Поняття легальності, легітимності і ефективності політичної влади

Важливе значення у політичній теорії має проблема легітимності влади.

Термін «легітимність» виник у Франції (legetime) і спочатку ототожнювався з терміном «legalite» – законність, що не зовсім вірно.

Законність, тобто легальністьвлади, означає законно встановлену владу, а не насильницьку, узурповану, таку, що здійснюється через закон і відповідно до нього.

Легітимністьозначає добровільне визнання населенням влади, її права ухвалювати рішення, управляти і згоду підкорятися.

М. Вебер включив в принцип легітимності два положення:

1. визнання влади правителів;

2. обов'язок підлеглих підкорятися їй.

М. Вебер залежно від мотивів підпорядкування, визнання влади народом виділив три типи легітимності.

1. Традиційна легітимність– заснована на звичаях, традиціях, звичках підкорятися владі, вірі в непорушність встановленого порядку. Традиційна легітимність характерна для монархій. По своїй мотивації це схоже з відносинами у патріархальній сім'ї, заснованими на беззаперечному підпорядкуванні старшим. Традиційна легітимність відзначається міцністю. Тому, наголошував Вебер, для стабільності демократії корисне збереження спадкового монарха, що підкріплює авторитет держави багатовіковими традиціями шанування влади.

2. Харизматична легітимність– вона заснована на вірі у виняткові якості, божий дар, тобто харизмукерівника, якого іноді навіть обожнюють, створюють культ його особи. Харизматична легітимність базується на вірі і на емоційному особовому взаємовідношенні вождя і маси. Харизматична легітимність виникає, як правило, в смутні часи, епоху кардинальних змін, і саме тому виявляється надто ненадійною. Її недовговічна могутність нерідко підкріплюється прижиттєвим звеличенням, перебільшенням внеску в державне і суспільне життя країни лідера держави або партії (культ особистості Сталіна, Гітлера, Мао-Цзедуна, Ким Ір Сена й ін.)

3. Раціонально-правова(демократична) легітимність. Вона базується на раціонально-зрозумілому інтересі, що спонукає людей підкорятися законам, в рамках яких демократично обираються і діють представники влади. У такій державі підкоряються не особі, а законам.

Раціонально-правова легітимність характерна для демократичних держав.

На практиці у чистому вигляді ідеальні типи легітимності не існують. Вони нерідко доповнюють один одного.

Легітимність влади не обмежується її трьома класичними типами, що описані. Існують й інші типи легітимності. Один з них – ідеологічна легітимність. Її суть полягає у виправданні влади за допомогою ідеології, що вноситься до масової свідомості. Ідеологічна легітимація ґрунтується на впровадженні у свідомість і підсвідомість людей певної «офіційної» ідеології за допомогою методів переконання і навіювання.

Ідеологічна легітимність може бути класовою або націоналістичною. У другій половині ХХ ст. багато молодих держав в спробах отримати визнання і підтримку населення дуже часто удаються до націоналістичної легітимації своєї влади, нерідко встановлюючи етнократичні режими.

Влада демократичного суспільства постійно піклується про свою легітимність, виходячи з необхідності правити, з відома народу. Однак і в демократичних країнах здатність влади «створювати і підтримувати у людей переконання в тому, що існуючі політичні інститути є як найкращими»(С. Ліпсет)необмежена .У соціально диференційованому суспільстві є соціальні групи, що не розділяють політичний курс уряду, що не приймають його ні в деталях, ні в цілому. І хоча в жодному політичному режимі легітимність влади не буває повною, абсолютною, вона тим повніше, чим менше соціальна дистанція між різними групами населення.

Легітимність влади корениться у політичній культурі громадян, означає відповідність її уявленням, ціннісним представленням громадян. Це ціннісне ставлення до влади. Але воно може бути інструментальним – що оцінює її з погляду того, що вона даєабо може дати людям.

Таке інструментальне відношення між громадянами і владою характеризується поняттям «ефективність» влади.

Ефективністьвлади – це її результативність, ступінь виконання нею своїх функцій у політичній системі і суспільстві, реалізації очікувань громадян, і, перш за все, найбільш впливових шарів – еліт. У сучасних умовах легітимністьі ефективністьвлади – два найважливіші чинники її стабільності, довіри до неї і підтримки її громадянами.

Легітимність і ефективність влади дуже пов'язані. Будь-які типи легітимності влади багато в чому визначаються надіями населення на її ефективність, тобто сподіваннями на задоволення його вимог. Так, багато авторитарних режимів, що спочатку страждали дефіцитом легітимності (Чилі, Південна Корея, Бразилія), згодом придбали її значною мірою завдяки успішній економічній політиці, зміцненню громадського порядку і підвищенню добробуту населення.

Проте, досягти ефективності, не володіючи легітимністю,тобто схваленням і підтримкою громадян, досить складно. В наші дні багато держав переживають кризу легітимності. Особливо гостро вона виявляється в політичній нестабільності, частих державних переворотах в країнах «третього світу». Останніми роками проблема легітимностістала вкрай актуальною для більшості посткомуністичних країн. Це пов'язано з руйнуванням там традиційних, харизматичних та ідеологічних механізмів легітимності, з відсутністю зрілих передумов, необхідних для демократії і з низькою ефективністю влади, сформованої за демократичними процедурами.

Нездатність правлячих режимів таких держав вивести свої країни з кризи підриває довіру населення до раціонально-правової форми легітимності. Для більшості з них зміцнення легітимності, можливо, перш за все, на шляху практичноїдемонстрації здатності вирішувати гострі економічні і соціальні проблеми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції політичної влади. Розділення властей	\|	ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.