• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Повна , або збутова собівартість в енергосистемі.

Повна собівартість в енергосистемі складається з затрат на :

1. виробництво енергії (И_ЕС);

2. оплату покупної енергії, яку отримують від паралельно-працюючих енергосистем і промислових електростанцій (блок-станцій) (І _покуп) ;

3. передачу і розподіл електроенергії (И_леп);

4. загальносистемні невиробничі потреби (І_с. )

S = И_ЕС + І_покуп + И_леп +І_с / W_спож. + W_пок. ,

W_спож. = W_відп. ∙ (1 – к _втр/ 100 ), де :

W_відп. – кількість відпущеної електростанцією електроенергії ;

W_пок. –кількість покупної енергії;

к _втр - коефіцієнт втраченої в електромережах енергії (%).

В умовах єдиного процесу виробництва, передачі і розподілення електроенергії в енергетичних системах рішаючи значення має показник повної собівартості. Собівартість електроенергії на окремих ЕС повинна визначатися виходячи з вимог найбільш раціонального використання усіх ЕС і ліній електропередач, що входять в енергосистему. Рівень і структура повної собівартості електроенергії в енергосистемах (і їх об’єднаннях ) залежить від наступних факторів:

- об’єму споживання енергії і характеру графіків електричного навантаження енергосистеми ( питома вага електроємних виробництв, побутових потреб та ін);

- структури генеруючи потужностей (питома вага КЕС. ГЕС, ТЕС) і технічного рівня ЕС ( одиночні потужності турбін, парогенераторів, початкові параметри пари і ін);

- структури паливного балансу ЕС, рівня відпускних цін на паливо, віддаленості електростанцій від паливних баз;

- частки покупної електроенергії і рівня розрахункових цін на неї.

Контрольні запитання до теми

до теми 16 “Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ. Собівартість передачі і розподілу енергії. Повна собівартість енергії в енергосистемі.”

1. Собівартість електроенергії, види собівартості. Структура собівартості передачі і розподілення електроенергії.

2. Собівартість електроенергії, види собівартості. Повна собівартість електроенергії в енергосистемі.

3. Собівартість, шляхи зниження собівартості енергії.

4. Особливості визначення собівартості продукції на ТЕЦ, розподіл виробничих затрат на ТЕЦ?

5. Характеристика умовно-постійних і умовно-змінних витрат.

6. Розрахунок кількості натурального палива, як що звісна кількість умовного?

7. Питомі витрати умовного і натурального палива. В яких одиницях вони вимірюються і як розраховуються?

8. Як розрахувати собівартість на ТЕЦ : а) тепло енергії; б) електроенергії?

Тема 17 : “Економічна ефективність . Показники економічної ефективності”

Ефективність оцінюється порівнянням ефекту з затратами на його досягнення.

Економічна ефективність виробництва означає результативність виробничого процесу. Сутність проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових затрат досягти максимально можливого росту випуску продукції, збільшення суми прибутку, підвищення рентабельності виробництва.

Економічний ефект може оцінюватися вартісним і натуральним показниками.

Соціальний ефект – сукупність результатів, які впливають на людину в сфері побуту, праці, відпочинку. Наприклад покращення умов праці, збереження і покращення оточуючого середовища, покращення психологічного клімату в колективі та ін. Деякі соціальні результати можливо економічно оцінити, інші – на даному етапі розвитку науки, поки що не можливо. Так, заходам по покращенню умов праці, як правило, можна дати оцінку у грошовому виразі. Наприклад, можна простежити взаємозв’язки в ланцюжку : заходи по покращенню умов праці – підвищення продуктивності праці – додатковий виробіток продукції – збільшення прибутку підприємства; або в ланцюжку: заходи по покращенню умов праці – зниження захворювань і травматизму – запобігання втратам підприємства в наслідок недовиробництва продукції – економія коштів соціального страхування, економія коштів на охорону здоров’я.

