Поняття і функції політичної ідеології

Головний зміст, загальні цілі і соціальне призначення політики обґрунтовуються політичною ідеологією. Поняття ідеологія (від греч. idea – ідея, образ і logos – навчання, слово) уперше ввів у наукове вживання французький філософ і політик А. Дестют де Трасі (1754–1836) у багатотомній праці “Елементи ідеології”. У його розумінні ідеологія – це навчання про ідеї, що повинні виступати основними принципами держави, права і виховання.

В епоху Просвітництва це поняття набуло негативного змісту неадекватної реальності свідомості, заснованої на релігійних та інших забобонах і протилежної раціональному, об'єктивному пізнанню дійсності. Це негативне відношення до ідеології було закріплене і подіями Великої французької революції, коли знищували людей в ім'я ідеологічних абстракцій. І тільки згодом ідеологія набула визнання. Визначна роль у її реабілітації належить представнику франкфуртської школи німецької філософії Т. Адорно (1903–1969) і його послідовникам. З огляду на розроблену цією школою філософсько-соціологічну критичну теорію суспільства, вони запропонували ідею про органічне втілення ідеології в життя суспільства як необхідної ланки, що опосередковує його відтворення. Згідно з Т. Адорно, ідеологія – це не надбудова над економічним базисом, як стверджує марксизм, а невід'ємна ланка механізму відтворення певного типу суспільства. Суспільство (соціальна система), як єдине ціле, відтворює себе через дію складових його індивідів. Зразки і норми соціальної поведінки людей задає ідеологія панівних класів (груп). У реалізації поставленої мети використовується широкий арсенал засобів: система державних і недержавних інститутів масової свідомості – від телебачення, радіо, преси до рекламних агентств; масова культура, заснована на певних ідеологічних цінностях; повсякденний досвід людей та ін. У результаті домінування державної ідеології у свідомості і поведінці мас зберігається соціальний статус-кво, досягається керованість суспільством.

З огляду на досягнення сучасної політологічної думки, політичну ідеологію можна визначити як систематизовану сукупність ідей відносно проблем влади та устрою громадського життя. Вона відображає інтереси певних груп (шарів, класів), які слугують закріпленню або зміні існуючих суспільних інститутів і відносин.

Носіями ідеології є, як правило, досить великі суспільні групи – це насамперед класи: буржуазія, робітничий клас, дрібна буржуазія, інтелігенція, селянство, а також нації. Однак існують і ідеології, що не мають класового чи національного вираження, а орієнтуються на певні цінності. Наприклад, ідеологія анархізму (дослівно – безвладдя) залучає у свої ряди прихильників максимальної свободи особи, не обмеженою ніякою формою влади. Ідеологію “зелених” “сповідають” представники самих різних соціальних груп, що орієнтуються на постматеріальні цінності.

Існуючі в суспільстві ідеології відображають соціальну диференціацію суспільства і насамперед характер і гостроту соціальних, економічних політичних, релігійних, ціннісних та інших конфліктів. Найбільш гостра боротьба ідеологій відбувається в країнах із глибокими системними соціальними конфліктами, пов’язаними з проблемами перебудови суспільства.

Характерні риси ідеологій: груповий егоїзм, ідеалізація, перебільшування місця і значення даної групи в суспільстві, її протиставлення іншим групам (класам), гіпертрофоване вираження її інтересів, зневага інтересів інших прошарків (яскравий приклад – марксизм з його вченням про пролетаріат як гегемон в революційних перетвореннях суспільства і диктатуру пролетаріату як вираження інтересів всіх прошарків суспільства).

У суспільстві ідеології можуть відігравати різну роль – і негативну, і позитивну, укореняючись в масовій психології і закріплюючись в нормах і традиціях політичного життя. Вони можуть гальмувати назрілі соціальні проблеми, штучно підтримувати класові, національні, релігійні та інші конфлікти. Особливо це характерно для політичних систем, що не допускають плюралізму ідеологій, їх вільного змагання за вплив на суспільну свідомість. Але й у розвинутих демократичних суспільствах роль ідеологій не завжди однозначно позитивна. І все-таки різноманіття і суперечливість суспільних інтересів і цінностей, що знаходить своє вираження і теоретичне обґрунтування в різних ідеологіях, констатують ідеології як необхідний компонент сучасного суспільства. Конструктивна роль ідеології визначається базуванням на загальнолюдських цінностях і національних інтересах.

Ідеологія, як один з компонентів політики, відіграє важливу роль у соціальному житті, виконуючи ряд функцій:

– відображення громадського життя, соціальних умов і інтересів. Але при цьому варто пам'ятати, що ідеологія тенденційно відображає дійсність і, більшою чи меншою мірою, містить утопічні ідеї чи ілюзії, навіть прямі фальсифікації. І все-таки без зв'язку з реальністю та істинністю хоча б частини знань, що містяться в ній, ідеологія не змогла б впливати на життя суспільства. Політичні ідеї, виражаючи потребу суспільного розвитку, слугують джерелом соціального відновлення;

– конструювання форм і моделей державного і суспільного устрою. Розробляючи визначені суспільні ідеали і цілі, ідеологія передбачає реальні політичні і соціальні зміни. Наприклад, ідеї поділу влади, поваги і захисту державою прав людини, розмежування держави і цивільного суспільства та ін. до своєї політичної реалізації виступали складовою частиною ліберальної ідеології;

– вираження і захист колективних інтересів і цінностей. Обґрунтовуючи, чітко формулюючи і захищаючи систему колективних цінностей, вона дає під цим кутом зору позитивну чи негативну оцінку різним суспільним явищам. У такий спосіб дана функція додає ідеології особисту значимість, зв'язує з надіями, прагненнями членів групи, слугує мотиватором політичних рішень і індивідуальної поведінки;

– нормотворчість і регуляція поведінки. Ідеологія формулює визначені зразки індивідуальної і колективної поведінки, які у випадку перетворення в пануючу, стають ціннісною базою законотворчості. Наприклад, лібералізм орієнтується на індивідуалістичні норми поведінки, консерватизм – на традиціоналістські, марксизм – на колективні;

– інтеграція групи. Обґрунтовуючи і виражаючи інтереси, цінності, цілі, вказуючи шляхи їх здійснення і пропонуючи відповідні зразки поведінки, ідеологія поєднує індивідів, що складають групу у єдину спільність. Найбільш яскраво інтеграційна функція виявляється в національних ідеологіях, що прагнуть об’єднати всіх представників нації для досягнення загальних цілей;

– мотивація поведінки політичних лідерів і членів групи, і тим самим активний вплив, на політику і життя суспільства в цілому. Ідеологічна мотивація може виявлятися в прийнятті політиками тих чи інших рішень під впливом імперативів ідеології, в участі мас у різних ідеологічних заходах, у голосуванні громадян за партії, що представляють ту чи іншу ідеологію.

В історії і сучасному світі існує велика кількість різних ідеологій, але в наші дні найбільш впливовими є – лібералізм, консерватизм, соціалістична і націоналістична політичні ідеології.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ	\|	Лібералізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.