• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Історичний аспект походження правознавства

Складання кошторису медичних установ.

Рис. 1.5. Структура бюджетного механізму

Таким чином, бюджетний механізм — це сукупність форм і методів формування і використання бюджетних ресурсів, що застосовуються з метою впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства.

Сума витрат на придбання медикаментів у стаціонарних установах =Норма витрат в грошовому виразі на одне ліжко в день ×кількість ліжко-днів.

Сума витрат на придбання медикаментів вамбулаторно-поліклінічних установах = Норма витрат на одне відвідування в рік в грошовому виразі ×кількість лікарських відвідувань.

Сума витрат на харчування (стаціонар) = Норма витрат в грошовому виразі на одне ліжко в день × Кількість ліжко-днів

Планування витрат на харчування здійснюється на основі нор­мативів, що диференційовані за профілями відділень. Нормативи встановлюються відповідно до чинного законодавства.

Сума витрат на харчування по кожному відділенню розраховується множенням кількості ліжок у відділенні на число днів їх функціонування протягом року і на грошову норму витрат на один ліжко-день.

Витрати по стаціонару на придбання медикаментів та перев’я­зувальних матеріалів плануються за грошовими нормативами на один ліжко-день, що встановлюються відповідно до чинного законодавства з диференціацією за профілем відділень. Планування цих же витрат по амбулаторно-поліклінічних установах здійснюється на основі грошових нормативів на одне лікарське відвідування, які затверджуються в установленому порядку. Сума витрат розраховується множенням кількості лікарських відвідувань за рік на норму витрат на одне відвідування.

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права.

Залежно від цього розрізняють:

Право загальносоціальне, що включає в себе права людини, права нації, права народу, права об’єднань та інших соціальних груп, права людства;

Право юридичне, що встановлюється чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

Розрізняючи право і закон, слід зазначити, що право як інституційне утворення стає таким завдяки джерелам права, тобто зовнішній формі вираження права.

Отже, юридичне право – це задекларовані державою правила поведінки суб’єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.

Право виникає внаслідок:

ü Переростання мононорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) в юридичні норми;

ü Правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

ü Перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов’язковою для вирішення аналогічних випадків.

3) Сутність держави та її характерні ознаки

Як свідчить культурний досвід, кожне цивілізоване суспільство і кожна нація засновані на засадах розуму і справедливості, де ключовими складовими є держава і право.

Ці категорії знаходяться у постійній єдності, взаємозв’язку, що віддзеркалюють суспільний розвиток, стають універсальним інструментом врегулювання відносин між окремими суспільними групами.

Держава є одним із найважливіших явищ, але дати універсальне правове визначення держави для всіх епох і країн досить важко. Причиною тому постають або класове начало, або загально соціальне.

Таким чином, у широкому розумінні держава – це певний засіб організації суспільства, основний елемент політичної системи.

У вузькому розумінні держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління, здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили і здійснювати керівництво суспільством.

Найсуттєвішими ознаками є територія і суверенітет.

Територія держави містить адміністративно-територіальні одиниці, на яких організуються державна влада та управління. В різних країнах адміністративні одиниці називаються по різному: області, округи, провінції, штати тощо.

Суверенітет – це політико-правова властивість державної влади, яка виявляється:

Ø у верховенстві державної влади на території країни, можливості самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя;

Ø єдності державної влади, - тобто наявності в державі лише законодавчо встановлених державних органів;

Ø незалежності державної влади на міжнародній арені.

Отже держава є універсальною політичною формою суспільства, центральним елементом політичної системи.

4) Функції держави

Функції держави – це основні напрямки діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і суспільне призначення. Сучасна держава, в першу чергу, має забезпечити захист інтересів людини, її прав і свобод.

Функції держави поділяються на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій належать напрями діяльності держави, в яких конкретизується її внутрішня політика в економічних, ідеологічних, культурних, соціологічних, юридичних галузях.