А заходам, що покращують емоціональний стан людини, або тим, що сприяють розвитку його інтелектуальних здібностей дати вартісну оцінку майже не можливо.

Затрати, які пов’язані з визначенням економічного або соціального ефекту, поділяють на поточні і одноразові. До поточних затрат відносять затрати живої праці в вигляді заробітної плати і споживаних, протягом року, засобів виробництва (вартість витрачених, на протязі року, оборотних фондів, сума амортизаційних відрахувань ). Поточні затрати характеризують витрати виробництва (собівартість продукції).

Одноразові затрати – це кошти у формі капіталовкладень, що авансуються державою на створення основних і приріст оборотних фондів. На відміну від поточних затрат одноразові затрати відбуваються один раз, до початку введення в експлуатацію основних фондів і нової техніки. Ефект від одноразових затрат отримується постійно.

При оцінках ефективності на стадіях прийняття окремих проектних рішень, наприклад, при розгляданні питань про доцільність будівництва того чи іншого типу електростанції, реконструкції діючого виробництва, модернізації обладнання тощо, визначається ефективність капітальних вкладень в прийняте рішення.

Розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну ефективність капітальних вкладень.

Загальна ефективність визначається для оцінки напрямків капітальних вкладень. Вона показує абсолютну величину ефекту у цілому по об’єкту капвкладень.

Порівняльна ефективність визначається для визначення найбільш ефективного варіанту конкретного господарського рішення.

Визначення загальної (абсолютної ) економічної ефективності капвкладень основане на розрахунках показників загальної ефективності і на порівнянні їх з нормативними і аналогічними показниками за попередній період, а також з показниками ефективності виробництва передових підприємств.

Норматив загальної (абсолютної) ефективності для промисловості встановлено як: Е_н.а.п. =0,16 ; для будівництва як : Е_н.а.б. = 0,22.

Встановлені нормативи і для інших галузей народного господарства. В енергетиці, наприклад, він прийнятий рівним 0,1 (Е_н.а.п. = 0,1)

Е₀ = ΔП / ΔК, або ( S₁ - S₂ ) / ΔК, де ΔП - приріст річного прибутку;

ΔК – приріст капвкладень, які визвали приріст цього прибутку.

S₁, S₂ - річні виробничі витрати варіантів.

Значення Е₀ треба порівняти з нормативом загальної (абсолютної) ефективності Е_н.а.п. , якщо Е₀ > Е_н.а.п. , то розглянуті капітальні вкладення визначаються ефективними.

Розрахунки порівняльної ефективності проводяться при виборі з двох варіантів одного, найкращого.

Наприклад є два варіанта рішення: з капіталовкладеннями К₁ і К₂, і річними виробничими витратами S₁ і S₂ . За умовою задачі К₁ < К₂ , S₁ > S₂ ,

необхідно розрахувати розрахунковий коефіцієнт річної економічної ефективності капіталовкладень (Е_р). Розрахунки будуть проводитись за формулою

Е_р = S₁ - S₂ / К₂ – К₁ , якщо Е_р > Е_н , то найбільш вигідним варіантом буде вважатись той, що більш капіталомісткий.

Показником найкращого варіанту, визначеного на підставі розрахунків порівняльної економічної ефективності капвкладень, є мінімум приведених затрат. Приведені затрати (З_і) по кожному і-му варіанту являють собою суму собівартості і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності в відповідності з нормативом ефективності: З_і = S _і + Е_н – К_і , де

К_і – капвкладення по і-му варіанту враховують не тільки виробничі, але й невиробничі вкладення (в будівництво житла, комунально-побутових підприємств, шкіл, лікувальних закладів т.д. ), грн. ;

S _і – собівартість того ж варіанту, грн./рік;

Е _н - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталовкладень, (грн./рік) / грн.

Контрольні запитання

до теми 17 “Економічна ефективність . Показники економічної ефективності”

1. Знайдіть відмінність і проведіть тотожність між поняттям “економічний ефект” і “соціальний ефект”,

2. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності виробництва.

