Мале підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, який може здійснювати усі види діяльності, не заборонені законодавством, на власний ризик з метою отримання доходу. При визначенні поняття "мале підприємство" потрібно враховувати не тільки кількісні показники, а й якісні, такі як правова незалежність, єдність права власності та самостійне управління фірмою, безпосередній характер відносин між господарем і найманими працівниками, повна відповідальність за кінцеві результати діяльності, обмежений ринок збуту, сімейне віддання справі. Тобто, як бачимо, суб'єктами підприємництва можуть бути тільки економічно незалежні особи. В Україні до малих підприємств відносять підприємства з чисельністю працюючих від 15 до 200 осіб у залежності від галузі. У промисловості і будівництві такими є підприємства з чисельністю 200 осіб, у науці і сфері обслуговування - до 100 осіб, у невиробничій сфері - до 25 осіб, у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.
Для визначення категорій підприємств використовують два головні критерії середньооблікову чисельність і валовий річний дохід.
Середньооблікова чисельність працівників за звітний період для окремих підприємств повинна складати:
- для мікропідприємств - до 10 осіб;
- для малих підприємств - до 50 осіб;
- для середніх підприємств - до 250 осіб;
- для великих підприємств - понад 250 осіб.
Обсяг виручки (валового доходу від реалізації продукції, робіт і послуг) за рік повинен складати:
- для мікропідприємств - 500 тис. грн;
- для малих підприємств - 1 млн грн;
- для середніх підприємств - 5 млн грн;
- для великих підприємств - понад 5 млн грн.
Наведені показники застосовуються для визначення, до якої групи відноситься підприємство через календарний рік з дати реєстрації підприємства.