• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми грошей та їх еволюція

Причинами постійної зміни форм грошей та їх еволюції є зміна суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей.

Загальний процес еволюції форм грошей пройшов три етапи: повноцінні гроші, змішані форми грошей та неповноцінні гроші.

До повноцінних грошей відносяться ті, що мають власну вартість і реальна вартість яких відповідає номінальній (золото, срібло).

Неповноцінні– це гроші, реальний зміст яких не відповідає номіналу (які не мають власної вартості, а набувають її виключно в обігу). Це паперові гроші, розмінна монета. Неповноцінні гроші – це еталони для порівняння вартості товарів, або знак, який встановлений державою.

Змішані форми грошей передбачають одночасне використання повноцінних та неповноцінних грошей.

Форми грошей:

1. Товарні гроші – це початкова форма повноцінних грошей. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари (наприклад, у Новій Гвінеї роль грошей виконували раби, у Норвегії – сушена риба, в Ефіопії – сіль, в Центральній Африці – різні тканини, в Індії – корова, в Україні – хутро куниці тощо). На зміну предметам першої необхідності поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Причиною такого переходу було те, що предмети розкоші були менш громіздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість.

2. Металеві гроші. Основними причинами появи металевих грошей були: другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) та посилення вимог ринку до грошового товару, а саме: грошовий товар повинен бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість та фізичні властивості, мати високу питому вартість вагової одиниці, здатність легко змінювати зовнішній вигляд, мати високу портативність (зручність: легко носити, зручно користуватися). Під впливом зазначених факторів відбувався стихійний відбір грошового товару з групи металів. Спочатку використовувалися звичайні метали – залізо, мідь, бронза, а потім срібло, як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання, але золото мало найбільше властивостей.

Напрями еволюції форм металевих грошей:

Злитки.Всі ми звикли до того, що монети – круглі. Проте це далеко не скрізь і не завжди було так. Коли стародавні народи ознайомилися з мистецтвом обробки металу, в якості грошей почали використовувати металеві злитки різноманітних форм і розмірів. В Мексиці ці злитки були Т-видні, в Африці – у формі підкови, в Азії – ромби, в Індонезії – товсті мідні прути, в Північній Америці – свинцеві кульки, в Ольвії – гроші з бронзи у формі дельфінів та наконечників стріл (рис. 1 та 2).

Рис. 1 - Керкінітида. Рис. 2. – Ольвія. Монета-дельфін.

Монета-стрілка. V в.до н.е. VI-V в.в. до н.е.

На території Русі довгий час в обігу були іноземні монети – візантійські, арабські, європейські. Перші гроші Київської Русі були злитками срібла, приблизно схожими на паличку (рис. 3).

Рис. 3 – Гривня київського типу. Срібло. XI-XIII ст.

Неправильна форма.Практично до середини другого тисячоліття, а в деяких країнах майже до початку ХІХ століття, монети різбились вручну. Спосіб виготовлення звичайно був таким – з монетного металу виплавляли і витягали дріт, який потім різали на приблизно рівні шматочки, плющили молотком і віддавали чеканникові. Тому форма стародавніх монет зазвичай далека від ідеальної і була різною навіть для монет з однієї партії (рис. 4).

Рис. 4 - Ольвія. Драхма з надкарбуванням. II в.до н.е.

Обани. У японців в XVI-XIX століттях набули поширення плоскі овальні золоті, рідше срібні, монети, які називали обани (дрібні - кобани) (рис. 5). Номінал на таких монетах вказувався методом різьблення, проте відомі екземпляри, написи на яких були виконані ... тушшю!

Рис. 5 – Кобан. Рік невідомий. Золото

Пластини.У XVII-XVIII століттях в багатьох країнах, навіть в Росії, в обігу знаходилися плоти або мідні дошки – прямокутні мідні пластини різного розміру, номінал на яких позначався над різьбленням (рис. 6). Особливим розвитком обігу пліт відзначився в Швеції. Перші плоти зявились при королеві Кристині (1632-1654) і важили 19,7 кг, що відповідало срібній монеті в 10 талерів.

