ПРИМІТКИ

¹Коркунов Н. М. Русское государственное право.— Спб., 1909.— т. 1.— С. 18

²Див : Аристотель. Полиіика — М., 1993.—С 95

³Див.: Монтескье Ш. О духе законов.— Спб, 1900.— С. 156.

Історія Конституції України

ВСТУП

Конституція України 1996 р., яка є світочем незалежності нашої держави, стрижневим правовим регулятором всіх фундаментальних суспільних процесів, що в ній точаться, надійним засобом ствердження суверенної України у світовому співтоваристві, покликана стати дієвим механізмом не протистояння, а конструктивної взаємодії всіх владних гілок тощо, не писалась і не могла виникнути з чистої сторінки. І взагалі, як зазначав один з відомих засновників філософії "здорового глузду" Дж. Макінтош, будь-які конституції мають не створюватись, а виростати,тобто визрівати на поживному для них грунті національного менталітету, національних традиціях, історичному досвіді того чи іншого народу.

На превеликий жаль, протягом 90-х років історія української конституційної думки і практики спотворювалася несвідомо чи свідомо: деякі "романтики" прагнули видавати рідну землю за центр і стрижень світової цивілізації взагалі, приписували нашим пращурам майже всі пріоритети людства, а ідеологічно зашорені політики з суто меркантильних інтересів нав'язували свої догмати громадянам України.

Якщо більшовицькі ідеологи викривляли свою інституціоналі-зовану історію замовчуванням одних фактів і подій та гіперболізацією інших, то їх нинішні опоненти, створюючи власну контр-історію, застосовують ті ж методи, додаючи до них лавину відвертої й цинічної брехні. Стосовно еволюції українського конституціоналізму це, наприклад, виявляється у нав'язуваній суспільству думці про "першу в світі конституцію" і навіть у вимогах проголосити 5 квітня (дата ухвали угоди "Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорізького" між П. Орликом та частиною козацтва) днем Конституції України. Спекулюючи на терміні "конституції", прихильники такої точки зору замовчують те, що нормативні акти під згаданою назвою приймалися раніше протягом майже 2-х тис. років, починаючи від Стародавнього Риму і закінчуючи Польщею. За логікою таких міркувань, першими у світі доцільніше було б вже проголосити німецькі конституції, даровані Фрідріхом II феодалам: "Конституцію про права князів духовних" (1220 р.) та "Конституцію про права князів світських" (1232 р.). До речі, конституцією називалась і знаменита "Кароліна" — "Сопзіішіїо Сагоііпа Сгітіпаїз" (1532 р.). Та жоден з політиків чи мислителів цих та інших держав не претендував на закріплення за ними подібного більш ніж сумнівного пріоритету, а польські вчені і у минулому, і зараз чесно визнають, що їх перша конституція (1793 р.) була другим у Європі чи третім у світі писаним Основним законом держави (після США і Франції).

Не помічають такі дослідники і конституцій Б. Хмельницького (1654), конституцій Ю. Хмельницького (1659), конституцій І. Брюховецького (1663 і 1665), конституцій Д. Многогрішного (1669), конституцій 1. Самойловича (1672 і 1674), конституцій І. Мазепи (1687), конституцій І. Скоропадського (1709) та багато інших конституцій, які не лише ухвалювались, а й мали реальну юридичну силу задовго до 1710 р. Замовчування доповнюється відвертими спотвореннями назви орликовської угоди (Конституція Пилипа Орлика, Конституція 1710р., Угода та Конституція П. Орлика та ін.), довільними перекрученнями, а то й свідомими "помилками" у перекладі тексту угоди тощо.

Фальсифікації досягли такого розмаху, що навіть досвідчені вчені-правознавці у пошуках "першої у світі" приймають, скажімо, за неї "Вивід прав України" того ж П. Орлика, написаний пізніше, але за змістом справді більш наближений до того, що може вважатись Основним законом держави. Інколи виявляють у цьому плані надмірну "гнучкість" і владні структури: в офіційній доповіді на урочистому засіданні, присвяченому 400-літтю Б. Хмельницького, використано таке формулювання, що жоден з фахівців не розшифрує, чи то Б. Хмельницький, чи то П. Орлик був фундатором українського конституціоналізму.

Але ми впевнені, що 28 червня 1996 р., коли, нарешті, з'явився Основний Закон України, виявиться тією межею, котра покладе край емоційному підходу до сприйняття історії вітчизняного консти-І туційного процесу і стане початком справді наукового її усвідомлення, збагатить велич українства як молодої нації, що втілює могутній потенціал у майбутньому.

Ця праця і є однією з перших спроб цільного, виваженого узагальнення історії українського конституціоналізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИНЦИПИ СУДОЧИНСТВА	\|	РОЛЬ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ СКАРБНИЦІ У СТАНОВЛЕННІ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ІНСТИТУЦІЙ НА ЗЕМЛЯХ РУСІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.