Норманська та антинорманська теорії

Довкола цього літописного твердження, а заразом – і навколо проблеми походження

Київської держави півтора століття точиться дискусія між так званими норманістами

й антинорманістами. Недостатність, суперечливість і неоднозначність історичного

матеріалу, різні методологічні підходи, політична за ангажованість ставали на заваді

об’єктивного дослідження процесу виникнення Давньоруської держави. Позанаукове

трактування цієї проблеми було започатковане у середині XVIII ст. в Санкт-Петербурзькій

академії наук у полеміці між Г. Мюллером та М. Ломоносовим. Перший доводив, що Київську

Русь заснували нормани, а другий рішуче спростовував цю версію. Майже одразу полеміка,

що спершу претендувала на науковість, переросла в ідеологічне протистояння.

Норманісти, як і антинорманісти, виникнення держави вважали кульмінаційним

одномоментним актом, безпосереднім наслідком діяльності конкретної історичної особи.

Під впливом такої доктрини опинилися покоління істориків XIX – першої половини XX ст.

У центрі дискусії фігурувало обмежене коло питань – про походження назви «Русь», про те,

до якого етносу могли належати літописні варяги й хто були перші руські князі.Хоча, як

видно з літопису, автор під «варягами» розумів сукупність народів, що жили поза Руссю

полянською, київською в тому числі й тих, що осіли в Західній Європі. Та русь ввадалась варязькою,

себто закордонною, а київська – корінною, метропольною. «Варязьку русь» і вивів у IX ст. Рюрик

у Подніпров’я.

Але назва держави не обов’язково відображає сутність її походження. Не має

принципового значення й етнічне походження вояків-ватажків, які буди причетні до

створення держави. Як соціальний інститут, що виникає тільки на певній стадії розвитку

суспільства, держава нівелює етнічні ознаки правлячої династії, висуваючи на чільне місце

структури не племінного, а територіального, над племінного типу. Більше того, розмиванню

особливих етнічних, ментальних рис норманської знаті сприяло ослов’янення скандинавів

завдяки приватним, а особливо шлюбним зв’язкам. Про глибину цього процесу свідчить

хоча б те, що син Ігоря та Ольги став першим князем, названим слов’янським іменем – Святослав.

Найдовше зберігалась мовна ознака, що свідчила про приналежність прийшлого етносу.

Деякий час існувала двомовність, яка побутувала ще при дворі Ярослава Мудрого.

Його сини були останніми київськими князями, котрі знали і шведську мову. Тому,

незалежно від того, ким буди Аскольд і Дир – норманами, як вважає літописець, чи останніми

представниками полянської князівської династії Кия, як вважає більшість вчених, –

у часи Аскольда (за літописом, між 862-882 рр.) Русь охоплювала найближчі до Києва

території племінних союзів полян, деревлян, дреговичів, та південно-західних сіверян.

Це дає підстави вважати норманську теорію спростованою. Без сумніву, нормани в IX-XI ст.

відігравали на Русі активну політичну роль. Безперечне й скандинавське походження

Рюрикової династії. Але східнослов’янське суспільство ще до появи варягів мало свої

продержавні утворення. Перша руська держава постала з поєднання багатьох, а не лише

окремих чинників; варязький був лише одним з них. Руська історія тільки завдяки варягам

є такою ж фікцією, як руська історія без них.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Давні літописи про походження Київської Русі	\|	Хозарська гіпотеза

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.