Рис. 6 - Швеція, Карл XII, плита в 1 талер, 1715, мідь

Квадрати і ромби.Проте, якщо ви думаєте, що неправильну форму мали тільки стародавні або середньовічні монети, то уе не так. У сучасному світі так само зустрічаються монети різноманітних форм. Дуже часто форма монет допомагає розрізнити різні номінали людям з ослабленим зором, абе безграмотним. Наприклад, в Індії, де вельми низький рівень життя і велика частка безграмотного населення, велика частина дрібних номіналів мають не круглу форму, а квадратну, точніше форму ромба, оскільки напис у них орієнтований по діагоналі (рис. 7). Квадратні монети з орієнтацією написів уздовж грані квадрата зустрічається частіше в екзотичних держав, наприклад країн Карибського моря (рис. 8).

Рис. 7 – Індія. 5 пайсів, Рис. 8 – Східні Карибські держави,

1982, алюміній 2 цена, 1993, алюміній

Багатокутники.У ХХ столітті багато невеликих держав почали різьбити монети виключно з метою продажу їх нумізматам. Це призвело до того, що на світ стали з’являтися багатокутні монети з різноманітною кількістю граней – від трьох – до дванадцятикутників (рис. 9, 10).

Рис. 9 – Острова Кука, 2 долара, Рис. 10 – Австралія, 50 центів,

1992 1978

Хвилястий край.Захист монет від підробок і обпилювання монетного металу з краю монети в шахрайський цілях завжди було одним з головних завдань виробників монет. Одним із звичайних способів такого захисту – нанесення малюнка на бічну поверхню (гурт) монети. Проте в деяких країнах пішли ще далі, і краї монет цих держав набули незвичайного хвилеподібного вигляду. До того ж це знову полегшило користування монетами людям з порушенням зору і просто неграмотним. Напевно, найбільш яскравим прикладом таких „хвилястих” монет є монети Іраку (рис. 11).

Рис. 11 – Ірак, 5 філсів, 1981

Монети з отворами.Отвори на монетах роблять з різних причин. Невеликі отвори, виконані біля краю монети, зазвичай указують на те, що монета використовувалась як прикраса. Зазвичай такі дірки значно знижують колекційну вартість монети. Проте існують монети, отвори на яких зроблені спеціально на монетному дворі. Найбільш стародавні монети з отворами відомі в Китаї з ХІІ ст. до н.е. Дірка в центрі використовувалась для нанизування дрібних монет на нитку, щоб зручніше було розплачуватися при крупних покупках. Надалі в монетах стали робити отвори так само для додання монетам унікальності. При цьому форма отвору була різною для різних номіналів – круглою, квадратною, трикутною і т.п. У сучасному грошовому обігу так само зустрічаються монети з отворами, наприклад в Іспанії, Данії та інших країнах (рис. 12, 13). Причому діаметр отвору може складати до половини діаметру монети, як, наприклад, на монетах Непалу, через що монета перетворюється майже на кільце (рис. 14).

Рис. 12 – Японія, 1 мон, бл. 1612 Рис. 13 – Іспанія, 25 песет, 1990

Рис. 14 – Непал, 4 пайса, 1955

Перші круглі монети зявились у Лідії – на узбережжі малої Азії в VII ст. до н.е. Для карбування використовувалось золото, срібло і природний сплав цих металів – електор. На монетах зображували рибу, голову лева, собаку, орла, з іншого боку – втиснутий квадрат, переділений на четверо.

3. Кредитні гроші (неповноцінні) – це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості, але існують завдяки фактору довіри. Основними формами неповноцінних грошей є: білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші.

Основними причинами впровадження неповноцінних грошей були:

- посилення вимог щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу;

- зростання вимог щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу;

- вартість грошей повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Історично першою формою кредитних грошей став вексель – письмово оформлене боргове зобов’язання законодавчо встановленого зразка. Вексель став основою і праобразом усіх цінних паперів і паперових грошей.

Перші паперові гроші з’явились в Китаї у VIII ст. до н.е. і мали форму чотирикутних пластин, які містили різноманітні знаки і печатки. Ці білети мали різну купівельну спроможність і під страхом смертної кари були обов’язковими до приймання. Перші паперові гроші на українських землях з’явились в обігу у другій половині XVIII ст. (австрійські і російські). Першими загальнодержавними паперовими грошима був кредитовий білет номіналом 100 карбованців, який вийшов в обіг 1918 р.

Кредитні гроші класифікуються за такими критеріями:

залежно від форми існування:

- паперові гроші;

- монети;

- депозитні гроші;

- електронні гроші.

залежно від статусу емітента та характеру емісії:

- казначейські гроші;

- банківські гроші.

