• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги безпеки до різних видів інструментів 4 страница

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

• захист вогнегасників від потрапляння прямого сонячного проміння, а також захист знімних комплектуючих від ви­користання сторонніми особами не за призначенням (для щитів і стендів, що встановлюються поза приміщеннями);

• зручність і оперативність зняття (виймання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод при ева­куації, їх слід установлювати в легкодоступних і видних місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо).

Переносні вогнегасники слід розміщувати:

1)на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менше 1,2 м від краю дверей при їх відкриванні;

2)у пожежних шафах разом з пожежними кранами у спеці­альних тумбах або на пожежних щитах (стендах).

Конструкція або зовнішнє оформлення тумби чи шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасника, який зберігається в них.

Навішувати вогнегасники на кронштейни, розміщувати їх у тумбах чи пожежних шафах слід так, щоб можна було прочита­ти маркувальні написи на корпусі.

Придатність заряду пінного вогнегасника треба перевіряти не рідше одного разу на рік, корпус перевіряється на міцність щороку.

Заряджати і перезаряджати вогнегасники всіх типів треба відповідно до інструкції з експлуатації.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

1) пломби на пристроях ручного пуску;

2) облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на під­приємстві системою нумерації;

3) бирки і маркувальні написи на корпусі, червоний сигналь­ний колір згідно з державним стандартом.

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірвани­ми пломбами слід перезаряджати або перевіряти і на цей час на захищуваних площах їх слід заміняти відповідною кількістю заряджених вогнегасників. Вогнегасники, встановлені зовні при­міщення або в неопалюваному приміщенні підприємства і не при­значені для експлуатації при температурі нижче 0 °С, на холод­ний період (+5 °С і нижче) слід знімати. Біля місць зберігання вогнегасників вивішуються покажчики «Вогнегасники зберіга­ються тут», а в тих місцях, де були зняті вогнегасники, - табли­чки із зазначенням найближчого пункту, де вони є.

Грубошерсті полотна і повсть розмірами не менше 1x1м

рекомендується зберігати в металевих футлярах з кришками, які

• періодично (не рідше одного разу на три місяці) слід просушувати

й очищувати від пилу. У місцях застосування і зберігання ЛЗР

та ГР розміри полотен слід збільшити до 2 х 1,5 м та 2 х 2 м.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б • комплектування пожежних щитів ломами, сокирами, відрами та металевими лопатами (совками), які можуть спричиняти іскрін­ня, неприпустиме.

Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів во­гнегасниками та іншими засобами гасіння пожеж, забезпечення технічного обслуговування, навчання працівників підприємств правил користування вогнегасниками несуть керівники цих під­приємств або орендарі згідно з договором оренди.

Протипожежне водопостачання

У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних при­міщеннях підприємств слід передбачити протипожежне водопо­стачання, яке забезпечує пропуск розрахункової кількості води для гасіння пожежі, виходячи з¹ вимог чинних будівельних норм за кожним типом споруди.

Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати необхідні за нормами витрату і напір води. При недостатньому напорі на підприємства слід установлювати насоси, які підвищують

308

тиск у мережі. Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на водопровідній мережі, несуть відпо­відні служби (організації, установи), у віданні яких перебувають водопровідні мережі, а на території підприємств - власники або орендарі (згідно з договором оренди). Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщувати їх треба так, щоб забезпечувати зручний забір води пожежними машинами.

Перевірку працездатності пожежних гідрантів здійснюють осо­би, які відповідають за їх технічний стан, не рідше як двічі на рік (навесні та восени). Кришки люків колодязів підземних пожеж­них гідрантів мають бути очищеними від бруду, льоду і снігу, в холодну пору утепленими, а стояки - звільненими від води. Кри­шки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекоменду­ється фарбувати в червоний колір. До пожежних гідрантів та водоймищ слід улаштувати під'їзди з твердим покриттям.