Зовнішні функції держави базуються на основних напрямках діяльності держави за її межами, тобто стосунки з іншими державами, міжнародними громадськими організаціями і світовим суспільством.

Реалізуючи державні функції, державні організації повинні:

ü зважати на об’єктивні закони розвитку суспільства й керуватися цими законами у повсякденній діяльності;

ü стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на виробничо-економічне і соціально-культурне самовизначення особистості;

ü брати до уваги інтереси і потреби різних соціальних спільнот, груп та об’єднань людей, конкретних особистостей, визнавати їх реальність і сприяти здійсненню;

ü підпорядковувати всю свою діяльність служінню громадянському суспільству, не втручатись у приватні справи людини і суспільства, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.

5) Структура та механізм держави

Держава як центральне ядро і універсальна система складається з багатьох інших організацій, що забезпечують державну структуру:

Ø Державні органи (державний апарат) – наділені певними повноваженнями щодо управління сферами суспільного життя. Це – представницькі, законодавчі органи, органи виконавчої влади, органи судової влади.

До системи державних органів України належать:

Законодавчий орган – Верховна Рада України;

Глава держави - Президент України;

Виконавчі органи, що поділяються на вищі: Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АРК; центральні: міністерства, державні комітети, інші органи центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом; місцеві: обласні та районні, міст Києва та Севастополя, районів у містах Києві та Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адміністрацій та їх відділи й управління, а також адміністрації державних підприємств і установ.

Органи місцевого самоврядування, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні та районні ради та їх виконавчі органи є самостійною системою об’єднань громадян у громадянському суспільстві. Органи місцевого самоврядування не належать до апарату держави. Держава визнає і гарантує місцеве самоврядування.

Система судових органів охоплює: Конституційний суд України, загальні (місцеві, апеляційні, касаційні, вищі) суди та Верховний Суд України.

Ø Державні установи – державні організації, які під керівництвом державних органів здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, освіти, науки, медицини, спорту.

6) Поняття форми держави; 7) Форми правління

Форми держави – це сутність трьох елементів форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму.

Форма правління – це організація верховної державної влади.

Існує дві форми правління:

Монархія – це така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор тощо) і одержує владу, як правило, у спадок і на все життя, а не на певний строк.

Існує необмежена монархія та обмежена монархія.

За необмеженої монархії монарх ні з ким не ділить верховну владу і сам видає закони, призначає чиновників, управляє державою на свій розсуд.

Обмежена парламентська монархія – влада монарха суттєво обмежується Конституцією.

Республіка – це така форма правління, за якою державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний строк. У республіках формальне право брати участь у виборах органів влади громадянами, що досягли певного віку (в Україні - повноліття).

Республіки існують: парламентські, президентські та змішані.

Парламентська республіка (Італія, Молдова, Австрія):

1. Глава держави (президент) обирається парламентом і йому підзвітній.

2. Президент має право достроково припиняти повноваження парламенту.

3. Уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті.

4. Уряд підзвітній парламенту.

5. Парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.

Президентська республіка (США, Білорусь, Узбекистан):

1. Президент обирається всенародно.

2. Президент є главою держави і главою виконавчої влади.

3. Президент формує уряд одноособово чи при певному парламентському контролі і ним керує.

4. За свою діяльність уряд несе відповідальність перед президентом.

5. Законодавча влада належить представницькому органу (парламенту).

Змішані республіки (Ірландія, Португалія, Україна, Франція) – в них поєднуються елементи як президентської, так і парламентської республік: парламентська-президентська і президентсько-парламентська.

Читайте також:

1. Антропічний аспект
2. Антропічні аспекти
3. Антропічні аспекти
4. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
5. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
6. Аспекти вибору системи складування
7. Аспекти незалежності аудиторської професії
8. Аспекти незалежності аудиторської професії.
9. Аспекти організаційного порядку
10. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
11. Багатоаспектне класифікування об’єктів винаходу
12. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень

Переглядів: 664