3. Дайте характеристику порівняльної, загальної та абсолютної ефективності.

4. Критерії для визначення ефективного варіанту капвкладень. Докажіть.

Задача.

Існують три варіанти будівництва насосної станції, що відрізняються капітальними вкладеннями (К) і річною собівартістю електроенергії (S). Визначити найбільш економічний варіант.

Вихідні дані:

К₁ = 80 млн.грн. ; К₂ = 90 млн.грн. ; К₃ = 98 млн.грн. ;

S₁ = 7,5 млн.грн. ; S₂ = 7,0 млн.грн. ; S₃ = 6,0 млн.грн.

Тема 18 : “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

На підприємстві (в об’єднанні) планування полягає в визначенні напрямків, темпів, пропорцій і результатів діяльності виробничого колективу на визначені періоди часу, які направлені на виконання державних завдань, планів економічного і соціального розвитку. Встановлюються завдання в області розвитку техніки, технології і організації виробництва, випуску високоякісної продукції, використання виробничих ресурсів, соціального розвитку колективу.

В річних планах економічного і соціального розвитку по об’єднаннях і підприємствах затверджуються слідуючи показники:

1. По виробництву:

- об’єм виробленої продукції

ВП = W_відп ∙ Ц_е + Q_відп +Ц_т ,

- об’єм реалізованої продукції

РП = П. + АБ, де

АБ – абонентська заборгованість по електричної і теплової енергії, грн. ;

ТП – товарна продукція.

2. По праці і соціальному розвитку: ріст продуктивності праці, фонд заробітної плати.

3. По фінансах: загальна сума прибутку, платежі в держбюджет і асигнування з державного бюджету.

4. По капітальному будівництву : введення в дію основних фондів, виробничих потужностей і об’єктів.

5. По впровадженню нової техніки та передового досвіду: завдання по розробці, освоєнню і впровадженню нових високоефективних процесів, по впровадженню передового досвіду в області технології, наукової організації праці.

6. По матеріально-технічному забезпеченню : об’єм поставок матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання річного плану, завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів.

Підприємствам і виробничим об’єднанням встановлюються нормативи відрахувань від прибутку в фонди економічного стимулювання, а також ставки податків.

Енергооб’єднання складаються з електростанцій, різних за типами, технічним характеристикам, ресурсам, що використовуються, економічним показникам. Тому економічні показники енергооб’єднання і виробничі витрати в цілому, залежать від його структури, тобто від того, якім чином загальне навантаження енергооб’єднання буде розподілене між електростанціями, що входять в його склад. Режими роботи електростанцій і мережних підприємств встановлюють енергооб’єднання. Енергооб’єднання, завчасно, на науковій основі, планує і коректує у відповідності до змін і ситуацій (в залежності від забезпечення енергоресурсами, природних умов, виводу основного обладнання в ремонт плановий або аварійний, аварійного виходу з ладу обладнання тощо) режими роботи електростанцій і мережних підприємств. Економічні показники роботи деяких енергопідприємств можуть бути далекими від найкращих , наприклад, у електростанціях, що працюють в пікових або напівпікових зонах графіка навантаження. Ступінь використання виробничих фондів енергопідприємтсвом залежить, значною мірою, від колективу, що забезпечує готовність обладнання до роботи і виконання заданих графіків навантаження і від умов роботи енергооб’єднання в цілому.

Збут енергії в енергосистемі виконується централізовано, по єдиним тарифам, що встановлені по групам енергооб’єднань, причому різні споживачі оплачують за споживану енергію по різним тарифам, тому прибуток залежить від структури споживачів енергії. Прибуток концентрується в енергооб’єднанні, які реалізують енергію, здійснюють всі розрахунки зі споживачами і несуть перед ними відповідальність за порушення енергопостачання і якість енергії. Енергооб’єднання відшкодовує підприємствам, що входять до його складу, витрати по виробництву, передачі і розподіленню енергії у відповідності до заданих їм режимам і умовам роботи.