Якщо на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі 200 м) розташовані природні або штучні джерела води (ріки, озера, ба­сейни тощо), то до них треба влаштувати під'їзди з майданчика­ми (пірсами) розміром не менше 12x12 метрів для забору води пожежниими автомобілями в будь-яку пору року.

У разі неможливості забору води з пожежного резервуара (во­доймища) слід передбачати приймальні «мокрі» колодязі, з'єдна­ні з резервуаром (водоймищем) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним колодязем на сполучному трубопроводі слід розміщувати в окремому колодязі засувку зі штурвалом під кришкою люка.

Відповідальність за підтримання в технічно справному стані водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до них покладається на керівника підприємства.

Місця розташування пожежних гідрантів і водоймищ треба обладнувати світловими або флуоресцентними покажчиками з нанесеними:

1)для пожежного гідранта - буквеним індексом «ПГ», циф­ровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в мілімет­рах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи

кільцева); 2) для пожежної водойми - буквеним індексом «ПВ», циф­ровими значеннями запасу води в кубічних метрах та

309

І

кількості пожежних автомобілів, які можна водночас ста­вити на майданчику біля водоймища; 3)для водонапірної башти - позначенням, яке визначає міс­це розташування пристроїв для забору води пожежною технікою.

Будову внутрішнього протипожежного водопроводу, його по­требу у воді, кількість уводів у корпуси та окремі будівлі, витрату води на внутрішнє гасіння пожеж, кількість струменів від внутрі­шніх пожежних кранів визначають згідно з вимогами чинних будівельних норм.

Внутрішні пожежні крани слід розміщувати в легкодоступ­них місцях, при цьому вони не повинні перешкоджати евакуації людей. Внутрішні пожежні крани треба укомплектувати пожеж­ними рукавами однакового з ними діаметра завдовжки 10-20 м і стволами, а також важелями для полегшення відкривання вен­тиля. Напірний пожежний рукав слід постійно тримати сухим, добре згорненим, приєднаним до крана і ствола і не рідше одного разу на шість місяців знову згортати в інший бік. Пожежні кра­ни слід розміщувати у вбудованих або навісних шафках, які ма­ють отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При влаштуванні ша­фок слід враховувати (за потреби) можливість розміщення в них двох вогнегасників.

Спосіб встановлення пожежного крана повинен забезпечува­ти зручність обертання вентиля та приєднання рукава. Напрям осі вихідного отвору патрубка пожежного крана має виключати різкий злам пожежного рукава в місці його приєднання. На дверцятах пожежної шафи слід зазначити: буквений індекс «ПК», порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини. Зовнішнє оформлення дверцят має відповідати вимогам чинних державних стандартів.

Пожежні крани двічі на рік (весною та восени) підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність з пус­ком води та реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні крани по­винні бути постійно в справному стані, доступні для використан­ня. У неопалюваних приміщеннях у зимовий період воду з внут­рішнього протипожежного водопроводу треба зливати. Біля вну­трішніх пожежних кранів мають бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання засувки або пуску

310

насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса слід ознайомити всіх, хто працює в приміщенні. За наявності засувки з електроприводом відкриття її і пуск насоса слід здійснювати дистанційно - від пускових кнопок, які встановлюються біля внутрішніх пожежних кранів.

5.5. Вимоги пожежної безпеки до дорожніх транспортних засобів

Вимоги до оснащення дорожніх транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння

Технічний стан дорожніх транспортних засобів повинен відпові­дати вимогам стандартів, Правил пожежної безпеки України, Правил дорожнього руху, Правил охорони праці на автотранспо­рті, Правил технічної експлуатації, нормативних актів з охорони навколишнього середовища, інструкцій підприємств-виробників, реєстраційних документів та іншої нормативної документації. Дорожні транспортні засоби повинні оснащуватися вогнегасни­ками відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1128 «Про забезпечення транспортних засобів пер­винними засобами пожежогасіння ».

