Ракетні рушійні установки малої тяги призначені для здійснення операцій у задачах, що не потребують величин тяги ряду або більше сили тяжиння. До таких задач належать:
збереження елементів орбіт космічних апаратів при наявності збруючих чинників: атмосферного опору, припливної дії зовнішніх тіл тяжіння; неосферичних складових головного центру тяжіння;
міжорбітальні перельоти в полі одного тіла тяжіння, наприклад, перехід з базової низької орбіти на стаціонарну й т.п.;
міжорбітальні перельоти в поле декількох тіл тяжіння – міжпланетарні операції.
В усіх названих випадках мова йде про зміну параметрів орбіти під дією великої головної (сферичної складової сили тяжіння головного центру) і малих, довгостроково діючих збурень, до яких можна віднести й тягу двигунів. Для визначення оптимальних енергетичних і тягових характеристик енергорушійної установки малої тяги в такому випадку необхідні уяви про результати дії малих збурюючих чинників на рух космічного об’єкту. При цьому, прородно, не потрібна настільки висока точність математичних методів траєкторних розрахунків, що необхідна в задачах балістики, коли треба не просто певним чином змінити швидкість абоенергію космічного апарату, але забезпечити його влучення в конкретне місще в конкретний мамент часу. Проте в задачі оптимізації крім траєкторних параметрів необхідно враховувати також характерні показники енергетичних та рушійних установок.
В даній роботі викладено методи аналізу руху космічних об’єктів при наявності різних збурюючих чинників на рівні точності, достатньому для визначення характеристичних швидкостей операцій і вимог до енергорушійних установок, що здійснюють ці операції.
Завдання 1.
Прочитайте і зверніть увагу на переклад наступних термінів з тексту:
рушійна установка – propulsion system (engine installation, power unit)