Методичною основою планування є балансові розрахунки. За допомогою системи балансів зіставляються ресурси (матеріальні, трудові, фінансові) і потреба в них.

Для планування розробляються прогнози, які не є обов’язковими для виконання, але які дозволяють аналізувати наслідки різних варіантів можливих рішень, оцінювати дію різних обставин та фактів ( наприклад, типів розвитку, терміну розробок і втіленню в життя технічних рішень, використаних ресурсів і т. ін ).

Все більш широке застосування знаходить програмно-цільове планування, коли для визначеної народногосподарської проблеми відповідає планова програма її вирішення. Комплексні цільові програми не змінюють план, але є його доповненням, засобом вирішення значних соціально-економічних, науково-технічних і територіально-виробничих задач.

Контрольні запитання

до теми 18 “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

1. Організація, планування діяльності енергопідприємства. За якими показниками проводяться розрахунки планів?

Тема 19 : “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

В управлінні виробництвом, та для наочного відображення інформації і зв’язків між елементами і процесами виробництва (робочими місцями, підрозділами, виконавцями робіт і т.д.), оперативного управління при виконання виробничих завдань використовують різні графіки, діаграми, схеми і т. ін. Наприклад:

- схеми організаційних структур, схеми проходження інформації;

- хронограми і топограми - часові залежності і розміщення предметів і явищ в просторі;

- діаграми – відображають різні об’ємні співвідношення;

- номограми і шкалограми характеризують кількісні взаємозв’язки і результати розрахунків.

При будівництві, монтажі, пусконалагоджувальних роботах, ремонтних роботах на електростанціях широко використовуються методи сітьового планування і управління (СПУ). Методи СПУ – це система засобів, які дозволяють на основі сітьових графіків раціонально здійснювати планування, організацію, координацію і контроль складних робіт.

Сітьова модель – це графічне відображення комплексу взаємопов’язаних робіт, виконаних в визначеній послідовності.

Графік складається з елементів: робіт і подій .

По зовнішньому виду сітьовий графік являє собою сітку,

що складається з ліній і вузлів, кожні с котрих несуть визначене навантаження. Кожна робота в графіку має термін виконання, тобто це будь якій виробничий процес, потребуючий затрат праці, часу і ресурсів. Під роботою розуміють і чекання. Чекання – це пасивний процес, якій не потребує затрат труда і інших ресурсів, а потребує лише затрат часу, наприклад : технологічні перерви або організаційні перерви між виконуваними роботами, очікування коли застигне бетон, коли висохне фарба і т. ін.

До елементів графіку можна віднести фіктивні роботи. Фіктивні роботи не потребують ні затрат ресурсів, ні затрат часу, ні затрат праці, вона лише вказує на те , що виконання слідуючи за нею робіт можливо лише при умові завчасного виконання попередніх робіт.

Подія – виражає результат роботи (або іншої виробничої діяльності), тобто момент часу, до якого завершено виконання останньої з робіт, які входять в цю подію. Одночасно подія означає можливість виконання усіх наступних робіт.

Зображення елементів на сітьовому графіку:

; Робота ; Фіктивна робота --------- ;

Зовнішні роботи (поставка матеріалів, обладнання конструкцій, документації) -

.

Стрілки на сітьовому графіку не мають векторного змісту, тобто масштабу, їх довжина і напрямок вибираються вільно, але розміщуються вони на графіку у визначеному порядку і вказують технологічну послідовність робіт.

Розрізняють початкові і кінцеві події. Подія з якої “виходять” роботи (робота) називається початкової по відношенню до даної (даних) роботи, а в котре “входить” робота – кінцевим. Одна і таж сама подія може бути початковою для одних робіт і кінцевою - для інших робіт. Подія, строк закінчення якої залежить від однієї роботи називається простою, а якщо строк закінчення події залежить від закінчення двох і більше робіт то така подія називається складною.