Легкові автомобілі оснащуються одним порошковим вогне­гасником ВП-2, вантажні автомобілі двовісні - одним ВП-2 або вуглекислотним ВВК-5, багатовісні - одним порошковим ВП-5. Приміщення для пасажирів в автобусі оснащується одним повітря­но-пінним вогнегасником ВПП-9 та вуглекислотним ВВК-7.

Автомобілі (автобуси) для перевезення пасажирів у кількості:

- до 8 - оснащуються вогнегасником порошковим ВП-2;

- до 30 - оснащуються вогнегасниками порошковими ВП-2 (або ВП-5) та вуглекислотним ВВК-5;

- понад 30, а також дорожні транспортні засоби для вахто­вих бригад - одним порошковим ВП-5 та ВП-2 (або ВП-5 та вуглекислотним ВВК-5).

Автоцистерни для транспортування нафтопродуктів та інші дорожні транспортні засоби для перевезення небезпечних ванта- • ясів оснащуються двома порошковими вогнегасниками ВП-5 та одним вуглекислотним вогнегасником ВВК-7.

311

4

Причіп-автоцистерна для транспортування нафтопродуктів оснащується двома порошковими вогнегасниками ВП-5 та вуг­лекислотним ВВК-7: один перебуває на шасі, два - на цистерні або в кузові з небезпечним вантажем. На великовагових автомо-білях-самоскидах повинен бути один вогнегасник ВП-5.

Пересувні ремонтні майстерні та лабораторії, інші дорожні транспортні засоби типу «фургон», що монтуються на автомобі­льних шасі, повинні оснащуватись двома порошковими вогнегас­никами ВП-2 або одним ВП-2 та вуглекислотним ВВК-7.

В усіх автомобілях вогнегасники розміщуються в кабіні без­посередньо біля водія в легкодоступному для нього місці. Вогне­гасники, які розміщують поза кабіною, потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.

Вогнегасник у легкових автомобілях кріпиться зліва (спере­ду) під сидінням водія або під переднім сидінням для пасажира - таким чином, щоб не виникали перешкоди при регулюванні положення крісла водія і не існувала загроза його травмування. Місцями кріплення вогнегасників у кабіні вантажних автомобі­лів можуть бути задні кути та задня стінка кабіни.

У пасажирських салонах автобуса вогнегасники слід розмі­щувати приблизно на рівні центра вікон або вище в передньому куті салону для забезпечення їх цілості, для можливого контро­лю з боку водія та доступу до них через передні двері. Найбільш зручними місцями для ВП-5 та ВВК-5 в автобусах великого кла­су є стінка кабіни з боку водія або місце під правим переднім кріслом для пасажирів. На автоцистерні вогнегасник може бути розміщений на торцевій передній частині або на лівому її борті, висота кріплення ~ не більше 1,8 м.

Допускається кріплення вогнегасників в нахиленому або го­ризонтальному положенні корпусу. Індикатор тиску вогнегасни­ка закачувального типу повинен бути добре видним, щоб можна було контролювати тиск без зняття вогнегасника з кронштейна. Допускається короткочасне перебування вогнегасників у воді, коли вантажні автомобілі рухаються вбрід через водоймище. Заборо­няється зберігання вогнегасників у багажнику легкового авто­мобіля, кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких є складним. Вогнегасниками дорожні транспортні засоби комплектуються переважно на заводах-виробниках.

Конструкція кронштейна вогнегасника повинна бути надійною, щоб виключалася імовірність випадання з нього вогнегасника

312

під ^час Руху автомобіля, а також при зіткненні або ударі його об перешкоду. Конструкція кронштейна, який належить до компле­кту вогнегасника, що використовується на автотранспорті, пови­нна бути узгоджена з розробником або виробником автомобілів.

