Тема 2.1. Українське бароко як нове світовідчуття та мистецтво
Реформування церкви та освіти, поширення гуманістичних ідей Ренесансу. Діяльність митрополита Петра Могили.
Барокова культура: історичні умови, характерні риси, етапи розвитку, шляхи формування в Європі. Українське бароко, його національна специфіка. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки, С. Величка. Віршована поезія. Розповсюдження народних дум, історичних пісень, творів і переказів. Епос і прозова новела, драма, козацькі літописи. Утвердження загального барочного науково-літературного стилю в Україні. Спроби систематичної обробки української історії.
Еволюція образотворчого мистецтва. Бароко в живописі (М. Петрахнович, І. Руткович), розвиток парсунного портрету і гравюри. Особливості та пам’ятки барокової архітектури. Відновлення архітектурних пам’яток з бароковими доповненнями. Культурологічна і просвітницька діяльність Івана Мазепи.
Заміна бароко новими художніми стилями: зародження художніх принципів стилів рококо і класицизму в українській художній свідомості. Специфіка українського рококо та класицизму на тлі європейських культур, їх провідні естетичні складники та засоби відображення світу й людини в різних жанрових модифікаціях і художніх формах.
Поява творів світського характеру в літературі та театральному репертуарі. Палацова архітектура. Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія як вищий навчальний заклад, центр науки і культури. Створення колегій. Григорій Сковорода – просвітитель, філософ і поет. Архітектура й образотворче мистецтво (І. Григорович-Барський, Б. Меретин та ін.). Садовопаркове та ужитково-декоративне мистецтво. Вплив української культури на розвиток культурних процесів у Росії (С. Полоцький, С. Яворський, Ф. Прокопович ).