферичної нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, ендок­ринні залози та мимовільні м'язи шкіри, ссрцс та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, ви­ділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.

Адаптація (від лат. adaptatio — пристосування) — пристосуван­ня організму або його окремих органів до певних умов середовища.

Адреналін — гормон мозкової тканини надниркових залоз, що сти­мулює симпатичну нервову систему.

Аероби (від грец. аеr — повітря, bios — життя) — організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень.

Акомодація (від лаг. accomodatio — пристосування) — при­стосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього.

Аксон (від грец. axon — вісь) видовжений відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Акромегалія — хвороба, при якій збільшуються розміри не всьо­го тіла, а тільки окремих його частин носа, підборіддя, язика, рук та ніг, вигляд людини спотворюється.

Актин — скоротливий білок, який функціонує у скелетних м'язах.

Акселерація (від лат. accelerare — прискорення) — прискорення темпів росту і розвитку дітей та підлітків кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Термін запропоновано Е.Кохом.

Алергія (від грец. alios — інший, ergon — дія) — стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.

Алкоголізм — захворювання, спричинене систематичним вживан­ням алкогольних напоїв; характеризується патологічним потягом до них.

Альвеоли (від лат. alveolus — міхурець) — мікроскопічні міхурці легенів, де відбувається газообмін між кров'ю та вдихуваним повітрям.

Анаболізм (від грец. anabole — підйом), абоасиміляція — су­купність хімічних процесів у живому організмі, у результаті яких синте­зуються складні органічні речовини з простих з накопиченням енергії.

Анаероби (від грец. an — заперечення, аеr — повітря, bios — життя) - організми, життєдіяльність яких відбувається за відсутності вільного кисню.

Аналізатор, абосенсорна система (від лат. sensus — відчуття, сприйняття) — це система, яка забезпечує сприймання, передачу і пе­реробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія людини (від грец. anatome - розтин, розчленування) — наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв'язку з їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу.

Анемія (від грец. префікса а заперечення, Иаіта — кров) — недокрів'я, хворобливий етап, ознакою якого с брак еритроцитів та ге­моглобіну.

Антигени (від грец. anti проти, fifties походження) високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імупокомпетентні лімфоїдні клітини та забезпечувати імунну відповіді.

Антитіла (від грец. anti — проти, тіло) глобуліни сироватки крові людини чи тварини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів.

Аорта — найбільша артерія тіла людини, що виходить з лівого шлу­ночка.

Апетит (від лат. apetitio — пристрасть, бажання) потяг до пев­ного виду їжі.

Аритмія (від грец. префікса а заперечення, ритм) — пору­шення серцевого ритму.

Артеріальна кров — кров, збагачена киснем.

Артерії (від грец. arteria - судина) — кровоносні судини, що не­суть кров від серця до органів та тканин організму.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 588