Вимоги пожежної безпеки при експлуатації спеціалізованих дорожніх транспортних засобів

Дорожні транспортні засоби, призначені для перевезення вибухо­вих речовин і виробів, а також легкозаймистих рідин і газів (у цистернах, балонах, бочках, бідонах тощо) обладнуються випуск­ною трубою з виносом її в правий бік перед радіатором. Якщо розміщення двигуна не дозволяє такого переобладнання, то допу­скається вивід випускної труби в праий бік поза зоною кузова або цистерни і зоною паливної комунікації. Випускна труба до­рожніх транспортних засобів для перевезення легкозаймистих рідин і газів обладнується іскрогасниками. Паливні баки дорож­ніх транспортних засобів захищаються спереду і ззаду металеви­ми щитками, а знизу - сіткою з вічком 1,0 х 1,0 см.

Відстань від паливного бака до щитків і сітки повинна бути

не менше 2,0 см.

Електричне обладнання дорожніх транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі класів 1, 2, 3, 4, 5, повинно відпові­дати таким вимогам:

• номінальна напруга не повинна перевищувати 24 В. Еле­ктромережі слід захищати від підвищених струмів запобі­жниками заводського виготовлення;

• електромережі повинні розмикатись пристроями для від­ключення акумулятора від усієї мережі за допомогою дво­полюсних вимикачів або інших приладів, управління якими проводиться з кабіни і ззовні;

• дорожні транспортні засоби, які перевозять легкозаймисті рідини або гази в нерухомих або знімних цистернах, слід обладнувати пристроєм для відведення статичної напру­ги: під час руху - металевим заземлювальним ланцюгом з дотиком до землі в навантаженому стані на відстані 0,2 м; на зупинці - металевим штирем з тросом (3-5 м).

Автоцистерни для перевезення легкозаймистих рідин мають бути обладнані: буксирним пристроєм, захисним заднім бампе­ром по всій ширині автоцистерни, який повинен виступати від

313

задньої площини цистерни на 0,1 м; мікронштейном (або міс­цем) для кріплення інформаційних таблиць. Дорожні транспорт­ні засоби, які перевозять небезпечні вантажі і автоцистерни з небезпечними речовинами, повинні бути позначені інформаційни­ми таблицями системи інформації про небезпеку (прямокутник розміром 0,6 х 0,3 м, праву частину якого завдовжки 0,4 м пофарбовано в оранжевий, а ліву - в білий колір з каймою чорно­го кольору (ширина - 1,5 см) із зазначенням: кодів екстрених заходів (під час пожежі або витоку небезпечного вантажу), знака небезпеки, класу небезпеки і номера небезпечного вантажу.

При перевезенні на дорожньому транспортному засобі декі­лькох видів небезпечних речовин інформаційні таблиці повинні містити інформацію про найбільш вибухопожежонебезпечну ре­човину.

При перевезеннях небезпечних вантажів класів 1, 3, 7, а та­кож легкозаймистих рідин, отруйних газів і сильнодійних отруй­них речовин дорожні транспортні засоби комплектуються: двома знаками «В'їзд заборонено», набором інструменту для дрібного (аварійного) ремонту ДТЗ, двома упорними колодками, а напів­причепи - фіксаторами робочого положення опірних стійок, по­встяним полотном розміром 1,5 х 1,5 м, пісочницею ємністю 20 кг і лопатою, знаком аварійної зупинки або ліхтарем зі склом червоного кольору з миготливим світлом, а при перевезенні спирту етилового - двома ліхтарями зі склом оранжевого кольору з миготливим чи постійним світлом, засобами нейтралізації не­безпечних вантажів, що перевозяться, і засобами індивідуального захисту водія і супровідного персоналу, який супроводжує.

Кузови вантажних дорожніх транспортних засобів при пере­везенні небезпечних вантажів закриваються вогнестійким брезе­нтом, який закріплюється дерев'яними рейками на 0,2 м нижче від верхніх країв бортів.