Тривалість робіт виноситься на сітьовий графік і записується над стрілкою.

Всі роботи, які входять до комплексу необхідних робіт записують у визначеної технологічної послідовності, і надають їм порядковий номер, визначають трудовитрати на кожну роботу і кваліфікаційний склад виконавців, потім всі роботи кодують таким чином, щоб номер кожної наступної роботи був більший ніж номер теперішньої. Все це виноситься в спеціальну таблицю яка називається технологічною картою. При складання технологічної карти користуються різною нормативною і технологічною документацією.

При нескладних роботах найменування робіт можна записувати над стрілками разом з часом на виконання цієї роботи.

В сітьовому графіку є поняття “путь” . Взаємопов’язані між собою роботи і події утворюють “путь”. Будь-яка послідовність робіт або ланцюжок в напрямку стрілок створюють путь. Якщо путь починається з початкової події і закінчується кінцевою то такій путь називають повним. Тривалість будь-якого путі визначається сумою тривалостей робіт, які його складають. Повний путь найбільшої тривалості називають критичним, а роботи на цьому путі – критичними. Їхня тривалість визначає кінцевий термін виконання всього комплексу робіт. Роботи, що знаходяться на критичному путі, на сітьовому графіку позначаються потовщеними стрілками. Критичний путь є основою для оптимізації програми робіт (скорочення терміну виконання робіт за рахунок технологічної зміни виконання робіт або скорочення термінів виконання робіт на критичному путі).

попередня робота дана робота наступна робота

h - і і - j j- k

Рис. Фрагмент сітьового графіка, записаного в аналітичної формі.

При побудові сітьових графіків необхідно дотримуватися наступних правил:

1) графік будується зліва направо, а кожна подія з більшим порядковим номером повинна бути правіше попереднього;

2) не повинно бути взаємного перетинання стрілок, щоб цього уникнути, допускаються ломані стрілки

3) між двома подіями може бути тільки одна робота. При зображені паралельних робіт не допускається, щоб вони мали загальну початкову або кінцеву подію. Щоб не допустить цього – вводяться проміжні події і фіктивні роботи.

4) якщо роботи А, В, С виконуються послідовно то на графіку зображуються А В С ;

5) якщо для виконання роботи С необхідно виконання робіт А і В та на графіку це буде виглядати так А С ;

В

6) якщо результат роботи А необхідне для виконання робіт В і С та на графіку це буде так

В

А

С

В

7) не допускається замкнуті контури А

С

8) не допускається наявність тупикових подій, тобто коли з проміжних подій не виходить жодної роботи, наприклад тупикова подія В В

А

С Д

Розрахунок параметрів сітьового графіку виконується табличним та графічним методами.

Розрахунок сітьового графіку табличним методом

Розрахунок починається з визначення ранніх термінів завершення подій (t^р_і ). Термін завершення початкової події завжди дорівнює нулю (t^р₀ = 0);

Термін завершення наступних подій дорівнює сумі раннього її начала і тривалості робіт : t^ро_і-j = t^рн _і-j + t_і-j ;

t^р₁ + t_0-1 = 0+4 = 4 ;

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх простих подій.

До складних подій надходить декілька путей і ранній термін завершення таких подій визначається по максимальному закінченню робіт : t^р_і = mах [t^р_h + t_h-і ] ;

t^р₂ = mах (t^р₁ + t_1-2 ) та (t^р₀ + t_0-2) = mах (4+1) та (0+1) = mах 5

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх складних подій.

Ранній термін кінцевої події називається розрахунковим терміном закінчення всього комплексу робіт. Після затвердження терміну, його значення переносять до пізнього терміну закінчення кінцевої події. Значення пізнього терміну закінчення всього комплексу робіт називається директивним терміном. Наступний етап розрахунків – визначення критичного путі, тобто находять ланцюжок подій, якій дав нам розрахунковий термін. Для подій на критичному путі – значення пізнього терміну дорівнює ранньому.