Особливістю кредитних грошей є те, що їх випуск оборот пов’язується з дійсними потребами товарообігу (навіть позички видаються під ТМЦ).

Паперові гроші– це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов’язком приймати у всіх видах платежів.

Визначальними ознаками паперових грошей є: випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення.

Банківські гроші – це неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки (кредитні гроші), завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилученням з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної валюти. Банківські гроші існують в двох формах: банкноти та депозитні гроші.

Банкнота в загальному визначенні є простим векселем емісійного банку, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб (класична банкнота). Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належить державі.

Депозитні гроші – це різновид банківських грошей, який не має речового виразу та існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється тільки по рахунках банку за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових дебетових та кредитних карток.

Дебетові картки – це сучасні платіжні інструменти, які випускаються в обіг фінансово-кредитним установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватись іншими послугами.

Кредитна картка – це іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання такої картки є платоспроможність клієнта.

Електронні гроші – це різновид депозитних грошей, які існують у пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Основними компонентами системи електронних грошей є: 1) банківські автомати; 2) банківські кредитові та дебетові картки; 3) електронна система розрахунків в банківській, торгівельній системі та в системі надання послуг. Значення електронних грошей: прискорюють взаєморозрахунки та обіг грошових знаків; підвищують ефективність виробництва і реалізації товарів; підвищують надійність зберігання коштів. Вперше електронні гроші були впроваджені в США в 1958 р.

Квазігроші, або майже гроші, - це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм (довгострокові вклади, векселі, чеки).

Перевагами застосування квазігрошей є:

- підвищення ліквідності ринку (застосовуються додаткові платіжні інструменти);

- зменшення маси платіжних засобів в обороті, що сприяє оздоровленню кон’юнктури ринків;

- гнучкість та ефективність в управлінні грошовою масою.

1.3. Сутність грошей як загального еквівалента

Один невідомий філософ так висловився про гроші: „Справді, це найзагадковіший інструмент із усіх винайдених людиною. Немає нічого простішого, ніж користуватись ним, і нічого складнішого, ніж зрозуміти, як він діє. Ніхто не може гарантувати, що ми управляємо ним, а не він нами”.

На сьогодні немає однозначного та достатньо повного визначення сутності грошей. Розглянемо найбільш поширені теорії.

Грошова теорія обмежується визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Недолік: не дає повного визначення сутності грошей.

Трудова теорія визначає сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. Гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Сутність грошей як загального еквівалента полягає в тому, що гроші є абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, є мірилом вартості останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі. Недолік: не враховується таке важливе призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості.

Портфельний підхід для визначення сутності грошей використовує умовний портфель активів окремого економічного суб’єкта, в якому всі активи розміщуються в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну:

1. Готівка (найвища абсолютна ліквідність - гроші). Показник – Агрегат М0.

2. Вклади до запитання та карткові (ліквідність висока, але нижча за готівку, гроші дещо “нижчого сорту”). Агрегат М1.

3. Строкові вклади (мають ще нижчу ліквідність - квазігроші). Агрегат М3.

4. Облігації (має ще нижчу ліквідність, є елементи з достатньою ліквідністю, а є з украй низькою. Тому в одних країнах перші з них ще вважають грошима, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грошима. У США короткострокові облігації державної позики ще вважають грошима і включають у новий грошовий агрегат МL. В Україні всі активи групи облігації не вважають грошима).

5. Акції

6. Будівлі

7. Земельні ділянки

8. Автомобілі

9. Дачі

10. Інші активи

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два визначення. Проте і це визначення має істотний недолік – не дає можливості провести чітку межу між грошима (грошовими активами) і негрошима (негрошовими активами), унаслідок чого поряд з поняттям “гроші” з’являється поняття “квазігроші”, маса їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різняться між собою ступенем ліквідності.

При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв’язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал.

Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Це відбувається переважно при нагромадженні грошей, їх зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику додатковий дохід у вигляді процента.

Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, тому ці відмінності є умовні.

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
3. А) Заробітна плата її форми та системи.
4. А) Заробітна плата, її форми та системи.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрна еволюція українських земель у др. пол. ХVІІ - ХVІІІст.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Акредитив та його форми
10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
11. Алгоритм розрахунку майбутньої вартості грошей за простими і складними відсотками
12. Алгоритм розрахунку теперішньої вартості грошей за простими і складними відсотками

Переглядів: 10711