Кузови-фургони дорожніх транспортних засобів при переве­зенні небезпечних вантажів обладнуються системою вентиляції, стіни в салоні фургона оброблюються вогнестійкими речовинами, електричні лампи для освітлення кузова захищають скляними ковпаками, міцними сітками або решітками, двері фургона облад­нуються надійними засувами.

На обох боках автоцистерни, у якій перевозиться зріджений (скраплений) нафтовий газ, від шва переднього днища до шва

314

заднього днища має бути нанесена смуга червоного кольору ши­риною 0,2 м нижче від повздовжньої осі ємності. Над смугою наноситься напис чорного кольору «Пропан - вогненебезпечно». На задньому днищі ємності повинен бути зроблений напис «Вог­ненебезпечно».

При перевезеннях інших легкозаймистих рідин з обох боків цистерн уздовж осі слід нанести напис «Вогненебезпечно» - ко­льором, який повинен вирізнятися на фоні цистерни.

З метою попередження нагріву легкозаймистих рідин і газів у цистернах під впливом сонячного проміння зовнішня поверхня ємності повинна бути покрита (пофарбована) емаллю світло-сі­рого кольору.

Для запобігання пожежам на дорожніх транспортних засо­бах забороняється:

• експлуатувати автомобільні цистерни після закінчення строків періодичного технічного огляду ємності, маномет­рів і свідоцтв про допуск ДТЗ до перевезення небезпечно­го вантажу за наявності механічних пошкоджень газоба­лонної установки або ємності;

• подавати при несправній системі живлення бензин у кар­бюратор безпосередньо з будь-якої ємності через шланг чи іншим способом;

• експлуатувати несправні прилади систем живлення;

• залишати в кабіні та на двигуні забруднені мастилом і паливом обтиральні матеріали (клоччя і т.ін.);

• допускати скупчення на двигуні та його картері бруду, змішаного з пальним і мастильними матеріалами;

• застосовувати для знежирення і миття двигуна, вузлів і агрегатів бензин та інші ЛЗР та ГР;

• користуватися відкритим вогнем при визначенні та усу­ненні несправностей механізмів, розігрівати двигун відкри­тим полум'ям;

• курити в автомобілі, у якому перевозяться вибухові речо­вини, легкозаймисті рідини, гази і тверді речовини, і розво­дити вогонь ближче 100 м від стоянки дорожнього транс­портного засобу;

• курити біля автомобіля на відстані не менш 50 метрів.

315

Вимоги пожежної безпеки при експлуатації газобалонних дорожніх транспортних засобів

З метою виключення проникнення газу в кабіну і кузов, а також в атмосферу газову апаратуру, трубопроводи, вентилі та арматуру слід своєчасно, в установлені строки перевіряти на герметичність. Балони, установлені на газобалонні автомобілі, повинні бути по­фарбовані в червоний колір, мати нанесені на них паспортні дані відповідно до «Правил безпеки, систем газопостачання України» та напис білою фарбою: «Пропан - бутан» або «Метан».

Перед вмиканням запалювання для запуску двигуна або осві­тлювальних приладів після стоянки, перед ремонтом чи регулю­ванням приладів електрообладнання слід провітрити підкапот-ний простір, упевнитись у відсутності газу і в герметичності газо­вої системи.

На стоянку в закрите приміщення дозволяється ставити га­зобалонні автомобілі тільки з герметичною газовою системою живлення і тільки після відпрацювання газу з магістрального газопроводу та закриття витратних вентилів.