Розрахунок пізніх термінів звершення подій:

Пізні терміни розраховуються від кінцевої події до початкової шляхом віднімання від звісних значень пізніх термінів – тривалості робіт і визначаємо пізні початки робіт t^п.п_і-j = t^п.з_j-і - t_і-j ; t^п₆ = t_кр - t_7-6 = 10 – 1 = 9

Аналогічно розраховуються пізні терміни всіх простих подій.

В складних термінах початком подій вважається мінімальне значення робіт

t^п_і = mіn [t^п_j - t_j-і ]

t^п₂ = mіn [(t^п₅ - t_5-2 ) та ( t^п₆ – t_6-2 )] = mіn (9 - 3) та (9 – 2 ) = mіn 6

Аналогічно розраховуються пізні терміни всіх складних подій.

Контрольні запитання

до теми 19 “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

1. Суть і методи сітьового планування. Елементи сітьового графіку.

2. Характеристика графічного методу розрахунку сітьового графіку.

3. Характеристика табличного методу розрахунку сітьового графіку

Задача.

Розрахувати терміни закінчення ремонтних робіт методом сітьового планування (за вказівкою викладача).

Тема 20 : “ Ціна та ціноутворення. Прибуток. Рентабельність .”

Ціноутворення – це процес формування цін на товари і послуги.

Кожний вид ціни складається з окремих частин, елементів.

Підставою для ціноутворення є собівартість продукції.

Ц_підп = S_{продукц} + П_підпр .

Собівартість та прибуток є обов’язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід’ємною умовою виробництва продукції.

Розмір прибутку повинен бути достатнім для забезпечення надходжень до бюджету, позабюджетних організацій (фіксовані платежі), плату за банківський кредит, а також для утворення фондів економічного стимулювання .

П_р = П_фікс + П_б..к. + ФЕС

Виручка від реалізації за мінусом собівартості називається доходом підприємства або розрахунковим прибутком.

Д = В - S

Прибуток, який залишився після фіксованих відрахувань і плати за банківський кредит називається чистим прибутком.

Чистий прибуток утворює фонди економічного стимулювання.

Розподіл ФЕС:

- фонд матеріального заохочення – стимулює продуктивність праці;

- фонд розвитку підприємства , ця частина прибутку надходить до амортизаційного фонду і призначена для розширення і модернізації основних фондів;

- фонд соціально-культурних заходів та житлового будівництва, його призначення – рекреація виробничого персоналу шляхом будівництва оздоровчих, санаторно-курортних і лікувальних закладів, будинків культури, покращення житлових умов.

Прибуток є основним критерієм рентабельності підприємства. Підприємство вважається рентабельним якщо виручка від реалізації продукції не тільки повертає виробничі затрати, але й забезпечує отримання доходу.

Тобто рентабельність – це прибутковість, яка виражена у відсотках.

R= [П / (С_о.ф. + С^н_об)] * 100%

Рентабельність також може бути розрахункової та чистою, це залежить від виду прибутку.

Читайте також:

1. Активна та повна потужності
2. Види і показники собівартості. Собівартість продукції та принципи її формування.
3. Виробнича собівартість
4. Витрати виробництва та собівартість
5. Витрати виробництва, собівартість та ціна
6. Витрати виробництва. Собівартість продукції.
7. Витрати і собівартість продукції
8. За порядком включення у собівартість продукції усі витрати поділяються на прямі і непрямі.
9. Завдання 4. Управління виробничо-технологічною підсистемою (операційна, маркетингова, комерційна, збутова діяльність)
10. Збутова політика і логістична стратегія
11. Керована маркетингова вертикальна збутова система.
12. Керована маркетингова вертикальна збутова система.

Переглядів: 654