Технологія виробництва та виробнича функція

Рис.4.1. Крива ресурсних можливостей

Для кожної точки на кривій АВСDЕ сумарні витрати будь-якого виду ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) є напевно визначеною фіксованою величиною та являє собою обсяг виробництва двох видів продуктів.

Суспільство має визначити, яку комбінацію тих продуктів, яких воно бажає. Обмеженість матеріальних, трудових та фінансових ресурсів робить неможливим будь-яку комбінацію виробництва в точці n ,вище кривої.

Комбінація в точці u, нижче кривої, передбачає неефективне (неповне використання ресурсів). Чим більші задіяні резерви, тим точка u ближче до кривої та тим більше товарів отримує суспільство. Це інтенсивний шлях розвитку виробництва.

Якщо ж збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок збільшення пропозиції ресурсів шляхом їх додаткової добичі або приросту працездатності населення, то в цій ситуації крива АВСDЕ зсунеться в положення А₁Е₁. При цьому відбудеться екстенсивне розширення виробництва.

Проте, ані держава, ані підприємство, ані кожна окрема людина не спроможна жити за власними доходами, тобто виходить за межі власних ресурсних можливостей виробничого потенціалу (точка w). Як забезпечити виконання гранично допустимих лімітів витрат ресурсів вирішує саме суспільство, обираючи для себе певну державну економічну систему.

Можливі два шляхи розв’язання цієї проблеми:

1) ринкова економіка, як саморегулююча система;

2) планова розподільча система, при якій чітко планується розподілення усіх ресурсів.

Аргументами на користь ринкової економіки можуть бути:

1. Ефективність розподілу ресурсів. Конкурентна ринкова система направляє ресурси на виробництво тих товарів та послуг, яких суспільство більш за все потребує. У зв’язку з цим, відпадає необхідність втручання влади у функціонування вільних ринків.

2. Власна свобода підприємців є неекономічним аргументом на користь ринку. Підприємці, виробники товарів та послуг, самі визначають чим займатися, що виробляти та кому продавати продукцію.

Аргументами проти ринкової системи є:

1. Згасання конкуренції як контрольного механізму за рахунок двох джерел:

- створення картелів, синдикатів, трестів (учасники вступають у зговір проти споживачів з метою підвищити ціни та збереження прибутку);

- технічний прогрес, який заохочується ринковою системою, сприяє спаду конкурентної боротьби, так як впроваджені нові технології можуть дозволити собі тільки крупні виробники, що поглинають дрібних суперників та підривають суверенітет споживача.

2. Марнотратне та неефективне виробництво:

- ринкова система виділяє на ресурси на виробництво вишуканих предметів, що приносять максимальний прибуток за рахунок використання ресурсів на шкоду виробництву предметів першої необхідності для малозабезпечених. Ефективність розподілу ресурсів в умовах ринку приносить прибуток, проте не забезпечує рівний розподіл доходу та суспільного продукту між багатими та бідними шарами населення;

- нестійкість ринкового механізму (безробіття, інфляція, кризи перевиробництва).

Виробництво представляє собою основну область діяльності фірми. Фірми використовують фактори виробництва, які поєднуються у виробничому процесі. Існують різні альтернативні способи поєднання виробничих ресурсів для випуску продукції.

Наприклад, для виробництва окремого товару можна використовувати або дорогу ручну працю в поєднанні з мінімальними витратами на придбання обладнання, або поєднання капіталоємного способу виробництва з мінімальними витратами праці.

Взаємозалежність між вхідними факторами виробничого процесу та результативною вихідною продукцією описується виробничою функцією

Виробнича функція показує максимально можливі результати виробництва, яких може досягнути фірма в результаті виробництва продукції за кожним конкретним співвідношенням факторів виробництва. Під максимальними результатами виробництва розуміють максимальний обсяг випуску продукції, Q, максимальна виручка, Д, або прибуток від реалізації цієї продукції, П. В загальному вигляді виробничу функцію можна описати математично наступним чином:

де - природні ресурси; - людські ресурси (праця); - інвестиційні ресурси (капітал); - інформаційні ресурси.

Тобто, кінцеві результати виробництва , знаходяться у функціональній залежності від факторів виробництва, що споживаються: природних та матеріальних ресурсів, використаної праці, інвестиційних ресурсів та інформації.

Кількісне значення цієї функції , тобто кінцевих результатів виробництва, повинно прямувати до максимально можливого свого значення при споживанні заданих ресурсів. Виробнича функція характеризує вид поєднання усіх факторів виробництва у виробничому процесі та характеризує підприємницький талант управляючого бізнесом.

Виробнича функція націлює підприємця на більш ефективне використання факторів виробництва при їх оптимальному співвідношенні.

Ефективне використання факторів виробництва передбачає технологічну та економічну ефективність.

Спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо не існує жодного іншого способу, при якому за даного обсягу виробництва продукції підприємство витрачає меншу кількість ресурсів (в крайньому випадку одного виду) за умови, що витрачається не більша кількість ресурсів інших видів. Тобто, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим за умови використання співвідношення обсягів ресурсів.

Економічно ефективним є спосіб виробництва певного заданого обсягу продукції за умови мінімізації альтернативної вартості ресурсів, які використовуються в процесі виробництва.

Взаємозв’язок між змінним фактором та обсягом випуску, що кількісно змінюються, не означає, що останній завжди зростає пропорційно до цього фактору. Найбільш значне збільшення сукупного продукту дають початкове збільшення змінного фаактору. Потім наступає момент, після якого те ж його збільшення призводить до ефекту, який постійно зменшується.

Є реальною ситуація, коли на певному етапі збільшення змінного фактору обсяг продукції буде зменшуватися. Наприклад: фірма придбала один з виробничих факторів (капітал), кількість якого у виробничому процесі є постійним. Виникає питання: скільки наймати працівників? Для цього треба знати як зростатиме обсяг випуску за умови збільшення змінного фактору - праці.

До певного моменту збільшення фактору – праця буде супроводжуватися все більш зростаючим обсягом виробництва. Це пояснюється дією ефекту розділу праці та можливістю покращення організації виробництва. Проте, з часом обов’язково настає такий момент, коли резерви розділу праці будуть вичерпані і тоді кожна додаткова одиниця змінного фактору стане приносити все меншу добавку до сукупного продукту, тобто сукупний продукт почне знижуватися.

Коли ж обладнання буде завантажене повністю, додаткові робочі вже нічого не зможуть додати до обсягу продукції, що виробляється. Якщо найм робочих буде продовжуватися, то в кінцевому результаті вони будуть заважати один одному та обсяг випуску зменшиться. Вище вказане представимо графічно (рис.4.2 .).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробництво та потреби	\|	Ефективність виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.