У разі неможливості усунення витоку газу з балонів через вентиль, запобіжний клапан чи з'єднання газобалонний дорож­ній транспортний засіб слід евакуювати в безпечне місце (далі від людей та джерел вогню), де випустити газ у спеціальну єм­ність або атмосферу. Для підігрівання двигунів дорожніх транс­портних засобів, системи живлення, усунення намерзлого льоду і пробок застосовувати тільки гаряче повітря, гарячу воду або пару. Для запобігання пожежам на газобалонному дорожньому транс­портному засобі забороняється:

• експлуатувати автомобілі з несправною газовою апарату­рою і за наявності витоку газу через нещільність з'єднання;

• залишати автомобіль на тривалу стоянку із відкритими вентилями;

• заправляти балони стисненим або скрапленим газом при працюючому двигуні;

■ • залишати автомобіль поблизу місць з відкритим вогнем або підносити до автомобіля відкритий вогонь для освіт­лення, паяння тощо;

• ставити автомобіль, у газовій апаратурі якого є витікання
газу, у приміщення і поруч з іншими автомобілями на
відкритій стоянці, а також поблизу джерел вогню і місць

316

перебування людей; чи або основних агрегатів автомобіля за наявності газу в системі живлення;

• ремонтувати і регулювати апаратуру на працюючому дви­гуні (крім регулювання холостого ходу);

• заправляти балони стисненим або скрапленим газом при працюючому двигуні.

Вимоги пожежної безпеки при зберіганні дорожніх транспортних засобів

Дорожні транспортні засоби в приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках слід розставляти відповідно до вимог будівельних норм і норм технологічного проектування транспо­ртних підприємств. У приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) повинна бути не

меншою 0,8 м.

Для приміщень і майданчиків, де зберігається більше 25 оди­ниць транспорту, слід розробляти спеціальний план розстановки транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку ева­куації в разі виникнення пожежі. Цей план має передбачати чер­гування персоналу в нічний час, у вихідні і святкові (неробочі) дні, а також порядок зберігання ключів запалювання, щоб черго­вий міг скористатися ними в разі евакуації транспорту. Місця зберігання транспорту слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

Над приміщенням, де розташовані гаражі, неприпустиме роз­ташування приміщень з масовим перебуванням людей. Примі­щення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття і прибирання) слід відокремлювати протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобі­лів. У підвальних, підземних гаражах-стоянках забороняється стоянка газобалонних автомобілів, а також автомобілів для пе­ревезення фекальних рідин, сміття, отруйних і паливно-мастиль­них матеріалів. Автомобілі, які перевозять ГЗРД ГР, слід зберіга­ти в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізо­льованих від інших приміщень стінами 2-го типу.

Автомобілі, які перевозять нафтопродукти, зберігаються як у приміщеннях, так і на відкритих майданчиках, групами із зага­льним об'ємом ємностей для перевезення означених матеріалів

317

не більше 600 м³, але не більше 50 автомобілів. Відстань між групами автомобілів, які перевозять нафтопродукти, а також до майданчиків для зберігання інших автомобілів повинна бути не меншою за 12 м.

Газобалонні автомобілі можуть зберігатися в багатоповерхо­вих будинках І та II ступенів вогнестійкості з кількістю поверхів не більше семи.

Розміщення в таких будинках автомобілів, які працюють на стисненому природному газі (далі - СПГ), має здійснюватися на верхніх поверхах, вище від автомобілів, які працюють на рідкому паливі або зрідженому нафтовому газі (далі - ЗНГ), а тих, що працюють на ЗНГ, - на нижніх поверхах, нижче автомобілів, які працюють на рідкому паливі і СПГ.

Обладнання (пристосування) для підігріву газобалонних ав­томобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання повинно виключати можливість нагрівання газових балонів. На майдан­чиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на ЗНГ, не допускається наявність підземних (під­вальних) споруд (місць зливу газу) - підвалів, калориферних ка­мер; для відкритих стоянок автомобілів - наявність канав, туне­лів, колодязів.

Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, потрібно розміщувати в приміщеннях одноповерхових будівель, ізольова­них від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цього відкритих майданчиках.

Дорожні транспортні засоби, які працюють на СПГ та ЗНГ, дозволяється ставити на стоянку тільки зі справною газовою апаратурою та обладнанням. Перед постановкою такого автомо­біля на стоянку слід закрити витратний вентиль, відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і заїхати на стоянку.

Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту сто­янку слід, не виключаючи двигун, перекрити витратний вентиль і відпрацювати увесь газ із системи, перекрити магістральний вен­тиль, після чого вимкнути запалювання і відключити «масу». При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному авто­мобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу. При зберіганні автомобілів на від­критих майданчиках, що працюють на стиснутому природному

318

газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.

У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не допускається:

• встановлювати дорожні транспортні засоби в кількості, що перевищує норму, порушувати план їх розстановки, зме­ншувати відстань між ними, а також від них до конструк­тивних елементів будівель (споруд);

• захаращувати виїзні ворота і проїзди;

• проводити будь-які ремонтні роботи;

• тримати дорожні транспортні засоби з відкритими горло­винами паливних баків, а також за наявності витікання пального і мастила;

• заправляти дорожні транспортні засоби пальним і злива­ти з них пальне (ці роботи слід виконувати на заправно­му пункті);

• зберігати тару з-під пального, а також пальне і мастила, за винятком палива в баках і газу в балонах, вмонтова­них на автомобілях;

• підзаряджати акумулятори безпосередньо на дорожніх транспортних засобах;

• підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смо­лоскипами, паяльними лампами та ін.), користуватись від­критими джерелами вогню для освітлення;

• установлювати на загальних стоянках дорожні транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

• залишати в дорожніх транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали і спецодяг після закінчення роботи;

• залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

• ставити на зберігання транспорт з несправною електро­проводкою та з увімкненим вимикачем «маси» (де такий є), з несправною пневматичною гальмовою системою.

Вимоги пожежної безпеки при заправленні дорожніх транспортних засобів на автозаправних пунктах

Автозаправні пункти (далі - АЗП) поділяються на стаціонарні, пересувні (далі - ПАЗП) і контейнерні (далі КАЗП). Відповіда­льність за пожежну безпеку АЗП покладається на їхніх керівни­ків. До роботи на АЗП допускаються тільки особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають про це відповідні посвідчення.

319

Протипожежні розриви від АЗП до прилеглих будівель, спо­руд, відкритих майданчиків, лісових масивівв, а також між будів­лями та обладнанням на території станцій., мають відповідати вимогам будівельних норм. Під'їзди не моїкна захаращувати, зимою їх потрібно очищати від снігу і льоду

Територія АЗП має бути спланована так, щоб унеможливлю­вати потрапляння розлитих нафтопродукті:! (у тому числі при аварії) за її межі. Автомобільна техніка, яка чекає черги для заправки, повинна знаходитися при в'їзді на територію АЗП, поза зоною розташування паливних резервуарів ііколонок.

Забороняється - як у будинку АЗП, так і на відстані менше 20 м від її території - курити, проводити реяонтні та інші робо­ти, пов'язані з застосуванням відкритого вопню.

На АЗП слід вивісити на видних місцях пглакати з переліком обов'язків водія при заправленні автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.

Місця заправлення та зливання нафтопродуктів мають бути освітлені вночі. АЗП, як правило, повинні іїути оснащені теле­фонним та гучномовним зв'язком. Зливат^гі нафтопродукти в підземні резервуари слід закритим способом (через шланг).

Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерни в ємність слід заміряти рівень нафтопродукту в цій ємності. Процес зли­вання повинні контролювати працівник АЗП ісводій автоцистерни.

Під час зливання гнучкий заземлювальний провідник авто­цистерни має бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристрій для приєднання ДО заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник і т.ін.). Кожна цистерна автопоїзда повинна бути заземлен;! окремо до повного зливу з неї нафтопродуктів. Кожне технічне обслуговування, ре­монт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання. Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб, при зливних операціях і проведенні профілактичних заходів.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
10. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
11. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
12. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці

Переглядів: 674